Доступність посилання

ТОП новини

Парламентська Асамблея Ради Європи засудила злочини комуністичних режимів. Що далі?


Петро Кагуй Прага, 26 січня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - У резолюції, котру європейські парламентарі ухвалили ввечері 25 січня, наголошено, що організатори комуністичних злочинів, на відміну від злочинців нацизму, так і не постали перед судом.

Обговорення проекту резолюції щодо засудження злочинів комунізму, а також конкретних рекомендацій країнам, що входять до Ради Європи, викликали досить гострі дебати, котрі тривали близько трьох годин.

Автор проекту резолюції, парламентар зі Швеції Йоран Ліндблад наголосив: «Кожному має бути зрозуміло, що злочини, скоєні в ім’я комунізму, ми засуджуємо без жодного винятку. А по-друге, доки ще є живі жертви комуністичних режимів, чи, може, ще живі їхні родичі, ще є шанс дати їм моральне відшкодування».

Проти засудження злочинів комунізму виступили усі представники Росії у Парламентські Асамблеї, за винятком одного - Володимира Жириновського. А лідер російських комуністів навіть організував під будівлею Парламентської Асамблеї акцію протесту, у якій взяли участь близько 200 осіб. Російську делегацію під час дебатів у ПАРЄ підтримали і представники деяких лівих партій Європи.

А представник України Михайло Гладій під час дискусії заявив:

«Особливо важливим розгляд цього питання є для пострадянських країн, де червоний режим тривав не одне десятиліття. Наприклад, Україна в ярмі більшовизму перебувала понад сімдесят років. За цей час змінилося три покоління. Можете уявити, яке глибоке коріння мав цей антилюдський режим, скільки людських доль він скалічив, до скількох привів смертей. Мільйони...».

В кінцевому результаті за резолюцію із засудженням злочинів комунізму проголосували 99 європарламентарів, а «проти» - 42. Однак для схвалення конкретних рекомендацій для урядів країн, що входять до Ради Європи, потрібно було набрати дві третини голосів, але цього не сталося. А саме ці рекомендації містили конкретні пропозиції, як от: створення спеціальних комітетів для збору свідчень порушення прав людини за часів комунізму; скликання міжнародних конференцій для обговорення та класифікації злочинів комунізму (скажімо: персональні та масові убивства і страти, смерть у концтаборах, від голоду, під час депортацій, катувань, рабської праці, тощо).

Деякі оглядачі досить скептично ставляться до схвалення у ПАРЄ лише резолюції із засудженням злочинів комунізму, котра фактично є лише декларацією і не несе за собою якихось практичних наслідків.

Незадоволений таким половинчастим рішенням і заступник директора Інституту Сполучених Штатів і Канади у Москві Віктор Кременюк :

«Свого часу Західна Європа, яка об’єдналася в НАТО, засудила комунізм, назвала його своїм ворогом. Я здивувався, коли чув цю дискусію, і подумав: а якого чорта? Ви ж члени НАТО, чого ж ви про них (комуністичних злочинців)мовчите? Це щось таке... малозрозуміле і малокомпетентне. Якась вийшла, на жаль, така спроба, непродумана до кінця».

За приблизними оцінками, жертвами комуністичних режимів у 20-му столітті у світі стали близько 100 мільйонів осіб. Із них близько 65 мільйонів загинули у Китаї. Приблизно по два мільйони осіб стали жертвами комуністичних режимів у Північній Кореї та Камбоджі. Чимало жертв комуністичного свавілля припало і на країни Африки, Східної Європи, Латинської Америки, а також Афганістан та В’єтнам. А на теренах колишнього Радянського Союзу загинуло близько 20 мільйонів людей.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG