Угорщина, 15 грудня 2005 (RadioSvoboda.Ua) – Замість добре знайомих “Ікарусів” угорські пасажири отримають новий автобус з нержавіючого металу та імпортною начинкою. Його виробництво обійдеться дешевше, ніж закупівля закордонних машин, порахували місцеві автомобілебудівники. Над назвою нового автобусу довго не мудрували - привласнили технічну абревіатуру, та й годі. Очевидно повважали, що він все одно буде служити звичайною робочою конячкою громадського транспорту, жодним чином не замахуючись на колишню славу свого попередника.
Зоряні часи “Ікаруса” закінчилися з переходом на валютні розрахунки між Угорщиною і країнами СНД. Після розвалу Радянського Союзу автобусний завод у Секешфегерварі потяг ще з десяток років, а потім тихо згорнув виробництво цих автобусів, тому що попит на них за кордоном різко скоротився, а угорські замовлення були геть мізерні. Частину потужностей цього заводу придбала французька автомобільна компанія “Рено” з метою налагодити виробництво нового автобуса. Втім, на вулицях угорських міст і сіл він чомусь так і не з’явився. Будапештська мерія придбала недавно партію нових автобусів “Вольво” – красивих, зручних, автоматизованих, але вельми дорогих. Разом з іншими пасажирами їх завзято освоюють і вуличні бомжі, адже йде зима, й у парку чи на автовокзалі не погрієшся.
Новий автобус АФЦ-187-01 виробляють у західноугорському місті Сомбатгей. Його корпус буде з нержавіючого металу. Електронне начиння, коробку передач, трансмісію та інші запчастини закуплятимуть за кордоном у провідних виробників автобусів.
За словами інженера Арпада Ліптаї з Сомбатгею, машину збирають з таким розрахунком, щоб вона могла обслужити і пасажирів-інвалідів. Подбали його творці і за конструктивну безпеку автобуса, дах якого повинен витримати вагу дерева, щогли вуличного освітлення, чи навіть обвал стелі автовокзалу. З сусідньої області, де колись знаходилися автобусні заводи “Ікаруса”, в Сомбатгей перевели чимало фахових працівників.
Генеральний директор акціонерного товариства “Воланбус” Андор Товт переконаний, що новий автобус успішно конкуруватиме з закордонними аналогами. Скоріш за все він замінить старий автобусний і навіть тролейбусний парк великих угорських міст. Вже в січні новий автобус зможе перевозити перші партії пасажирів. Випускна спроможність сомбатгейського заводу поки що не велика: близько 20 машин на рік. Та з часом автобусобудівники сподіваються розширити своє виробництво.
Зоряні часи “Ікаруса” закінчилися з переходом на валютні розрахунки між Угорщиною і країнами СНД. Після розвалу Радянського Союзу автобусний завод у Секешфегерварі потяг ще з десяток років, а потім тихо згорнув виробництво цих автобусів, тому що попит на них за кордоном різко скоротився, а угорські замовлення були геть мізерні. Частину потужностей цього заводу придбала французька автомобільна компанія “Рено” з метою налагодити виробництво нового автобуса. Втім, на вулицях угорських міст і сіл він чомусь так і не з’явився. Будапештська мерія придбала недавно партію нових автобусів “Вольво” – красивих, зручних, автоматизованих, але вельми дорогих. Разом з іншими пасажирами їх завзято освоюють і вуличні бомжі, адже йде зима, й у парку чи на автовокзалі не погрієшся.
Новий автобус АФЦ-187-01 виробляють у західноугорському місті Сомбатгей. Його корпус буде з нержавіючого металу. Електронне начиння, коробку передач, трансмісію та інші запчастини закуплятимуть за кордоном у провідних виробників автобусів.
За словами інженера Арпада Ліптаї з Сомбатгею, машину збирають з таким розрахунком, щоб вона могла обслужити і пасажирів-інвалідів. Подбали його творці і за конструктивну безпеку автобуса, дах якого повинен витримати вагу дерева, щогли вуличного освітлення, чи навіть обвал стелі автовокзалу. З сусідньої області, де колись знаходилися автобусні заводи “Ікаруса”, в Сомбатгей перевели чимало фахових працівників.
Генеральний директор акціонерного товариства “Воланбус” Андор Товт переконаний, що новий автобус успішно конкуруватиме з закордонними аналогами. Скоріш за все він замінить старий автобусний і навіть тролейбусний парк великих угорських міст. Вже в січні новий автобус зможе перевозити перші партії пасажирів. Випускна спроможність сомбатгейського заводу поки що не велика: близько 20 машин на рік. Та з часом автобусобудівники сподіваються розширити своє виробництво.