Ця ситуація знайома, багатьом: потрібно зробити якусь необхідну, важливу, невідкладну, або й просто марудну справу. Але ми ніяк не можемо змусити себе її розпочати, зволікаємо, відкладаємо, шукаємо якісь інші, зовсім необов’язкові заняття. Ось зараз, через 5 хвилин, тільки поговорю по телефону, - і засяду за звіт, або: ось тільки дочитаю розділ детективу, і почну готуватися до іспиту. Потім – ще один дзвінок і ще один розділ... В деяких особливо важкий випадках це тягнеться тижнями, місяцями і навіть роками.
Психологи називають цю схильність до зволікання, непочинання, відкладання спеціальним терміном – прокрастинація. У перекладі з латини він означає ”той, що належить завтрашньому дню”. І хоч це явище старе, як світ, фахівці досі сперечаються, чи притаманна прокрастинація, у більшій чи меншій мірі, всьому людству, ачи це властивість психіки окремих осіб. Проте, помічено, що проявляєиься вона ще в дитинстві. Наприклад, незалежно від здібностей і виховання, одні діти починають робити уроки одразу після школи, а інші - відтягують цей процес ледь не до ночі. Науковці також відзначають, що спільною особливістю людей, які люблять все відкладати „на завтра” є депресивна налаштованість, страх перед майбутнім, боязнь не справитися з поставленними завданнями. Цікаво, що до прокрастинації менше схильні люди з аналітичним складом розуму.
Серед основних психологічних причин цього феномену називають недостатню мотивацію, неусвідомлену відразу до справи, яку людина змушена робити, підсвідомий страх неуспіху, прагнення втекти від неприємних переживань. Деякі люди переконані, що вони краще працюють під тиском обмеженого часу, а окремі особистості люблять робити грандіозні проблеми навіть з найпростіших речей.
Та якою б не була причина, відкладання необхідних справ найчастіше супроводжується неспокоєм, почуттям провини, навіть депресією. І за всіх умов воно заважає досягти успіху та суттєво ускладнює нам життя. Але навчитися долати свою схильність до прокрастинації цілком можливо. Насамперед, слід спробувати розібратися в собі: якщо, скажімо, ви ненавидите якийсь вид діяльності, то може варто просто змінити роботу? А от щоби подолати свою негативну налаштованість до якоїсь справи треба просто замість „я мушу” сказати собі: „я хочу”, і настрій неодмінно зміниться. Але в усіх випадках психологи радять взятися за самоорганізацію. Дуже допомагає планування і складання переліку справ. Можна придумати для себе певні заохочення і покарання. Важливо також вміти позбуватися відволікаючих факторів, наприклад, відключити телефон, або видалити з комп’ютера всі „іграшки”, якщо вони заважають працювати. Знаю по собі, бо, щиро кажучи, і сама належу до численого племені прокрастинаторів: будь-яку справу найважче розпочати, але якщо все ж змусиш себе це зробити, нерідко так захоплюєшся, що і відірватися не можеш. Бо насправді немає нецікавих справ. Все залежить від нашого ставлення до них...
Психологи називають цю схильність до зволікання, непочинання, відкладання спеціальним терміном – прокрастинація. У перекладі з латини він означає ”той, що належить завтрашньому дню”. І хоч це явище старе, як світ, фахівці досі сперечаються, чи притаманна прокрастинація, у більшій чи меншій мірі, всьому людству, ачи це властивість психіки окремих осіб. Проте, помічено, що проявляєиься вона ще в дитинстві. Наприклад, незалежно від здібностей і виховання, одні діти починають робити уроки одразу після школи, а інші - відтягують цей процес ледь не до ночі. Науковці також відзначають, що спільною особливістю людей, які люблять все відкладати „на завтра” є депресивна налаштованість, страх перед майбутнім, боязнь не справитися з поставленними завданнями. Цікаво, що до прокрастинації менше схильні люди з аналітичним складом розуму.
Серед основних психологічних причин цього феномену називають недостатню мотивацію, неусвідомлену відразу до справи, яку людина змушена робити, підсвідомий страх неуспіху, прагнення втекти від неприємних переживань. Деякі люди переконані, що вони краще працюють під тиском обмеженого часу, а окремі особистості люблять робити грандіозні проблеми навіть з найпростіших речей.
Та якою б не була причина, відкладання необхідних справ найчастіше супроводжується неспокоєм, почуттям провини, навіть депресією. І за всіх умов воно заважає досягти успіху та суттєво ускладнює нам життя. Але навчитися долати свою схильність до прокрастинації цілком можливо. Насамперед, слід спробувати розібратися в собі: якщо, скажімо, ви ненавидите якийсь вид діяльності, то може варто просто змінити роботу? А от щоби подолати свою негативну налаштованість до якоїсь справи треба просто замість „я мушу” сказати собі: „я хочу”, і настрій неодмінно зміниться. Але в усіх випадках психологи радять взятися за самоорганізацію. Дуже допомагає планування і складання переліку справ. Можна придумати для себе певні заохочення і покарання. Важливо також вміти позбуватися відволікаючих факторів, наприклад, відключити телефон, або видалити з комп’ютера всі „іграшки”, якщо вони заважають працювати. Знаю по собі, бо, щиро кажучи, і сама належу до численого племені прокрастинаторів: будь-яку справу найважче розпочати, але якщо все ж змусиш себе це зробити, нерідко так захоплюєшся, що і відірватися не можеш. Бо насправді немає нецікавих справ. Все залежить від нашого ставлення до них...