Хромосома – 1 була розшифрована в рамках проекту «Ґеном людини», роботу над яким від 1990-го року провадило понад 150 вчених. Саймон Ґреґорі, керівник проекту з британського інституту Сенґера сказав сьогодні Радіо Свобода, що результати цього дослідження допоможуть науковцям розвивати методику діагностики та лікування ракових захворювань, хвороби Альцгаймера, Паркінсона, а також психічних розладів.
«Cкажімо, ви добре перетравлюєте, наприклад, аспірин, а в інших людей інший набір нуклеотидів і вони не здатні перетравити аспірин, то можна підбирати кожному власне лікування. Фармацевтичні компанії не зможуть заробляти стільки грошей, як при виробленні однакових ліків для всіх, але вони зможуть пропонувати людям різні ліки, саме ті, які подіють».
Багато років вчені всього світу досліджували хромосоми людини, періодично оприлюднюючи результати своєї роботи. Найбільша хромосома-1 стала останньою з розшифрованих. Однак не можна сказати, що проект «Ґеном людини» завершений. Вчені мають відкрити ще багато секретів, захованих у людських ґенах.
«Другий крок – це встановити, що конкретно роблять певні гени, із яких протеїнів складаються, як саме вони пов’язані з порушеннями, якими цікавляться дослідники. А після цього можна стати на шлях якогось виправлення порушень»,- сказав Саймон Ґреґорі, керівник проекту з британського інституту Сенґера.
«Cкажімо, ви добре перетравлюєте, наприклад, аспірин, а в інших людей інший набір нуклеотидів і вони не здатні перетравити аспірин, то можна підбирати кожному власне лікування. Фармацевтичні компанії не зможуть заробляти стільки грошей, як при виробленні однакових ліків для всіх, але вони зможуть пропонувати людям різні ліки, саме ті, які подіють».
Багато років вчені всього світу досліджували хромосоми людини, періодично оприлюднюючи результати своєї роботи. Найбільша хромосома-1 стала останньою з розшифрованих. Однак не можна сказати, що проект «Ґеном людини» завершений. Вчені мають відкрити ще багато секретів, захованих у людських ґенах.
«Другий крок – це встановити, що конкретно роблять певні гени, із яких протеїнів складаються, як саме вони пов’язані з порушеннями, якими цікавляться дослідники. А після цього можна стати на шлях якогось виправлення порушень»,- сказав Саймон Ґреґорі, керівник проекту з британського інституту Сенґера.