Чому знову полюбили мирний атом?

Після вибуху на чорнобильській АЕС 1986-го року, так званий мирний атом, для більшості світу перестав бути мирним. Cпершу багато країн або повністю відмовилися від атомних енергетичних програм, або наклали на них мораторій. Однак сьогодні, 20 років після чорнобильської катастрофи, коли ціна нафти перевищила 75 доларів за барель і проблему глобального потепління людство відчуває вже як реальну а не теоретичну загрозу, ядерну енергетику бачать власне тим чинником, який може задовольнити невпинний енергетичний апетит нашої планети. Чому за коротких 20 років знову полюбили мирний атом?

У 2009 році в Фінландії завершать будівництво енергетично найпотужнішої та технологічно найпередовішої атомної електростанції у світі. Олькілуото 3, так називається АЕС, яку будує французько німецький консорціум.



Одразу після чорнобильської аварії Фінляндія відмовилася від будівництва 5-го реактора. Це мав бути реактор радянської конструкцїї. У 90-их роках фінський парламент знову відкинув ці плани. Але вже у 2002-му парламент дав добро на Олькілуото 3. Сьогодні фіни підтримують ядерну енергетику, як би воно не звучало іронічно, але перш за все з екологічних причин.

Фінляндія не одна повертається до так званого мирного атому. Переосмислює свою енергетичну політику британський уряд. А США, які також пережили ядерну аварію на станції Three Mile Island, після тридцяти літнього мораторію готуються будувати нові реактори. Швеція, яка мала закрити всі свої АЕС до 2010 року, тепер передумала. В Німеччині відновилися дискусії про те, чи варто виводити з експлуатації всі атомні станції. А нові азійські економічні тигри – Індія та Китай - невпинно будують нові атомні станції.



В чому тут справа? Британський енергетичний консультант Патрик Геррен вважає, що останні проблеми з російським газом, катастрофічно високі ціни за нафту та взагалі ненадійність енергетичного постачання штовхає світ в обійми ядерної енергетики. Ба більше, ядерна енергетика задовольняє дві вимоги: зменшує забруднення атмосфери та забезпечує енергетичні потреби. Власне в тому політики бачать відповідь на свої енергетичні проблеми.

Урядовці, адміністратори та політики бачать ядерну енергетику як панацею від двох нагальних проблем: в домівках буде світло та атмосфера не буде надмірно забруднена. Офіційна позиція вже проатомна, стверджує Геррен.



Однак не все так прекрасно з атомною енергетикою як хочеться декому вірити. Так, сьогоднішні реактори набагато безпечніші, ніж ті, що діяли 20 років тому. Але збудувати АЕС сьогодні – це дуже коштовна справа, вивести старий реактор з експлуатації також дорого, дорого і небезпечно зберігати ядерні відходи. Але мабуть найголовнішою проблемою може бути людський фактор. Атомними станціями управляють люди. Ядерна безпека залежить від людей, наголошує Геррен. Власне це і є одним із уроків Чорнобиля та аварії на американському Three Mile Island та інших випадків, що трапилися упродовж останніх 30-40 років в ядерній енергетиці, каже він. Чорнобиль доказав, що слабкість людського фактору завжди присутня, якою модерною не була б АЕС.

У Фінландії громадська думка щодо атомних станцій змінилася. Чорнобильський страх відійшов у закутки пам’яті. І тепер Фінландія, багата та технологічно розвинута країна, вже ніколи не відмовиться від ядерної енергетики, вважає Йорма Аурела, завідуючий атомними ліцензіами при Міністерстві Торгівлі та Промисловості Фінландії. Проте Фінландія також і запроваджує кращі програми щодо поновнювальних джерел енергії, пропонує програми енергозбереження, обмежитує своє енергоспоживання. Але реальний факт постійно зростаючих енергетичних потре змушує фінів обіймати мирний атом.