Під час подорожі Україною американський журналіст Ендрю Меєр намагався дістатися місць, де не було б жодних ознак цивілізації. Саме у селах на декілька хат без доріг та електрики він розпочинав пізнання українського життя. Меєр каже, що у своїй подорожі він сподівався знайти спростування поширеному на Заході уявленню про Україну як про розділену державу. Однак, за його словами, навіть у найменших містечках люди говорять про наявні в Україні регіональні відмінності, які виявляються у мові, культурних традиціях та відповідно у політичних уподобаннях.
Але Меєр зауважує, що іноді стереотипи все ж не спрацьовують. Він пригадує про свою випадкову зустріч із загоном прикордонників на Заході України, поблизу польського кордону:
“Командиром загону був молодий чоловік із Західної України. Він перевірив наші документи, подивився на акредитацію і запитав в нас, що ми там робимо. Я почав говорити про майбутнє української армії, про її модернізацію та військову реформу, необхідну для вступу України в НАТО. І він мені тоді прямо сказав: “Нам не потрібний ваш НАТО. Дуже вам вдячний, але ми самі впораємося”. Таку реакцію можна було очікувати на Сході, але не на Західному кордоні України”.
Водночас, побувавши в Донецьку, Ендрю Меєр відзначає особливе захоплення там постаттю Рината Ахметова. Американському журналістові видалося, що там говорять про цього бізнесмена усі – від перехожих на вулицях до найвищих посадовців:
“Коли ви подорожуєте та зупиняєтесь у Донецьку, не можна не помітити цей розкішний готель Ахметова, який за своєю інфраструктурою та обслуговуванням, напевно, найкращий готель на пострадянському просторі – кращий навіть, ніж готелі у Нью Йорку. І коли ви бачите це та спілкуєтеся із людьми там, то починаєте по-іншому ставитися не лише до Ахметова як особистості, але й до перешкод, які стоять перед Ющенком. Адже Ахметов не збирається нікуди втікати чи ховатися”.
Боротьбу з корупцією Ендрю Меєр вважає однією з головних обіцянок Майдану. Однак своїми подорожами Україною він не помічає суттєвого прогресу у її виконанні:
“Зараз уже не можна брати хабарів відкрито. Але під столом сума хабара збільшилася вдвічі. Це називають “податком на чесність”. І коли ви маєте таку поширену корупцію, її неможливо побороти за одну ніч. Це хвороба, вилікуватися від якої можна лише за декілька десятиліть чи поколінь”.
Одне з найсильніших вражень на американського журналіста справив Президент України. Меєр каже, що брав інтерв’ю в Віктора Ющенка десять років тому, коли той був головою Національного Банку. Він пригадує, що коли запитав тоді в нього про президентські амбіції, реакція Ющенка була несподіваною:
“Він вдихнув повітря, нахилився та сказав: “Чесно кажучи, через десять років я захочу лише одного: залізти до ліжка, накритися ковдрою й заснути”. Це був єдиний момент, коли він справді видався людяним і відвертим".
Через десять років Меєр супроводжував уже президента Ющенка в поїздках до Донецька та Тернополя. Він видався журналістові іншою людиною – органічним політиком, який відчуває аудиторію, уважно вислуховує кожне запитання та готовий потиснути кожну руку. Журналіст каже, що Віктор Ющенко нагадав йому колишнього президента США Біла Клінтона.
Ендрю Меєр також переконаний, що якими б не були результати президентської діяльності Віктора Ющенка, він залишиться в історії України перш за все як лідер демократичної революції.
Але Меєр зауважує, що іноді стереотипи все ж не спрацьовують. Він пригадує про свою випадкову зустріч із загоном прикордонників на Заході України, поблизу польського кордону:
“Командиром загону був молодий чоловік із Західної України. Він перевірив наші документи, подивився на акредитацію і запитав в нас, що ми там робимо. Я почав говорити про майбутнє української армії, про її модернізацію та військову реформу, необхідну для вступу України в НАТО. І він мені тоді прямо сказав: “Нам не потрібний ваш НАТО. Дуже вам вдячний, але ми самі впораємося”. Таку реакцію можна було очікувати на Сході, але не на Західному кордоні України”.
Водночас, побувавши в Донецьку, Ендрю Меєр відзначає особливе захоплення там постаттю Рината Ахметова. Американському журналістові видалося, що там говорять про цього бізнесмена усі – від перехожих на вулицях до найвищих посадовців:
“Коли ви подорожуєте та зупиняєтесь у Донецьку, не можна не помітити цей розкішний готель Ахметова, який за своєю інфраструктурою та обслуговуванням, напевно, найкращий готель на пострадянському просторі – кращий навіть, ніж готелі у Нью Йорку. І коли ви бачите це та спілкуєтеся із людьми там, то починаєте по-іншому ставитися не лише до Ахметова як особистості, але й до перешкод, які стоять перед Ющенком. Адже Ахметов не збирається нікуди втікати чи ховатися”.
Боротьбу з корупцією Ендрю Меєр вважає однією з головних обіцянок Майдану. Однак своїми подорожами Україною він не помічає суттєвого прогресу у її виконанні:
“Зараз уже не можна брати хабарів відкрито. Але під столом сума хабара збільшилася вдвічі. Це називають “податком на чесність”. І коли ви маєте таку поширену корупцію, її неможливо побороти за одну ніч. Це хвороба, вилікуватися від якої можна лише за декілька десятиліть чи поколінь”.
Одне з найсильніших вражень на американського журналіста справив Президент України. Меєр каже, що брав інтерв’ю в Віктора Ющенка десять років тому, коли той був головою Національного Банку. Він пригадує, що коли запитав тоді в нього про президентські амбіції, реакція Ющенка була несподіваною:
“Він вдихнув повітря, нахилився та сказав: “Чесно кажучи, через десять років я захочу лише одного: залізти до ліжка, накритися ковдрою й заснути”. Це був єдиний момент, коли він справді видався людяним і відвертим".
Через десять років Меєр супроводжував уже президента Ющенка в поїздках до Донецька та Тернополя. Він видався журналістові іншою людиною – органічним політиком, який відчуває аудиторію, уважно вислуховує кожне запитання та готовий потиснути кожну руку. Журналіст каже, що Віктор Ющенко нагадав йому колишнього президента США Біла Клінтона.
Ендрю Меєр також переконаний, що якими б не були результати президентської діяльності Віктора Ющенка, він залишиться в історії України перш за все як лідер демократичної революції.
