Те, що нові тарифи стануть потужним викликом для промисловості України мало хто сумнівається. Але для адекватної відповіді на цей виклик потрібні гроші. Для переходу всіх українських промислових підприємств на нові енергозберігаючі технології, потрібно 9 мільйонів доларів і п’ять років. Говорить директор металургійного комбінату імені Дзержинського Олег Дубина:
“Сьогодні Україна виробляє 38,4 мільйонів тон чавуну. Для реконструкції доменних печей, для того, щоб зменшити використання коксу і забрати повністю газ із розроблених технологій, нам потрібно 1,9 мільярдів євро. Для того, щоб забрати мартенівські печі зі всіх українських підприємств, необхідно два з половиною мільярди євро. Тож на це все в середньому потрібно витратити близько 9 мільярдів доларів”.
Підвищення ціни на газ призведе до різкого падіння рентабельності металургійних підприємств. Заявляє директор інституту проблем екології та енергозбереження Сергій Єрмілов:
“Є доручення Мінекономіки про впровадження диференційованих тарифів для промисловості. Однак вартість газу буде все-одно не нижча ніж 130-150 доларів на цих підприємствах. На кінець минулого року ми мали середню рентабельність на цих підприємствах 7-8%, якщо ж буде нова ціна на газ, то ці підприємства матимуть від’ємну рентабельність. Власники цих підприємств сьогодні розпочали розробку заходів щодо мінімізації збитків. І ні про яку модернізацію вже не йдеться”.
Між тим, у Всеукраїнському об‘єднанні роботодавців гірничо-металургійної промисловості все ще не знають нової ціни на газ, говорить президент об‘єднання Анатолій Голубченко:
“ І на сьогодні, якщо ви запитаєте керівників, вони не назвуть яка ж ціна газу, по якій ціні вони будуть його отримувати, скільки це коштуватиме на заводі перший квартал, другий, третій, четвертий”.
Не знає її і голова правління Маріупольського Металургійного комбінату імені Ілліча Володимир Бойко:
“На сьогодні ні одне підприємство не знає за якою ціною буде купувати газ. Просто не знає... Ось сьогодні 18 січня і яку пілюлю нам принесуть незрозуміло. Є сьогодні гарячі голови, які кажуть що давайте зупинятися і вести людей на Київ. Є й такі гарячі голови. Я проти цього. Потрібно сідати і шукати компроміс, як виживати у цих важких умовах”.
Експерти також говорять про “важкі умови”, про можливу соціальну ціну питання, але відзначають неминучість процесу. Говорить експертка економічних програм Центру Разумкова Марта Кузьман:
“Деякі підприємства стануть зовсім нерентабельними. Це змусить ці підприємства або закриватися, або переходити на більш сучасні технології виробництва. А такий варіант є зовсім непоганим для України. Для цього, звісно потрібен час і значні інвестиції, однак рано чи пізно це зробити було необхідно”.
А завідувачка сектором світових економічних тенденцій Інституту стратегічних досліджень Ярослава Базинюк вважає:
“Власне зараз закладається новий розподіл сил в міжнародному регіональному розподілі праці. Це об‘єктивні процеси і в принципі їх активізувала Росія. Тобто, зараз маємо говорити про конкурентоспроможність українських виробників на зовнішніх ринках”.
“Сьогодні Україна виробляє 38,4 мільйонів тон чавуну. Для реконструкції доменних печей, для того, щоб зменшити використання коксу і забрати повністю газ із розроблених технологій, нам потрібно 1,9 мільярдів євро. Для того, щоб забрати мартенівські печі зі всіх українських підприємств, необхідно два з половиною мільярди євро. Тож на це все в середньому потрібно витратити близько 9 мільярдів доларів”.
Підвищення ціни на газ призведе до різкого падіння рентабельності металургійних підприємств. Заявляє директор інституту проблем екології та енергозбереження Сергій Єрмілов:
“Є доручення Мінекономіки про впровадження диференційованих тарифів для промисловості. Однак вартість газу буде все-одно не нижча ніж 130-150 доларів на цих підприємствах. На кінець минулого року ми мали середню рентабельність на цих підприємствах 7-8%, якщо ж буде нова ціна на газ, то ці підприємства матимуть від’ємну рентабельність. Власники цих підприємств сьогодні розпочали розробку заходів щодо мінімізації збитків. І ні про яку модернізацію вже не йдеться”.
Між тим, у Всеукраїнському об‘єднанні роботодавців гірничо-металургійної промисловості все ще не знають нової ціни на газ, говорить президент об‘єднання Анатолій Голубченко:
“ І на сьогодні, якщо ви запитаєте керівників, вони не назвуть яка ж ціна газу, по якій ціні вони будуть його отримувати, скільки це коштуватиме на заводі перший квартал, другий, третій, четвертий”.
Не знає її і голова правління Маріупольського Металургійного комбінату імені Ілліча Володимир Бойко:
“На сьогодні ні одне підприємство не знає за якою ціною буде купувати газ. Просто не знає... Ось сьогодні 18 січня і яку пілюлю нам принесуть незрозуміло. Є сьогодні гарячі голови, які кажуть що давайте зупинятися і вести людей на Київ. Є й такі гарячі голови. Я проти цього. Потрібно сідати і шукати компроміс, як виживати у цих важких умовах”.
Експерти також говорять про “важкі умови”, про можливу соціальну ціну питання, але відзначають неминучість процесу. Говорить експертка економічних програм Центру Разумкова Марта Кузьман:
“Деякі підприємства стануть зовсім нерентабельними. Це змусить ці підприємства або закриватися, або переходити на більш сучасні технології виробництва. А такий варіант є зовсім непоганим для України. Для цього, звісно потрібен час і значні інвестиції, однак рано чи пізно це зробити було необхідно”.
А завідувачка сектором світових економічних тенденцій Інституту стратегічних досліджень Ярослава Базинюк вважає:
“Власне зараз закладається новий розподіл сил в міжнародному регіональному розподілі праці. Це об‘єктивні процеси і в принципі їх активізувала Росія. Тобто, зараз маємо говорити про конкурентоспроможність українських виробників на зовнішніх ринках”.
