Тарас Чорновіл“Ви знаєте, якраз я не є прихильником такого розв’язання мовної проблеми. Я б узагалі наполягав на тому, що Україна – це країна, де, крім української державної, є десятки різних мов. Вони можуть представляти найменші групи населення, але вони теж повинні бути віддзеркалені. Партійна ж програма – це певна квінтесенція, в якій деякі догмати дальшої політичної роботи мають ставитися найжорсткіше, і це прозвучало в такій формі”.
Тарас Чорновіл вважає, що розуміти буквально програму партії не варто. Він переконаний, що над цією проблемою працюватимуть спочатку науковці. Пізніше з їхніми висновками будуть ознайомлені депутати. Можливо, вони вирішать, щоб це питання винести на загальнонаціональне опитування або референдум:
“Я не виключаю і я переконаний, що для мене, це було б дуже вигідним політичним моментом, щоб у майбутньому ми вийшли на той варіант, який колись пропонував В’ячеслав Чорновіл – повернення до закону Української Народної Республіки, по-моєму, від 1918 року, про мовно-культурні автономії. На жаль, той закон не був утілений у життя. Цим можна було б зняти ту мовну проблему, яка, на превеликий жаль, за останній рік загострилась, і через те був отакий варіант реакції Партії реґіонів”.
Я запитав Тараса Чорновола, чи готовий він буде скласти з себе депутатські повноваження, якщо фракція наполягатиме на другій державній мові, адже в умовах дії нової конституційної норми імперативний мандат не дозволятиме депутатові змінювати фракцію:
“Я не думаю, що такий варіант буде, хоча якби він вийшов у цьому найпримітивнішому вигляді, до цього, очевидно, могло б дійти. Але ніколи не дійде хоча б через те, що це – зміни до першої частини Конституції, де необхідно 300 голосів лише для того, щоб депутати почали розглядати це питання. Тому буде так чи інакше пошук загальноприйнятного варіанту. Я ще раз кажу: у виборчих програмах, як правило, декларують, дуже схематично тільки основні, засадничі вісі. Все одно треба буде шукати варіант, який не розколе Україну, який її примирить”.
“Тобто, - запитав я Тараса Чорновола, - можна сказати, що постулат “Дві мови - один народ!” – це банальний передвиборчий трюк?”:
“Ну, я проти такого формулювання. Це певний вектор того, що треба серйозно входити в мовну політику, серйозно нею займатися й змінювати якісь варіанти і для тих людей, які вважають російську мову своєю рідною. Для мене дещо в цьому напрямку, можливо, незрозуміле. Я жив у трохи іншому середовищі, але я розумію, що повністю відкидати їх, списувати як неіснуючих не можна”.