Дисертація присвячена дослідженню мовної політики, яку провадив український радянський уряд, починаючи з 30-их років минулого століття, та аналізові деформацій сучасної мовної ситуації в Україні. Висновки, до яких прийшла Лариса Масенко, досліджуючи цю тему, не зовсім втішні. Національна політика СРСР у мовній сфері не лише продовжила асиміляційну політику Російської імперії. Тодішня влада вдалася до втручання у внутрішню структуру мови. З метою штучного зближення української мови з російською чиновники в наказовому порядку змінювали правопис, термінологію і лексику.
Таке втручання сильно нагадує генну інженерію, яка вже клонує не лише рослини, а й живих істот.
Професор Інституту журналістики Київського Національного університету ім. Т.Шевченка, доктор філологічних наук, заслужений журналіст України Олександр Пономарів переконаний, що значення дисертації Лариси Масенко для сучасної мовознавчої науки дуже велике:
“Тому що дисертація присвячена вивченню української мови в соціолінгвістичному аспекті. Це у нас порівняно нова наука. Вона розвивається. З’являлися окремі публікації, були навіть кандидатські дисертації. А це таке солідне наукове дослідження, яке вилилося в докторську дисертацію. Ларису Масенко знає вся Україна і за межами України її знають. Вона дуже активно працює на ниві утвердження української мови як державної. За своєю підготовкою вона вже давно доктор, а тепер доктором стала й офіційно. Так що дисертація дуже важлива. Це ще один внесок у розвиток української соціолінгвістики”.
Питання функціонування української мови в колишній час і тепер на українських землях, які були розірвані між різними державами, - каже доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету ім. І. Франка Олександра Сербенська, - це наша болюча тема:
“І ми тепер тільки починаємо шукати шляхів, які би повернули нам нашу національну гідність. От я знаю цю мову, це моя рідна мова. А якщо не рідна, то державна! Я зобов’язана її знати. Це є та, я б назвала, мовна гідність. Якраз пані Лариса Масенко поставила в своїй дисертації дуже гостро ці проблеми. Вона абсолютно показала цей стан і різні укази – явні та дуже скриті. І знаєте, зусилля “п’ятої колони”, яку ми маємо... А ми маємо дуже потужну п’яту колону. Якісь такі психологічні, агресивні напади вони роблять на українську мову, на українську культуру, що іноді дивуєшся, наскільки може бути патологічною ненависть до чогось людського і до того, що є мені природне”.
У своїй докторській дисертації “Українська мова в соціолінгвістичному аспекті” завідувач кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська академія” Лариса Масенко показала на низці історичних фактів асиміляцію українців через мову. Як не дивно, але випробувані стратегія і тактика асиміляції не лише не канули в небуття, але й набирають сьогодні нових форм. Лариса Масенко переконана, що необхідно якнайшвидше (цитую) “зійти з хибного шляху штучного зближення української мови з російською.., повернути українській мові природність звучання, вислову, будови речення і фрази” (к. ц.). Найголовніший рецепт одужання – послідовна державна мовно-культурна політика.
Таке втручання сильно нагадує генну інженерію, яка вже клонує не лише рослини, а й живих істот.
Професор Інституту журналістики Київського Національного університету ім. Т.Шевченка, доктор філологічних наук, заслужений журналіст України Олександр Пономарів переконаний, що значення дисертації Лариси Масенко для сучасної мовознавчої науки дуже велике:
“Тому що дисертація присвячена вивченню української мови в соціолінгвістичному аспекті. Це у нас порівняно нова наука. Вона розвивається. З’являлися окремі публікації, були навіть кандидатські дисертації. А це таке солідне наукове дослідження, яке вилилося в докторську дисертацію. Ларису Масенко знає вся Україна і за межами України її знають. Вона дуже активно працює на ниві утвердження української мови як державної. За своєю підготовкою вона вже давно доктор, а тепер доктором стала й офіційно. Так що дисертація дуже важлива. Це ще один внесок у розвиток української соціолінгвістики”.
Питання функціонування української мови в колишній час і тепер на українських землях, які були розірвані між різними державами, - каже доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету ім. І. Франка Олександра Сербенська, - це наша болюча тема:
“І ми тепер тільки починаємо шукати шляхів, які би повернули нам нашу національну гідність. От я знаю цю мову, це моя рідна мова. А якщо не рідна, то державна! Я зобов’язана її знати. Це є та, я б назвала, мовна гідність. Якраз пані Лариса Масенко поставила в своїй дисертації дуже гостро ці проблеми. Вона абсолютно показала цей стан і різні укази – явні та дуже скриті. І знаєте, зусилля “п’ятої колони”, яку ми маємо... А ми маємо дуже потужну п’яту колону. Якісь такі психологічні, агресивні напади вони роблять на українську мову, на українську культуру, що іноді дивуєшся, наскільки може бути патологічною ненависть до чогось людського і до того, що є мені природне”.
У своїй докторській дисертації “Українська мова в соціолінгвістичному аспекті” завідувач кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська академія” Лариса Масенко показала на низці історичних фактів асиміляцію українців через мову. Як не дивно, але випробувані стратегія і тактика асиміляції не лише не канули в небуття, але й набирають сьогодні нових форм. Лариса Масенко переконана, що необхідно якнайшвидше (цитую) “зійти з хибного шляху штучного зближення української мови з російською.., повернути українській мові природність звучання, вислову, будови речення і фрази” (к. ц.). Найголовніший рецепт одужання – послідовна державна мовно-культурна політика.