Карель Де Ґухт виступає у RFE/RL- У Європі є кілька так званих точок заморожених конфліктів, тобто, місць в яких питання суверенітету та політичного контролю ще не вирішені. Це Південна Осетія, Абхазія, Нагірний Карабах та Придністров’я. Чи можна взагалі говорити про якісь транспортні мережі в тих регіонах, де не вирішені засадничі проблеми суверенітету?
- Звичайно можна, бо в цих заморожених конфліктах власне перетинання кордонів та транспорт є базовими складовими конфліктів. Це ясно з ситуації в Нагірному Карабасі, де закриття кордону з Туреччиною є одним із чинників, що ускладнює цей конфлікт. Звичайно, існує зв’язок між транспортними проблемами та фактом продовження цих заморожених конфліктів. З іншого боку, я вважаю, що треба думати наперед і обговорювати можливі транспортні проблеми, аби вони не створювали нових конфліктів між державами.
- Чи можна використати транспортне питання для того, щоб просунути вперед переговори з приводу цих заморожених конфліктів?
- Коли говоримо про транспорт, насправді ми говоримо про вільне пересування товару. Це є одним із наріжних каменів Європейського Союзу, Європейського економічного Союзу. Від самого початку, ще 1957-го року, ми зрозуміли, що однією з засад регіональної співпраці є свобода обігу товарів. Саме це ми і робимо на підставі ефективного транспорту. Отже, це є спільні критерії. У широкому розумінні це є дуже політичне питання.
- Чи нові митні правила щодо Придністров’я, які були запроваджені на молдовсько-українському кордоні у березні цього року, можуть бути моделлю для врегулювання заморожених конфліктів?
- Ми бачимо, що у цій ситуації Україна встановила митницю на своєму кордоні з Молдовою таким чином, що придністровські компанії мусять дотримуватися молдовських митних правил і реєструватися в Молдові. Це суверенний вчинок, і я не буду його спростовувати. Зрозуміло, що цей крок впливає на те, що відбувається в цьому регіоні.
- Ми бачили, що чорногорці проголосували за незалежність під час референдуму. Чи такий розвиток можливий у Південній Осетії, Абхазії, Нагірному Карабасі та Придністров’ї?
- Такий референдум можна проводити лише тоді, коли всі сторони з цим згодні і також згодні з результатом референдуму. Тому пропозиція міжнародного співтовариства, що за незалежність мусить проголосувати щонайменше 55% було важливою умовою, умовою з якою погодилися всі учасники цього питання. Референдум, організація та результат якого не мають гарантій заздалегідь, може бути дуже роз’єднуючим. Референдум може вирішити проблему лише тоді, коли всі сторони погодяться визнати результат.