І вже ж ми вирішили запитати у військового експерта, наскільки реально, що Україна може підняти орендну плату за базування російського флоту у Криму чи то й, взагалі анулювати домовленості про перебування російського флоту у Криму.
Говорить Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак:
“Це малоймовірні кроки, тому що в українському керівництві дуже добре розуміють, що такі кроки є - і недоцільними, і, разом з тим, досить ризикованими. Сьогодні для України напруження відносин із Росією - не зовсім вигідне, у тому числі - не вигідно в контексті просування євроатлантичних ідей. Тому що одна з позицій реалізації Україною євроатлантичного курсу полягає в тому, щоб відносини з із сусідньою Росією залишалися досить добрими, конструктивними. Тим більше, що Україна на території Криму і, власне, на території Севастополя - сьогодні програє інформаційні позиції. Тобто, там у Севастополі панують проросійські настрої завдяки тому, що там дуже серйозно розгорнуті і діють російські засоби масової інформації. А також велика кількість населення, за нашими оцінками, це понад 20 тисяч осіб у Севастополі пов’язані з роботою в інфраструктурі Чорноморського флоту. Тому для Росії досить легко дестабілізувати ситуацію в самому Севастополі. І, до речі, є такі дані, ознаки, що в російському суспільстві такі питання проробляють. Тому, я думаю, що українські лідери це добре розуміють і навряд чи підуть на це”.
Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак також досить скептично ставиться до того, що Україна зможе чинити тиск на Росію, позбавляючи її інформації із радіолокаційних станцій системи попередження про ракетний напад у Криму та у Закарпатті.
Натомість Валентин Бадрак вже ж бачить інші варіанти домогтися від Росії поступок щодо ціни на газ, використовуючи співпрацю у військовій сфері.
Валентин Бадрак: “Щодо можливості тиску України на Росію, то я перевів би це питання в іншу площину. Можливий не те, що тиск, а можливий інший контраргумент, інша контрпропозиція з боку України. А саме: було б доцільно сьогодні попрацювати над питанням модернізації українських озброєнь за участі російських виробників і розробників зброї. Цей аспект міг би дуже вплинути на рішення російської сторони. Тому що, понад 80 відсотків українських озброєнь мають сьогодні розробників саме російського походження. І залучення російських виробників до того, щоб модернізувати таку українську зброю - могло б іти у пакеті політичних домовленостей щодо отримання Україною енергоносіїв. Це - не заважатиме жодним чином стандартизації озброєнь до стандартів НАТО, тому що йдеться про перелік озброєнь, які не потребують такої стандартизації. А якщо Росія не погодилась би на модернізацію українських озброєнь в пакеті з енергоносіями, то тоді б українська сторона відверто могла б орієнтуватися на західний ринок озброєнь. Тобто здійснювати модернізацію та закуповувати системи західного виробництва і фактично йшлося б про - розрив військово-технічних відносин України з Росією. Це було б досить боляче і Україні, і Росії, але, в принципі, для Росії це була б більш велика втрата, ніж для України”.
Питання про ціну на поставки російського газу до України вже давно перейшли із економічної площини у ділянку високої політики, а також набрали військово-стратегічного відтінку, - зауважують оглядачі.
