Тим часом, на півночі Іраку, на теренах курдської автономії ситуація докорінно відрізняється від решти іракської території. Тут фактично відсутній збройних спротив повстанців.
Відразу після скинення режиму Саддама Хусейна у 2003 році місцеві курди активно взялися за зміцнення курдської автономії та за економічний розвиток краю. Вони зуміли досягти чималого поступу, і нині цей край економічно зростає та має чимало ознак державності.
У столиці курдської автономії на півночі Іраку, в місті Ербіль не так уже легко побачити іракський прапор, бо на флагштоках майорять прапори саме курдської автономії. Місцевий прапор - це політичний атрибут, тоді як про успішні економічні перетворення свідчить присутність у місті багатьох іноземних інвесторів. Вони намагаються вкласти свої капітали у розвиток як самого краю, так і закласти основи для можливих комерційних проектів, котрі охоплюватимуть і решту території Іраку.
Відтепер іноземці можуть дістатися до курдської автономії прямим повітряним сполученням. Два місяці тому розпочали діяти дві авіакомпанії, котрі вже у своїх назвах мають національні ознаки. Одна з них - “Курдські Авіалінії”, а інша “Саван Авіалінії” (слово “саван” курдською мовою означає “новонароджений”, бо йдеться про перші курдські авіалінії в історії).
Керівник групи приватних інвесторів, котрі створили “Саван Авіалінії, Кава Бесарані наголошує, що метою їхнього проекту було прорвати дотеперішню ізоляцію курдського краю. Досі до курдської автономії можна було дібратися або через Багдад, або через кордони із сусідніми Туреччиною, Сирією та Іраном.
Про економічне піднесення курдської автономії свідчать забудови у столиці - місті Ербіль. Чимало капіталу надходить від курдської діаспори з Німеччини та від курдів з інших європейських країн.
Стрімке зміцнення курдської автономії на півночі Іраку мимоволі викликає запитання в оглядачів: чи будуть місцеві курди задоволені вже досягнутими нині державними атрибутами, чи хотітимуть повної державної незалежності?
Ось як на це питання відповів Аднан Муфті, голова місцевого парламенту - Курдської Національної Асамблеї:
“Це не легко нині, у цей момент, змінити карту. Отож ми вважаємо, що в інтересах курдів, майбутнього курдів - думати про проблеми Іраку, створити новий Ірак, який буде демократичним і федеративним”.
Сполучені Штати Америки, а також нинішня центральна влада у Багдаді вже не раз заявляли, що вони хочуть зберегти територіальну цілісність Іраку і що курдські лідери не перешкоджатимуть цьому.
За зміцненням курдської автономії на Півночі Іраку уважно стежать у сусідній Туреччині. Офіційна Анкара, яка на своїй території придушила збройну боротьбу курдів за створення великої курдської автономії, попереджає, що створення курдської держави на території нинішнього Іраку може знову розпалити конфлікт на південному сході Туреччини.
Тим часом, голова парламенту курдської автономії на півночі Іраку Аднан Муфті вважає, що успіх їхнього краю за останні роки мав би заохотити курдів у сусідніх державах у пошуках демократичних шляхів до федералізації:
“Це також пішло б на користь нашим братам-курдам у Туреччині, Ірані чи Сирії, щоб вони демократичними засобами боролися за свої права”.
Нині на Півночі Іраку проживає близько 4 мільйонів курдів. А, загалом чисельність курдів, за приблизними даними, сягає 30 мільйонів. Курди є найчисленнішою нацією у світі, яка за збігом історичних обставин не має власної держави.
Історичну територію, котру населяли й населяють курди, на сьогодні поділено між чотирма державами – Туреччиною, Іраном, Іраком та Сирією. Невелика територія, яку населяли курди, нині належить також Вірменії.
Між іншим, до курдів із симпатіями ставилися і ставляться в Україні. Українцям, які самі віками боролися за свою державну незалежність, неважко зрозуміти курдів. А відомий поет-дисидент Василь Симоненко у своєму вірші “Курдському Братові” використав як епіграф слова Шевченка: “Борітеся – поборете”.
