Моя знайома, мила, розумна молода жінка, поскаржилася мені, що дуже погано почувається в незнайомому товаристві: соромиться, ніяковіє, губиться. Коли, скжімо, йде по залу, їй здається, що всі дивляться лише на неї, критично її оцінюють, кепкують. Від цього всі її рухи стають скутими, незграбними, неприродніми. І скільки не переконує себе, що ніхто не звертає на неї увагу, нічого не допомагає. Ще гірші справи, коли їй потрібно виступити на важливій нараді або перед незнайомою аудиторією – вона мало не втрачає дар мови. Причому, хвилює її не стільки оцінка того, що вона каже, скільки враження, яке вона справляє на інших.
Подібні проблеми – явище досить поширене, особливо, серед молоді. Психологи пояснюють його надмірним значенням, яке деякі люди надають тому, що думають про них інші. Звичайно ж, сакраментальна фраза: „Що скажуть люди?” – важливий регулятор суспільної поведінки. Але чи справді варто приділяти підвищену увагу думці оточуючих про нас?
Такий тип поведінки закладається ще в дитинстві. Для малюка надзвичайно важливо, як його сприймають однолітки, вчителі в школі. А от підлітки нерідко намагаються показати, що їх зовсім не цікавить думка оточуючих. Але епатажна поведінка також є свідченням надмірної уваги, яку молода людина приділяє враженню, яке вона справляє на інших.
Психологи вважають, що надмірна стурбованість тим, „що подумають інші”, як і надмірна чутливість до схвалення чи засудження оточуючих, - свідчення невпевненості в собі, заниженої самооцінки і надмірної зайнятості собою. Фахівці стверджують, а ми переконуємося в цьому на практиці, що коли ми особливо стараємося справити гарне враження, все виходить навпаки. Адже ми стримуємо, гальмуємо, нівелюємо власну особистість, своє творче Я, і в результаті виглядаємо гірше, ніж є насправді. Якщо ви дійсно хочете справити якомога краще враження, не намагайтеся робити це навмисне, - радять психологи. Старайтеся поводитися, діяти і міркувати так, як би ви це робили на самоті чи в товаристві близьких людей. Закличте на допомогу уяву. На офіційному бенкеті спробуйте уявити, що вечеряєте в сімейному колі, а виступаючи перед великою аудиторією – що говорите все це своїм друзям. І вже зовсім не слід зважати на те, що подумають про вас інші в питаннях принципових. Звичайно, це зовсім не означає, що потрібно абсолютно ігнорувати думки інших, але не варто змінювати свою особистість на догоду чиїмсь уявленням. Почуття власної гідності завжди підкаже, що важливіше: ваші внутрішні переконання чи те, що подумають інші. До речі, і ці інші, навіть якщо їх і більшість, цілком можуть помилятися, і так трапляється в історії людства на кожному кроці.
Подібні проблеми – явище досить поширене, особливо, серед молоді. Психологи пояснюють його надмірним значенням, яке деякі люди надають тому, що думають про них інші. Звичайно ж, сакраментальна фраза: „Що скажуть люди?” – важливий регулятор суспільної поведінки. Але чи справді варто приділяти підвищену увагу думці оточуючих про нас?
Такий тип поведінки закладається ще в дитинстві. Для малюка надзвичайно важливо, як його сприймають однолітки, вчителі в школі. А от підлітки нерідко намагаються показати, що їх зовсім не цікавить думка оточуючих. Але епатажна поведінка також є свідченням надмірної уваги, яку молода людина приділяє враженню, яке вона справляє на інших.
Психологи вважають, що надмірна стурбованість тим, „що подумають інші”, як і надмірна чутливість до схвалення чи засудження оточуючих, - свідчення невпевненості в собі, заниженої самооцінки і надмірної зайнятості собою. Фахівці стверджують, а ми переконуємося в цьому на практиці, що коли ми особливо стараємося справити гарне враження, все виходить навпаки. Адже ми стримуємо, гальмуємо, нівелюємо власну особистість, своє творче Я, і в результаті виглядаємо гірше, ніж є насправді. Якщо ви дійсно хочете справити якомога краще враження, не намагайтеся робити це навмисне, - радять психологи. Старайтеся поводитися, діяти і міркувати так, як би ви це робили на самоті чи в товаристві близьких людей. Закличте на допомогу уяву. На офіційному бенкеті спробуйте уявити, що вечеряєте в сімейному колі, а виступаючи перед великою аудиторією – що говорите все це своїм друзям. І вже зовсім не слід зважати на те, що подумають про вас інші в питаннях принципових. Звичайно, це зовсім не означає, що потрібно абсолютно ігнорувати думки інших, але не варто змінювати свою особистість на догоду чиїмсь уявленням. Почуття власної гідності завжди підкаже, що важливіше: ваші внутрішні переконання чи те, що подумають інші. До речі, і ці інші, навіть якщо їх і більшість, цілком можуть помилятися, і так трапляється в історії людства на кожному кроці.