На 2006 рік під усі чорнобильські програми – техногенні і соціальні – в Державному бюджеті України виділено 3 мільярди 700 мільйонів гривень. З них соціальні виплати складають приблизно 2 мільярди 700 мільйонів гривень.
Багато це чи мало? Щоб легко можна було порівняти, президент Всеукраїнської громадської організації «Союз-Чорнобиль України» Юрій Андреєв порівняв цифри за 2006 і 1996 роки:
Чорнобильський закон був забезпечений бюджетним фінансуванням на 55% від необхідного. Зараз забезпечений десь у розмірі 11%. А деякі чорнобиль-ські програми забезпечені менше, ніж на 1% від необхідного, зокрема, чорно-бильська медицина, яка від початку року взагалі не фінансується. Жодна копійка на лікування чорнобильців не виділена. Люди вмирають без надання їм допомоги, хоча є окрема програма, під яку виділені мільйони гривень. Але досі немає постанови Кабінету Міністрів про порядок фінансування витрат на оплату операцій, складних курсів лікування чорнобильців».
За десять років – з 1996 по 2006 роки – дохідна частина бюджету, каже Юрій Андреєв, збільшилася в 6 разів. В 1996 році майже 12% витратної частини бюджету йшло на чорнобильські програми, а тепер – 2.5%. В результаті чорнобильські компенсації за шкоду здоров’ю, за втрачене майно перетворилися в формальні цифри: 3 гривні і 30 копійок за місяць за шкоду здоров’ю дитини, що постраждала від Чорнобильської катастрофи. За проживання на заражених територіях - навіть там, де не можна жити – від 2 до 4 гривень на місяць, стверджує Андреєв.
І це не заважає урядовцям регулярно вносити пропозиції про скорочення чорнобильських програм. Президент Всеукраїнської громадської організації “Союз-Чорнобиль України” Юрій Андреєв згадав, що ще в 2000 році тодішній уряд Ющенка скоротив медичні програми, санаторне лікування, будівництво житла для інвалідів і переселенців у 5-6 разів, і до сьогоднішнього дня колишній рівень фінансування цих програм не відновлений. Щоправда у порівнянні з 2004 роком, коли прем’єром був Віктор Янукович, уряд Єханурова додав до чорнобильських програм майже 700 мільйонів гривень.
Вперше за 10 років чорнобильцям збільшені пенсії. Зараз пенсійний фонд збільшився, і в результаті пенсії інвалідам Чорнобиля, родинам, які втратили годувальника, виплачують в три з половиною-в два з половиною рази більше, ніж у 2005 і 2004 роках. Це історична подія, і вдячність чорнобильців урядові Єханурова величезна, констатує Андреєв.
Керівник будівництва чорнобильського саркофагу Сергій Красильников сьогодні є інвалідом І-ої групи. Він очолює Святошинську районну спілку інвалідів Чорнобиля Києва, входить до оргкомітету України з підготовки та проведення 20-ї річниці Чорнобильської трагедії. Красильников абсолютно не задоволений піклуванням держави і вважає, що тут просто не виконується закон. 54-та стаття чорнобильского закону - мінімальна пенсія інваліда першої групи, а це не пенсія а компенмаційна виплата за втрату здоров’я, повинна на сьогоднішній день становити 10 мінімальних заробітних плат, 332 гривні, множимо на 10, це 3 тисячі, нагадує він. Красильников нині отримує 1,207 гривень пенсії.
І це вже після збільшення цього року компенсаційних виплат у три з половиною рази.
Ліквідатор Сергій Красильников прикутий до інвалідного візка 8 років. Його обурює, що чорнобильцям коштів не вистачає, а, наприклад, зарплати депутатів Верховної Ради обчислюються десятками тисяч гривень. Крім того, їх регулярно забезпечують путівками на оздоровлення.
А для інваліда нема путівки, нагадує Красильников. Йому, за невикористану путівку, як інваліду першої групи дають 120 гривень. «Як можна прикутому до інвалідного візка оздоровитись? Запитує він. « На дітей моя дружина отримує 3 гривні 40 копійок. Чи можу я, інвалід, нагодувати, одягти, навчити своїх дітей... донька в мене 90-го року народження, син 91-го. Чи маю я таку можливість, мабуть ні. І тому я завжди кажу державі, заберіть свою оцю компенсаційну виплату, віддайте мені здоров’я. Я, як прораб піду на стройки і зароблю якихось там може 2, 3,000 доларів і буду годувати своїх дітей і не потрібно мені пільг».
Юрій Андреєв розповідає, що забезпечення безплатними ліками в цьому році зросло майже на 1%, але складає мізерну суму – всього 20 копійок на рік безплатних ліків з розрахунку на кожного чорнобильця. При цьому більшість чорнобильців ніколи в житті не одержували безплатних ліків, але, виявляється, є привілейоване коло чорнобильців, які щороку одержують ліків на кілька тисяч гривень. На всі звернення організації до обласних держадміністрацій з проханням надати цю інформацію – відмова. Мотив – конфіденційність і секретність відповідних документів. “Як це, - дивується Юрій Андреєв. – Тобто, в нас – серед чорнобильців існують різні категорії”:
Багато це чи мало? Щоб легко можна було порівняти, президент Всеукраїнської громадської організації «Союз-Чорнобиль України» Юрій Андреєв порівняв цифри за 2006 і 1996 роки:
Чорнобильський закон був забезпечений бюджетним фінансуванням на 55% від необхідного. Зараз забезпечений десь у розмірі 11%. А деякі чорнобиль-ські програми забезпечені менше, ніж на 1% від необхідного, зокрема, чорно-бильська медицина, яка від початку року взагалі не фінансується. Жодна копійка на лікування чорнобильців не виділена. Люди вмирають без надання їм допомоги, хоча є окрема програма, під яку виділені мільйони гривень. Але досі немає постанови Кабінету Міністрів про порядок фінансування витрат на оплату операцій, складних курсів лікування чорнобильців».
« ...3 гривні і 30 копійок за місяць за шкоду здоров’ю дитини, що постраждала від Чорнобильської катастрофи. За прожи-вання на заражених територіях - навіть там, де не можна жити – від 2 до 4 гривень на місяць... »
За десять років – з 1996 по 2006 роки – дохідна частина бюджету, каже Юрій Андреєв, збільшилася в 6 разів. В 1996 році майже 12% витратної частини бюджету йшло на чорнобильські програми, а тепер – 2.5%. В результаті чорнобильські компенсації за шкоду здоров’ю, за втрачене майно перетворилися в формальні цифри: 3 гривні і 30 копійок за місяць за шкоду здоров’ю дитини, що постраждала від Чорнобильської катастрофи. За проживання на заражених територіях - навіть там, де не можна жити – від 2 до 4 гривень на місяць, стверджує Андреєв.
І це не заважає урядовцям регулярно вносити пропозиції про скорочення чорнобильських програм. Президент Всеукраїнської громадської організації “Союз-Чорнобиль України” Юрій Андреєв згадав, що ще в 2000 році тодішній уряд Ющенка скоротив медичні програми, санаторне лікування, будівництво житла для інвалідів і переселенців у 5-6 разів, і до сьогоднішнього дня колишній рівень фінансування цих програм не відновлений. Щоправда у порівнянні з 2004 роком, коли прем’єром був Віктор Янукович, уряд Єханурова додав до чорнобильських програм майже 700 мільйонів гривень.
Вперше за 10 років чорнобильцям збільшені пенсії. Зараз пенсійний фонд збільшився, і в результаті пенсії інвалідам Чорнобиля, родинам, які втратили годувальника, виплачують в три з половиною-в два з половиною рази більше, ніж у 2005 і 2004 роках. Це історична подія, і вдячність чорнобильців урядові Єханурова величезна, констатує Андреєв.
...ще в 2000 році тодішній уряд Ющенка скоротив медичні програми, санаторне лікування, будівництво житла для інвалідів і переселенців чорнобильців у 5-6 разів...
Керівник будівництва чорнобильського саркофагу Сергій Красильников сьогодні є інвалідом І-ої групи. Він очолює Святошинську районну спілку інвалідів Чорнобиля Києва, входить до оргкомітету України з підготовки та проведення 20-ї річниці Чорнобильської трагедії. Красильников абсолютно не задоволений піклуванням держави і вважає, що тут просто не виконується закон. 54-та стаття чорнобильского закону - мінімальна пенсія інваліда першої групи, а це не пенсія а компенмаційна виплата за втрату здоров’я, повинна на сьогоднішній день становити 10 мінімальних заробітних плат, 332 гривні, множимо на 10, це 3 тисячі, нагадує він. Красильников нині отримує 1,207 гривень пенсії.
І це вже після збільшення цього року компенсаційних виплат у три з половиною рази.
Ліквідатор Сергій Красильников прикутий до інвалідного візка 8 років. Його обурює, що чорнобильцям коштів не вистачає, а, наприклад, зарплати депутатів Верховної Ради обчислюються десятками тисяч гривень. Крім того, їх регулярно забезпечують путівками на оздоровлення.
А для інваліда нема путівки, нагадує Красильников. Йому, за невикористану путівку, як інваліду першої групи дають 120 гривень. «Як можна прикутому до інвалідного візка оздоровитись? Запитує він. « На дітей моя дружина отримує 3 гривні 40 копійок. Чи можу я, інвалід, нагодувати, одягти, навчити своїх дітей... донька в мене 90-го року народження, син 91-го. Чи маю я таку можливість, мабуть ні. І тому я завжди кажу державі, заберіть свою оцю компенсаційну виплату, віддайте мені здоров’я. Я, як прораб піду на стройки і зароблю якихось там може 2, 3,000 доларів і буду годувати своїх дітей і не потрібно мені пільг».
«...більшість чорнобильців ніколи в житті не одержували безплатних ліків, але, виявляється, є привілейоване коло чорнобильців, які щороку одержують ліків на кілька тисяч гривень...»
Юрій Андреєв розповідає, що забезпечення безплатними ліками в цьому році зросло майже на 1%, але складає мізерну суму – всього 20 копійок на рік безплатних ліків з розрахунку на кожного чорнобильця. При цьому більшість чорнобильців ніколи в житті не одержували безплатних ліків, але, виявляється, є привілейоване коло чорнобильців, які щороку одержують ліків на кілька тисяч гривень. На всі звернення організації до обласних держадміністрацій з проханням надати цю інформацію – відмова. Мотив – конфіденційність і секретність відповідних документів. “Як це, - дивується Юрій Андреєв. – Тобто, в нас – серед чорнобильців існують різні категорії”:
