Китайська влада була захоплена впродовж низки останніх років розвитком індустрії держави на сучасній технологічній базі, але порівняно нещодавно вона усвідомила, що стоїть перед реальною загрозою потрясінь на селі, де більшість населення залишається в злиднях і соціальній безвиході.
Кількість вибухів невдоволення в провінціях зростає. Нещодавно, в січні, увага спостерігачів була привернута до бунтів сільських жителів провінції Чжецзян. Так, за даними Міністерства громадської безпеки КНР у минулому році в країні мали місце близько 87 тисяч актів непокори, демонстрацій і протестів. Це на 7 % більше, аніж за попередній рік.
Тому влада обіцяє твердо реагувати на такий розвиток ситуації. В той же час прем’єр КНР Вень Цзя Боа закликає до нових соціальних реформ і каже, що влада мусить намагатися полегшити злидні народу. Цій проблемі буде присвячена сесія Народних зборів КНР у березні цього року.
Зокрема, французький експерт з проблем Китаю Жан-Філіп Бежа вважає, що в Китаї з цього приводу більш слів аніж конкретних дій:
«Тут більше лекцій про соціальну справедливість. Вони більше говорять, аніж роблять, тому що коріння проблем у самому характері режиму, котрий тут існує. Одна із них у місцевих кадрах , що мають фактично абсолютну владу».
Експерти також зауважують , що місцеві владні структури Китаю є фундаментом, на якому тримається комуністична влада країни і тут ні про які зміни ніхто нічого не каже. Той же Жан-Філіп Бежа підкреслює, що навіть розмови про реформу системи, режиму є небезпечними для нього.
Хоча є експерти, котрі вважають, що Китай переживає цілком закономірні зміни, долаючи суперечності між відсталим селом і передовою індустрією. Так, лондонський експерт Рена Міттер вважає, що Китай переживає суперечності подібні до тих, які відбуваються в Колумбії чи інших країнах Третього світу. Цей аналітик переконаний, що верхівка КНР застосовує у цьому напрямку дві паралельних стратегії – одна з них полягає в намаганні подолати незгоди в своїх рядах, які часто оголошуються, як антидержавні, а з іншого боку – явні спроби відновити, хоча б частково, ту систему соціального захисту, котра існувала перед реформами. Зокрема Міттер наголосив:
«Головна проблема, звичайно, полягає в тому, що в такій великій державі, як Китай, такі перетворення коштують дуже дорого, так що вони ставлять перед собою дуже складне завдання».
Так, наприклад, такі галузі, як освіта чи сучасна медицина стають недоступними для більшості китайців. Той же Жан-Філіп Бежа виділяє на сьогодні як ключові для китайських провінцій дві проблеми: відчуження земель, коли людей все більше грабують, скуповуючи за безцінь їхню останню надію – земельну ділянку, і також - зростаюче забруднення навколишнього середовища провінцій Китаю, що зростає внаслідок наступу великої індустрії. Більшість масових акцій в країні останнім часом пов’язана якраз з цими двома факторами.
Кількість вибухів невдоволення в провінціях зростає. Нещодавно, в січні, увага спостерігачів була привернута до бунтів сільських жителів провінції Чжецзян. Так, за даними Міністерства громадської безпеки КНР у минулому році в країні мали місце близько 87 тисяч актів непокори, демонстрацій і протестів. Це на 7 % більше, аніж за попередній рік.
Тому влада обіцяє твердо реагувати на такий розвиток ситуації. В той же час прем’єр КНР Вень Цзя Боа закликає до нових соціальних реформ і каже, що влада мусить намагатися полегшити злидні народу. Цій проблемі буде присвячена сесія Народних зборів КНР у березні цього року.
Зокрема, французький експерт з проблем Китаю Жан-Філіп Бежа вважає, що в Китаї з цього приводу більш слів аніж конкретних дій:
«Тут більше лекцій про соціальну справедливість. Вони більше говорять, аніж роблять, тому що коріння проблем у самому характері режиму, котрий тут існує. Одна із них у місцевих кадрах , що мають фактично абсолютну владу».
Експерти також зауважують , що місцеві владні структури Китаю є фундаментом, на якому тримається комуністична влада країни і тут ні про які зміни ніхто нічого не каже. Той же Жан-Філіп Бежа підкреслює, що навіть розмови про реформу системи, режиму є небезпечними для нього.
Хоча є експерти, котрі вважають, що Китай переживає цілком закономірні зміни, долаючи суперечності між відсталим селом і передовою індустрією. Так, лондонський експерт Рена Міттер вважає, що Китай переживає суперечності подібні до тих, які відбуваються в Колумбії чи інших країнах Третього світу. Цей аналітик переконаний, що верхівка КНР застосовує у цьому напрямку дві паралельних стратегії – одна з них полягає в намаганні подолати незгоди в своїх рядах, які часто оголошуються, як антидержавні, а з іншого боку – явні спроби відновити, хоча б частково, ту систему соціального захисту, котра існувала перед реформами. Зокрема Міттер наголосив:
«Головна проблема, звичайно, полягає в тому, що в такій великій державі, як Китай, такі перетворення коштують дуже дорого, так що вони ставлять перед собою дуже складне завдання».
Так, наприклад, такі галузі, як освіта чи сучасна медицина стають недоступними для більшості китайців. Той же Жан-Філіп Бежа виділяє на сьогодні як ключові для китайських провінцій дві проблеми: відчуження земель, коли людей все більше грабують, скуповуючи за безцінь їхню останню надію – земельну ділянку, і також - зростаюче забруднення навколишнього середовища провінцій Китаю, що зростає внаслідок наступу великої індустрії. Більшість масових акцій в країні останнім часом пов’язана якраз з цими двома факторами.
