Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ, 7 березня 2006 року.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Юлія Жмакіна
Доброго вечора усім!
В ефірі передача радіо “Свобода”- “Вечірня Свобода”. Сьогодні її проведу я, Юлія Жмакіна.
На порядку денному знову мовне питання. Спробуйте з одного разу здогадатися, а чому? Як кажуть експерти, гроші в Україні поки що категорія політична, а не економічна. Так само, мабуть, можна сказати і про мову. Вона (причому можна не уточнювати те, яка саме) в Україні категорія політична, бо надворі вибори.
Отже, ініціативи парламенту Кримської автономії і вчорашнє рішення Харківської міськради про статус російської мови як мови регіональної стали приводом для сьогоднішньої теми, яка звучить так: “А мова, як море. Куди приб’є її хвилями політиків?”. Будемо говорити ми не лише про долю політиків, а й про тих, хто розмовляє, думає, працює, співає колисанки своїм дітям чи то українською, чи то російською. Словом, про тих, за кого так дбають політики.
До студії радіо “Свобода” завітали: Іван Малкович, відомий видавець, нині він балотується до ВРУ до складі “Пора”-ПРП”, а також Сергій Васильєв, колишній керівник Управління інформаційної політики Адміністрації Президента Леоніда Кучми, а нині керівник медіа-проекту “Правовий всеобуч”.
Вітаю вас, шановні гості, і дякую за участь у “Вечірній Свободі”!
Я нагадаю нашим слухачам, що 490-29-05 – це телефон нашого прямого ефіру. Ви можете телефонувати і висловлювати свою точку зору на цю проблему!
На жаль, кияни нас почують у записі рівно за годину на радіо “Київ” (98 ФМ).
На нашому Інтернет-сайті www.radiosvoboda.org стоїть таке запитання: “Про що свідчить питання надання статусу чи то регіональної, чи то, як нині говорять кримчани, державної -російській мові?” Там, зокрема, такі відповіді. Перша відповідь – це політичний передвиборчий піар. Друга відповідь – це спроба справедливого розв’язання питання.
До вас, шановні гості, аналогічне запитання.
Пане Іване, яку кнопку натиснули б Ви: це є політична кон’юнктура чи це чергова спроба вирішити мовне питання?
Іван Малкович
Я думаю, що всі слухачі не сумніваються, яку кнопку я натискаю. Це, звичайно, політичний піар.
Я це називаю проблемою язика, коли вибори йдуть і висолоплені язики, вони сверблять, їх чухають, а чухають їх об що хочуть і чухають їх об питання мови.
Коли скінчиться ця гонка, і язики знову займуть своє місце, бо вони від того, що багато політики говорять, стають довгими, і ця проблема язика тоді і виникає. З виборами все це, я думаю, вщухне.
Юлія Жмакіна
Ви обстоюєте таку саму думку, яку озвучив прем’єр-міністр Юрій Єхануров. Він сказав кримчанам, що 27 березня це питання не стоятиме на порядку денному.
Іван Малкович
Ні, трошки ще постоїть, звичайно ж. Це ж інерція. Його ж не можна... Язик, знаєте, так швидко не засолоплюється назад.
Юлія Жмакіна
Пане Сергію, а яку кнопку Ви натиснули б?
Сергій Васильєв
Я, очевидно, натисну третю кнопку. Частково таку ж саму кнопку натисну, що і пан Іван, оскільки це питання актуалізувалося саме напередодні виборів безумовно. Але саме через те, що воно в черговий раз актуалізувалося саме напередодні виборчої кампанії, то воно має всі підстави перейти на інший рівень існування, тобто воно, може, перестане справді бути лише язиковим, тобто проблемою язика, як сказав пан Іван, а перейде нарешті у правову площину і буде нарешті визначене у тому режимі....
Іван Малкович
Що може бути визначено? Вже все давно визначено і в Конституції записано.
Сергій Васильєв
Ви абсолютно маєте рацію. Я просто підшукував підходяще слово. Я просто думаю, що воно нарешті займе те місце, яке йому визначила чинна Конституція і чинне законодавство, і люди з різних сторін перестануть спекулювати на цій темі, а нарешті реалізують усі можливості, які надані правовим полем. А можливості надані отакенні.
Юлія Жмакіна
Як кажуть, є нюанси. І от з нюансів, а саме з харківського прикладу, я пропоную розпочати нашу майже годинну, вже менше, дискусію. Отже, вчора депутати Харківської міської ради п’ятдесятьма голосами “за” і лише чотирма “проти” надали російській мові в Харкові статусу регіональної. Тепер до державних установ, медичних закладів і судових органів харків’яни можуть звертатися або російською, або українською мовами. Далі кореспондент радіо “Свобода” у Харкові Вікторія Маренич.
Вікторія Маренич
Історія питання про надання російській мові особливого статусу в Харкові триває вже 10 років. У 1996 році депутати міськради вже надавали російській статусу державної на території Харкова. Проте відбулося 25 судових засідань, які це рішення скасували. За словами харківського міського голови Володимира Шумілкіна ратифікована Україною Європейська хартія про регіональні мови та мови національних меншин дозволила до мовного питання у Харкові повернутися. Мовить Володимир Шумілкін.
Володимир Шумілкін
Всі наші кроки ми відпрацьовуємо виключно в межах діючого законодавства. Тому ж ми і вирішуємо. Треба ж взяти до уваги, що коли було прийняте рішення, воно оскаржене у всіх судах і включно вищим судом України. А сьогодні є діюча нормативна база, користуючись якою ми можемо повністю вияснити питання. Чому б це не робити?
Вікторія Маренич
50 депутатів міськради підтримали ініціативу Шумілкіна, 4 - були проти. Рішення прийняте, згідно з яким російська мова відтепер буде офіційно вживаною у коридорах місцевої влади, судах і лікарнях. “Чому російську мають захищати? Нею і так всі говорять у Харкові. Потрібно захищати українську”, - такої думки були учасники пікету під стінами міськради, коли це рішення і приймалося. Мовить Петро Черемський голова Асоціації захисту історичного середовища.
Петро Черемський
Це іде тільки на конфронтацію, на мовний розбрат громадянського суспільства напередодні виборів. Це є непродумане питання, воно спровоковане саме завдяки тому, що хтось хоче набрати передвиборчі очки собі і заробити, щоб одне одного перехитрити, попереду паровоза перейти. Спекулюють цим питанням, як завжди на кожних виборах. Це черговий раз.
Вікторія Маренич
Неоднозначно сприйняли рішення депутатів міськради і харків’яни. Ось думки деяких з них.
Респондент
Це популізм. Я хоч і підтримую багатьох депутатів, але те, що вони вчора зробили, просто ганьбить честь тих депутатів, які голосували.
Респондент (переклад)
Тепер уже ні в кого не буде підстав говорити, що якась мова превалює над іншою. Люди будуть самі обирати, якою мовою розмовляти й подавати документи. Тепер уже дві мови будуть рівнозначними у Харкові.
Респондент
У питанні політичному проблем ніби немає. Це є не те, що державна мова, яка вимагає змінити Конституцію. Це є основи , які зав’язані на Хартії. Тобто, в принципі, це може нормально функціонувати, хоча все таки було б добре, якби було прийняте законодавче забезпечення, тому що регулярно будуть виникати моменти, які будуть десь оскаржуватися в судах, які суперечать діючим законам. Тобто юридично це треба унормувати.
Респондент (переклад)
Я до цього ставлюся, як до передвиборчих акцій. Це рішення є смішним для Харкова. Тут і так всі розмовляють російською. І ніяких додаткових рішень міськради про це було не потрібно.
Респондент
Це рішення, яке суперечить здоровому глузду. Немає сьогодні проблеми ні російської мови, ні вірменської в Харкові. Просто деякі політичні сили хочуть набрати дивідендів напередодні виборчої кампанії.
Вікторія Маренич
Харківські правозахисники вважають, що Європейська хартія про мови, на яку в ухваленні рішення спиралися міські депутати, стала інструментом політичних спекуляцій. Мовить Євген Захаров – співголова Харківської правозахисної групи.
Євген Захаров
Російська мова не потребує захисту статтями хартії, бо цією мовою говорить більшість населення України. Тому говорити про її захист – це безглуздя.
Вікторія Маренич
Харківська крайова організація Народного Руху України сьогодні повідомила про свої наміри оскаржити рішення депутатів харківської міськради про надання російській мові статусу регіональної у судовому порядку.
Юлія Жмакіна
Безумовно в Україні чимало людей, які не спекулятивно, а чесно вірять у потребу, наприклад, окремого статусу, чи майже державного, для російської мови.
Втім політикам, які мусолять мовну карту, варто нагадати про таку земну субстанцію, як гроші. Про практичний вимір мовного статусу далі мій колега Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський
В Україні і на загальнодержавному, і на регіональному рівні органи влади ухвалюють безліч таких рішень, після набуття чинності якими державні мужі сідають і починають чухати потилиці: а хто ж за все це платитиме?
Практичне впровадження регіональних мов – це якраз той випадок, коли про фінансове забезпечення такого впровадження ніхто не думав. А даремно. Скажімо, містить Європейська хартія регіональних мов або мов меншин положення, щоб суди на клопотання однієї зі сторін процесу здійснювали провадження регіональними мовами або мовами меншин.
Якщо ми хочемо, щоб таке впровадження було справді повноцінним, його передумовою виступає переклад усього законодавчого корпусу, усіх законів та підзаконних актів регіональною мовою. Причому цей переклад має бути офіційним, визнаним від імені держави, а не, так би мовити, самопальним, зробленим нашвидкуруч людьми, які не знають достатньою мірою ані право, ані мову.
Ситуація ж, коли судовий розгляд проводиться російською мовою, використовуючи при цьому написані українською закони, нагадує естрадний номер Тарапуньки та Штепселя, а не свідчення торжества права в українській державі. Але якою буде вартість офіційного перекладу усіх законів та їх видруку достатнім накладом?
Хто муситиме платити за все це: вся країна чи тільки ті, кому хочеться мати регіональну мову?
Якщо вся країна, то ініціатори харківського референдуму мусять чесно сказати галичанам і киянам: “Ми претендуємо на те, щоб потрусити ваші гаманці, щоб задовольнити наші забаганки”.
Якщо ж платити за задоволення мусить виключно Харків, то у такому разі учасники референдуму мають бути поінформовані про зв’язок впровадження регіональної мови і з появою нового мовного податку. Адже закони з’являтимуться щомісяця, отже, треба буде їх постійно перекладати і друкувати.
Що ж стосується документів місцевого самоврядування, то їх у разі виконання регіональною мовою так само постійно доведеться перекладати і публікувати державною мовою. Адже Європейська хартія регіональних мов або мов меншин вимагає: “Охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх”.
Та й Конституція України у тій частині, що стосується державної мови, ніким ще не скасована.
Хтось може сказати, що йдеться про копійки. Але якщо порахувати, що кожній районній та сільській раді, ба, кожній комерційній фірмі потрібен буде перекладач, а то й не один, щоб вести діловодство одночасно на двох мовах, що слід буде створювати механізми для постійної імплементації законодавчого корпусу регіональними мовами, що навченим регіональною мовою студентам доведеться довчати частину предметів державною мовою, от тоді усі, крім політичних демагогів сядуть і замисляться.
Юлія Жмакіна
Я хотіла б, аби насамкінець ми послухали... Як кажуть, ніхто краще за народ не скаже. Що ж думають кияни про цю мовну проблему? Опитування на київських вулицях провів мій колега Микола Закалюжний.
Микола Закалюжний
Харківська міськрада ухвалила рішення про надання російській мові статусу регіональної. Ваше ставлення до цього?
Респондент
Нічого страшного. У нас більшість людей в Україні спілкуються російською. Їм легше спілкуватися російською, ніж українською. У нас якби країна СРСР бувшого, тобто в нас більшість спілкується російською. Тобто, її треба зробити другою державною мовою, як мені здається.
Респондент
Це популізм кандидатів у депутати.
Респондент
В Україні повинна бути одна державна мова – це українська.
Респондент
Ніякій російській мові не буде надано статус другої державної в Україні. В домашніх умовах якою мовою хочуть, тією нехай і розмовляють, а державна мова має бути державною.
Респондент
До Володимира Васильовича Щербицького в Україні була українська мова державна. Шелест тільки пропагував українську мову.
Респондент
Негативне, бо державною має бути тільки українська.
Чому таке рішення? Бо дуже багато російськомовного населення, яке просто не хоче вивчати українську мову.
Респондент
Не поважає нашу державу. Культура людини починається з мови. Якщо людина не знає мови, не хоче її вивчати, то вона не прагне до нашої культури, до розвитку нашого суспільства, до розвитку нашої держави.
Юлія Жмакіна
Шановні гості, по кілька слів насамкінець.
Іван Малкович
Я хотів би сказати, що буду сподіватися, що діалог про дві мови не буде виглядати діалогом, як у Степана Руданського, глухого і губатого, коли один не дочуває, а інший думає, що той свище у церкві і б’є його по пиці.
Сергій Васильєв
Я хотів би застерегти всіх людей з вулиці, не лише з вулиці, а й у ВРУ, в будь-яких кабінетах, що треба дуже обережно ставитися до такого делікатного питання, як мови, тому що за ущемленням однією мовою іншої тягнеться громадянський конфлікт.
Юлія Жмакіна
Дякую вам за цю дискусію.
Це була “Вечірня Свобода” у прямому ефірі.
Почуємося! До зустрічі!
Київ, 7 березня 2006 року.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Юлія Жмакіна
Доброго вечора усім!
В ефірі передача радіо “Свобода”- “Вечірня Свобода”. Сьогодні її проведу я, Юлія Жмакіна.
На порядку денному знову мовне питання. Спробуйте з одного разу здогадатися, а чому? Як кажуть експерти, гроші в Україні поки що категорія політична, а не економічна. Так само, мабуть, можна сказати і про мову. Вона (причому можна не уточнювати те, яка саме) в Україні категорія політична, бо надворі вибори.
Отже, ініціативи парламенту Кримської автономії і вчорашнє рішення Харківської міськради про статус російської мови як мови регіональної стали приводом для сьогоднішньої теми, яка звучить так: “А мова, як море. Куди приб’є її хвилями політиків?”. Будемо говорити ми не лише про долю політиків, а й про тих, хто розмовляє, думає, працює, співає колисанки своїм дітям чи то українською, чи то російською. Словом, про тих, за кого так дбають політики.
До студії радіо “Свобода” завітали: Іван Малкович, відомий видавець, нині він балотується до ВРУ до складі “Пора”-ПРП”, а також Сергій Васильєв, колишній керівник Управління інформаційної політики Адміністрації Президента Леоніда Кучми, а нині керівник медіа-проекту “Правовий всеобуч”.
Вітаю вас, шановні гості, і дякую за участь у “Вечірній Свободі”!
Я нагадаю нашим слухачам, що 490-29-05 – це телефон нашого прямого ефіру. Ви можете телефонувати і висловлювати свою точку зору на цю проблему!
На жаль, кияни нас почують у записі рівно за годину на радіо “Київ” (98 ФМ).
На нашому Інтернет-сайті www.radiosvoboda.org стоїть таке запитання: “Про що свідчить питання надання статусу чи то регіональної, чи то, як нині говорять кримчани, державної -російській мові?” Там, зокрема, такі відповіді. Перша відповідь – це політичний передвиборчий піар. Друга відповідь – це спроба справедливого розв’язання питання.
До вас, шановні гості, аналогічне запитання.
Пане Іване, яку кнопку натиснули б Ви: це є політична кон’юнктура чи це чергова спроба вирішити мовне питання?
Іван Малкович
Я думаю, що всі слухачі не сумніваються, яку кнопку я натискаю. Це, звичайно, політичний піар.
Я це називаю проблемою язика, коли вибори йдуть і висолоплені язики, вони сверблять, їх чухають, а чухають їх об що хочуть і чухають їх об питання мови.
Коли скінчиться ця гонка, і язики знову займуть своє місце, бо вони від того, що багато політики говорять, стають довгими, і ця проблема язика тоді і виникає. З виборами все це, я думаю, вщухне.
Юлія Жмакіна
Ви обстоюєте таку саму думку, яку озвучив прем’єр-міністр Юрій Єхануров. Він сказав кримчанам, що 27 березня це питання не стоятиме на порядку денному.
Іван Малкович
Ні, трошки ще постоїть, звичайно ж. Це ж інерція. Його ж не можна... Язик, знаєте, так швидко не засолоплюється назад.
Юлія Жмакіна
Пане Сергію, а яку кнопку Ви натиснули б?
Сергій Васильєв
Я, очевидно, натисну третю кнопку. Частково таку ж саму кнопку натисну, що і пан Іван, оскільки це питання актуалізувалося саме напередодні виборів безумовно. Але саме через те, що воно в черговий раз актуалізувалося саме напередодні виборчої кампанії, то воно має всі підстави перейти на інший рівень існування, тобто воно, може, перестане справді бути лише язиковим, тобто проблемою язика, як сказав пан Іван, а перейде нарешті у правову площину і буде нарешті визначене у тому режимі....
Іван Малкович
Що може бути визначено? Вже все давно визначено і в Конституції записано.
Сергій Васильєв
Ви абсолютно маєте рацію. Я просто підшукував підходяще слово. Я просто думаю, що воно нарешті займе те місце, яке йому визначила чинна Конституція і чинне законодавство, і люди з різних сторін перестануть спекулювати на цій темі, а нарешті реалізують усі можливості, які надані правовим полем. А можливості надані отакенні.
Юлія Жмакіна
Як кажуть, є нюанси. І от з нюансів, а саме з харківського прикладу, я пропоную розпочати нашу майже годинну, вже менше, дискусію. Отже, вчора депутати Харківської міської ради п’ятдесятьма голосами “за” і лише чотирма “проти” надали російській мові в Харкові статусу регіональної. Тепер до державних установ, медичних закладів і судових органів харків’яни можуть звертатися або російською, або українською мовами. Далі кореспондент радіо “Свобода” у Харкові Вікторія Маренич.
Вікторія Маренич
Історія питання про надання російській мові особливого статусу в Харкові триває вже 10 років. У 1996 році депутати міськради вже надавали російській статусу державної на території Харкова. Проте відбулося 25 судових засідань, які це рішення скасували. За словами харківського міського голови Володимира Шумілкіна ратифікована Україною Європейська хартія про регіональні мови та мови національних меншин дозволила до мовного питання у Харкові повернутися. Мовить Володимир Шумілкін.
Володимир Шумілкін
Всі наші кроки ми відпрацьовуємо виключно в межах діючого законодавства. Тому ж ми і вирішуємо. Треба ж взяти до уваги, що коли було прийняте рішення, воно оскаржене у всіх судах і включно вищим судом України. А сьогодні є діюча нормативна база, користуючись якою ми можемо повністю вияснити питання. Чому б це не робити?
Вікторія Маренич
50 депутатів міськради підтримали ініціативу Шумілкіна, 4 - були проти. Рішення прийняте, згідно з яким російська мова відтепер буде офіційно вживаною у коридорах місцевої влади, судах і лікарнях. “Чому російську мають захищати? Нею і так всі говорять у Харкові. Потрібно захищати українську”, - такої думки були учасники пікету під стінами міськради, коли це рішення і приймалося. Мовить Петро Черемський голова Асоціації захисту історичного середовища.
Петро Черемський
Це іде тільки на конфронтацію, на мовний розбрат громадянського суспільства напередодні виборів. Це є непродумане питання, воно спровоковане саме завдяки тому, що хтось хоче набрати передвиборчі очки собі і заробити, щоб одне одного перехитрити, попереду паровоза перейти. Спекулюють цим питанням, як завжди на кожних виборах. Це черговий раз.
Вікторія Маренич
Неоднозначно сприйняли рішення депутатів міськради і харків’яни. Ось думки деяких з них.
Респондент
Це популізм. Я хоч і підтримую багатьох депутатів, але те, що вони вчора зробили, просто ганьбить честь тих депутатів, які голосували.
Респондент (переклад)
Тепер уже ні в кого не буде підстав говорити, що якась мова превалює над іншою. Люди будуть самі обирати, якою мовою розмовляти й подавати документи. Тепер уже дві мови будуть рівнозначними у Харкові.
Респондент
У питанні політичному проблем ніби немає. Це є не те, що державна мова, яка вимагає змінити Конституцію. Це є основи , які зав’язані на Хартії. Тобто, в принципі, це може нормально функціонувати, хоча все таки було б добре, якби було прийняте законодавче забезпечення, тому що регулярно будуть виникати моменти, які будуть десь оскаржуватися в судах, які суперечать діючим законам. Тобто юридично це треба унормувати.
Респондент (переклад)
Я до цього ставлюся, як до передвиборчих акцій. Це рішення є смішним для Харкова. Тут і так всі розмовляють російською. І ніяких додаткових рішень міськради про це було не потрібно.
Респондент
Це рішення, яке суперечить здоровому глузду. Немає сьогодні проблеми ні російської мови, ні вірменської в Харкові. Просто деякі політичні сили хочуть набрати дивідендів напередодні виборчої кампанії.
Вікторія Маренич
Харківські правозахисники вважають, що Європейська хартія про мови, на яку в ухваленні рішення спиралися міські депутати, стала інструментом політичних спекуляцій. Мовить Євген Захаров – співголова Харківської правозахисної групи.
Євген Захаров
Російська мова не потребує захисту статтями хартії, бо цією мовою говорить більшість населення України. Тому говорити про її захист – це безглуздя.
Вікторія Маренич
Харківська крайова організація Народного Руху України сьогодні повідомила про свої наміри оскаржити рішення депутатів харківської міськради про надання російській мові статусу регіональної у судовому порядку.
Юлія Жмакіна
Безумовно в Україні чимало людей, які не спекулятивно, а чесно вірять у потребу, наприклад, окремого статусу, чи майже державного, для російської мови.
Втім політикам, які мусолять мовну карту, варто нагадати про таку земну субстанцію, як гроші. Про практичний вимір мовного статусу далі мій колега Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський
В Україні і на загальнодержавному, і на регіональному рівні органи влади ухвалюють безліч таких рішень, після набуття чинності якими державні мужі сідають і починають чухати потилиці: а хто ж за все це платитиме?
Практичне впровадження регіональних мов – це якраз той випадок, коли про фінансове забезпечення такого впровадження ніхто не думав. А даремно. Скажімо, містить Європейська хартія регіональних мов або мов меншин положення, щоб суди на клопотання однієї зі сторін процесу здійснювали провадження регіональними мовами або мовами меншин.
Якщо ми хочемо, щоб таке впровадження було справді повноцінним, його передумовою виступає переклад усього законодавчого корпусу, усіх законів та підзаконних актів регіональною мовою. Причому цей переклад має бути офіційним, визнаним від імені держави, а не, так би мовити, самопальним, зробленим нашвидкуруч людьми, які не знають достатньою мірою ані право, ані мову.
Ситуація ж, коли судовий розгляд проводиться російською мовою, використовуючи при цьому написані українською закони, нагадує естрадний номер Тарапуньки та Штепселя, а не свідчення торжества права в українській державі. Але якою буде вартість офіційного перекладу усіх законів та їх видруку достатнім накладом?
Хто муситиме платити за все це: вся країна чи тільки ті, кому хочеться мати регіональну мову?
Якщо вся країна, то ініціатори харківського референдуму мусять чесно сказати галичанам і киянам: “Ми претендуємо на те, щоб потрусити ваші гаманці, щоб задовольнити наші забаганки”.
Якщо ж платити за задоволення мусить виключно Харків, то у такому разі учасники референдуму мають бути поінформовані про зв’язок впровадження регіональної мови і з появою нового мовного податку. Адже закони з’являтимуться щомісяця, отже, треба буде їх постійно перекладати і друкувати.
Що ж стосується документів місцевого самоврядування, то їх у разі виконання регіональною мовою так само постійно доведеться перекладати і публікувати державною мовою. Адже Європейська хартія регіональних мов або мов меншин вимагає: “Охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх”.
Та й Конституція України у тій частині, що стосується державної мови, ніким ще не скасована.
Хтось може сказати, що йдеться про копійки. Але якщо порахувати, що кожній районній та сільській раді, ба, кожній комерційній фірмі потрібен буде перекладач, а то й не один, щоб вести діловодство одночасно на двох мовах, що слід буде створювати механізми для постійної імплементації законодавчого корпусу регіональними мовами, що навченим регіональною мовою студентам доведеться довчати частину предметів державною мовою, от тоді усі, крім політичних демагогів сядуть і замисляться.
Юлія Жмакіна
Я хотіла б, аби насамкінець ми послухали... Як кажуть, ніхто краще за народ не скаже. Що ж думають кияни про цю мовну проблему? Опитування на київських вулицях провів мій колега Микола Закалюжний.
Микола Закалюжний
Харківська міськрада ухвалила рішення про надання російській мові статусу регіональної. Ваше ставлення до цього?
Респондент
Нічого страшного. У нас більшість людей в Україні спілкуються російською. Їм легше спілкуватися російською, ніж українською. У нас якби країна СРСР бувшого, тобто в нас більшість спілкується російською. Тобто, її треба зробити другою державною мовою, як мені здається.
Респондент
Це популізм кандидатів у депутати.
Респондент
В Україні повинна бути одна державна мова – це українська.
Респондент
Ніякій російській мові не буде надано статус другої державної в Україні. В домашніх умовах якою мовою хочуть, тією нехай і розмовляють, а державна мова має бути державною.
Респондент
До Володимира Васильовича Щербицького в Україні була українська мова державна. Шелест тільки пропагував українську мову.
Респондент
Негативне, бо державною має бути тільки українська.
Чому таке рішення? Бо дуже багато російськомовного населення, яке просто не хоче вивчати українську мову.
Респондент
Не поважає нашу державу. Культура людини починається з мови. Якщо людина не знає мови, не хоче її вивчати, то вона не прагне до нашої культури, до розвитку нашого суспільства, до розвитку нашої держави.
Юлія Жмакіна
Шановні гості, по кілька слів насамкінець.
Іван Малкович
Я хотів би сказати, що буду сподіватися, що діалог про дві мови не буде виглядати діалогом, як у Степана Руданського, глухого і губатого, коли один не дочуває, а інший думає, що той свище у церкві і б’є його по пиці.
Сергій Васильєв
Я хотів би застерегти всіх людей з вулиці, не лише з вулиці, а й у ВРУ, в будь-яких кабінетах, що треба дуже обережно ставитися до такого делікатного питання, як мови, тому що за ущемленням однією мовою іншої тягнеться громадянський конфлікт.
Юлія Жмакіна
Дякую вам за цю дискусію.
Це була “Вечірня Свобода” у прямому ефірі.
Почуємося! До зустрічі!
