Сергій Рахманін: Доброго всім вечора!
З вами, як завжди о цій порі, програма “Звуки життя: дійова особа”, спільний проект Радіо Свобода та Нашого Радіо.
І я, ведучий цієї програми, Сергій Рахманін.
От за що я люблю свою програму, це за те, що наших шановних гостей фактично не треба особливо представляти. Як правило, це відомі люди.
Приміром, хто не знає Петра Миколайовича Симоненка, незмінного керівника Комуністичної партії України, яка
Сергій Рахманін, Петро Симонетко
була відновлена в 1993-му році і з 1994-го року постійно потрапляє до Верховної Ради?
Отже, наш сьогоднішній гість, ще раз представляю, - Петро Симоненко.
Добрий вечір!
Петро Симоненко: Добрий день!
Сергій Рахманін: Нагадаю всім нашим слухачам і повідомляю тим, хто вперше на нашій хвилі, що наш ефір є прямим. І зателефонувавши за номером: 489-09-39, код Києва: 044, ви будь-якої миті можете поставити запитання нашому гостеві.
Ну, а для тих, хто спізниться на початок нашої програми, вони можуть прочитати повний текст нашої розмови на сайті www.radiosvoboda.ua
Отже, Петре Миколайовичу, розпочала засідання Верховна Рада нового скликання, 5-го скликання, до якої увійшли лише 5 політичних сил. Три з них заявили про намір утворити коаліцію.
І одразу запитання. Депутати взяли перерву до 7-го червня. Ваш прогноз: до 7-го червня коаліція буде створена чи ні?
Петро Симоненко: На мою думку, ні.
Сергій Рахманін: А чому?
Петро Симоненко: Я аналізував би події, які передували тому, що сьогодні робиться заява про створення коаліції в форматі трьох, тобто помаранчевої. І що в мене сьогодні викликає здивування, а з іншої сторони і невдоволення тим, що відбувається в нас у суспільстві після виборів.
По-перше, помаранчева команда була створена ще в 2004-му році. Вона об’єдналася навколо програми Президента. Тобто, ідеологічних чи соціально-економічних засад, які б у протиріччя вступали б відносно того, що це різні політичні сили, немає, бо вони задекларували свою відповідальність за все те, що відбувається в державі ще у 2004-му році.
По-друге, якщо говорити про ці вже вибори, то з самого початку виборчих перегонів ці три політичні сили заявили, що вони практично ідуть блоком і в майбутньому сформують коаліцію відповідно до політичної реформи у Верховній Раді.
По-третє, мені здається, що ніхто не забув, коли ці ж самі лідери трійки заявляли, що 26-го березня о 22-й годині, тобто зразу ж після завершення голосування, вони втрьох підписують складення цієї коаліції.
Тобто, заяви були таким чином: якщо вони працювали у виконавчій гілці влади, до цього реалізували певні напрямки своєї помаранчевої програми 2004-го року, то й повинні були б сьогодні дати відповідь, що вони на тому ж самому шляху, що та ж сама програма, яка потрібна...
Сергій Рахманін: Ну, давайте так. Наскільки я зрозумів, з Вашої точки зору, вони ніколи в принципі не домовляться?
Петро Симоненко: Справа в тім, що сьогодні позитивним результат домовленості може бути тільки тоді, коли вони поділять між собою портфелі. Поки що вони до цього не здатні.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Але в будь-якому разі Комуністична партія України не бере участь у створенні коаліції, і підсумки, з якими вона пройшла в останній парламентській кампанії, важко назвати виграшними. Комуністична партія щоразу потрапляє до Верховної Ради, але щоразу вона набирає трошки менше голосів.
І є така точка зору, що поступово Комуністична партія здає свої позиції. І щоб пересвідчитися в цьому або спростувати цю точку зору, ми опитали людей на вулицях, поставивши їм просте запитання:“Хто для вас сьогодні український комуніст?”
Отже, vox-populi. Голос народу.
Респондент (переклад): Комуніст? Хто колись був комуніст, то і тепер комуніст.
Респондент (переклад): Комуністи вже відійшли. Симоненку вже ніхто не вірить.
Респондент (переклад): Взагалі комуністів ніяк не уявляю. Не хочеться з ними розмовляти і дружити.
Респондент (переклад): Комуністи – це більшовики. У Леніна потрібно запитувати.
Респондент Сучасний український комуніст не має жодного стосунку до комуністичної теорії, як такої. Це людина, яка не розуміє, що є величезна різниця між тим, що було, і тим, що є.
Респондент У них уже і цінності інші, і переживання інші, і вже, мабуть, і борються вони за інше. Це вже не радянський комуніст, а український комуніст.
Респондент Я думаю, говорити про українськість комуніста - це є чимось неприроднім, бо Україні комунізм нав’язаний ззовні.
Респондент А для мене вони не грають особливої ролі після голосування за політичну реформу.
Сергій Рахманін: Отже, це був vox-populi, це була точка зору народу, своєрідна точка зору. А найцікавішим для мене було те, що одна людина згадала про політичну реформу, про неї поговоримо трошки пізніше, але певна логіка все-таки є.
У2 1994-му році, якщо не помиляюся (я собі виписував), Компартія виборола 84 мандати. В 1998-му 84 - за списком, 39- мажоритарників. В 2002-му лише 5 мажоритарників, але 59 списочників. Сьогодні, наскільки я пам’ятаю, 21 член у фракції КПУ.
От з чим Ви пов’язуєте таке поступове, незмінне падіння рейтингу Компартії?
Петро Симоненко: Сергію, я хотів би, спочатку дати відповідь на деякі аспекти, які висвітлили у своїх виступах наші радіослухачі, кого Ви опитували.
По-перше, і головне питання - Україна і комуністи. Давайте будемо щирими і відвертими. Якщо б не було комуністів, була б у такому стані Україна? Я маю на увазі, до 1991-го року, коли ми отримали незалежність.
Чи мала б Україна взагалі такий економічний потенціал, розвиток? Чи це не завдяки зусиллям комуністів у кожній області, по-перше, створювалась...
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, наразі не відомо, якою б вона була. Вона була такою, якою вона була. Ми ж не знаємо, якою б вона була.
Петро Симоненко: Секундочку, Сергію. Я хочу закінчити своє питання. Я хочу сказати, що не була б вона єдина і досі, якщо б комуністи не об’єднали всі землі України. І це історичний факт.
Не було б такого потенціалу – і це також історичний факт. Що мали до 1939-го року? А землі, які приєднані до України? Що вони сьогодні мають? Не мали б такого інтелектуального потенціалу і розвитку, бо там була зовсім інша ситуація.
Сергій Рахманін: Це ж спірна позиція.
Петро Симоненко: Спірна, але у нас з Вами є можливість проаналізувати за 15 років, що зробили. З точки зору розвитку інтелекту нації нічого не зробили. З точки зору розвитку культури нації – нічого, розвитку промислових регіонів - нічого не зробили.
Тому у мене є всі підстави говорити про те, що комуністи не марнували час. Комуністи працювали і будували Україну, комуністи створювали якраз націю, про яку ми сьогодні говоримо.
Сергій Рахманін: Комуністи будували Радянський Союз, а не Україну все ж таки. Але давайте все-таки до сьогодення, бо про минуле можна говорити довго і...
Петро Симоненко: Я не збираюся говорити про минуле. Я говорю тільки про той час, щоб ми правильно робили висновки, бо просто відкидати те, що в нас було до 1991-го року, я вважаю, що це буде дуже велика помилка.
Відносно сьогодення і того, що сьогодні відбувається у нас в Україні. Я вважаю, що ми та єдина партія, яка стоїть на захисті сьогодні національних інтересів. То якраз ми застерігаємо і не тільки суспільство, а й ті ж самі органи влади, в даному випадку, Верховну Раду чи Президентську Адміністрацію, від тих кроків, які робляться в зв’язку з тим, що дуже часто диктується з-за кордону воля.
Сергій Рахманін: Але чому виборець цього не усвідомлює? Чому все меншим і меншим є рівень довіри до вас? Хоча Ви захищаєте...
Петро Симоненко: Справа не в тому, що вони втратили довіру до принципів, які ми пропагуємо, а ми принципи справедливості пропагуємо. І, до речі, у світі якраз ті, хто йдуть до влади, всі пропагують наші принципи, принципи соціальної справедливості. Це по-перше.
А інша справа - в якому стані опинилися наші виборці. Давайте з Вами дамо відповідь. Хіба у нас сьогодні не опанувала всім суспільством проблема зубожіння, проблема відчаю?
Сергій Рахманін: Тим більше вони мають голосувати за Вас, за тих, хто захищає.
Петро Симоненко: Хвилиночку, Сергію. Я вважаю, що Ви дуже принципово відслідковуєте ці процеси, які відбуваються. І ми з Вами повинні врахувати те, що поруч з адміністративним ресурсом є сьогодні “ресурс роботодавця”. І залежно від того, кому належить те чи інше підприємство, людей примушують, а вони мовчки роблять це - голосують на підтримку того, хто сьогодні є хазяїном.
Сергій Рахманін: Але Ви насправді думаєте, що підсумки виборів продиктовані саме тим, що роботодавець може нав’язати волю робітнику? Невже тільки цим? Пане Петре, це ж смішно.
Петро Симоненко: Ні. Я не хотів би, щоб ми так іронічно ставилися до того, що сьогодні відбувається в суспільстві. Продивіться, у нас на час виборів створили з України просто електронний концтабір.
Сергій Рахманін: Що Ви маєте на увазі?
Петро Симоненко: А чим сьогодні голову морочать людям ЗМІ? Залежно від того, кому вони належать, вони ту ідеологію чи ідею відстоювали, це, по-перше.
По-друге, давайте ми уважно подивимося, як формувалися комісії, дільничні і ті ж самі окружні, і хто їх формував? Подивимося, що життя самогубством покінчували голови комісії.
Сергій Рахманін: Добре. Давайте, про ЗМІ, якщо Ви вже зачепили цю тему. Оскільки, я пам’ятаю, всі провідні, центральні, електронні ЗМІ дуже охоче агітували за Комуністичну партію.
Петро Симоненко: Не агітували.
Сергій Рахманін: Ну, неправда. Я бачив кліпи і на “ICTV”, на “1+1” навіть на радіо “Ренесанс” чув привітання.
Петро Симоненко:- Ну, це Ви один раз його бачили на день. Так це ж не означає, що...
Сергій Рахманін: Факт фактом. І я, до речі, трошки знаюся у цих речах, це дуже дорога реклама. Я хочу пригадати Ваш виступ на з’їзді 25-го червня 2005-го року, коли Ви казали: “Наш ворог ресурсами, особливо фінансами, незрівнянно сильніший і до зубів озброєний доларами, крилатими ракетами, сучасними соціальними технологіями. Ми можемо протиставити йому високу ідейність і жорсткість нашої класової позиції”.
Я не знаю, наскільки була ефективною класова позиція, але Ваші кліпи привернули увагу. Я маю на увазі, кліпи телевізійні з Паблом Нерудою, з Корольовим, з Пікассо, якщо не помиляюся.
Петро Симоненко: І з Шевченком.
Сергій Рахманін: І з Шевченком, абсолютно вірно. Кліпи були абсолютно недешеві. І це, в принципі, ті самі ресурси і технології, якщо хочете, тому навіщо відкидати їх? В принципі, я хотів би про це трошки поговорити більше. Тому що наскільки я розумію, ця реклама не є дешевою і, якщо не помиляюся, Ви замовляли, ну одним з тих, хто її розробляв, був Микола Вересень, журналіст. Це так чи ні?
Петро Симоненко: Я думаю, що це не принципово, хто її розробляв. Головне сьогодні, на що вона спрямована і яка мета цієї реклами. Я вважаю, що ми, як партія, яка думає постійно про майбутнє, думає про нашу молодь, про долю нашої молоді, і зверталися якраз до свідомості нашої молоді.
З однієї сторони, ми показували, що так, дійсно, комуністичні ідеї підтримуються людьми різних прошарків населення так, як і ставлення...
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, а Вам не здається, що це було трохи запізно? Це було цікаво, ну, принаймні, це привертало увагу. Але це було трохи запізно. Тому що безпосередньо у переддень виборів на молодь це б не вплинуло в будь-якому разі, а на людей, скажімо так, літніх, воно б не вплинуло тим більше.
Мені здавалося, що така реклама має сенс, якщо б вона крутилася, умовно кажучи, рік, і поступово Компартія переконувала б усіх, що Компартія – це не лише політична сила, яка асоціюється там з Биківнею, з ГУЛАГом чи з чимось іншим, а це партія, яка там створила те, те, те, те, яка позиціонує себе як антиглобалістська, антиолігархічна.
Вам не здається, що Ви просто викинули гроші?
Петро Симоненко: Сергію, давайте ми з Вами сьогодні не будемо аналізувати рекламу, яка працювала в певному часі і в певних умовах.
Давайте, ми з Вами сьогодні поговоримо про те, що відбувається з суспільством, що відбувається з Україною. Давайте, поговоримо про ті процеси, які будуть продовжуватися в зв’язку з тим, у що перетворили Верховну Раду?
Так, вдалося капіталу обдурити людей - про це треба відверто говорити.
Сергій Рахманін: Вкотре.
Петро Симоненко: Вкотре обдурили. Давайте ми з Вами не будемо говорити про, як ставляться до комуністів, а давайте, ще раз наголосимо: а комуністи ж праві. І як сьогодні не намагався б капітал викинути гроші (а вони дійсно мільйони, мільярди викидають),але ж вони сьогодні у людей забирають.
Скажіть людям відверто, що комуністи праві, вони вас попереджали, що якщо ви владу віддасте багатіям, то після виборів ви отримаєте підвищення тарифів і цін. Я про це казав відверто, Сергію? Казав.
Так давайте тоді говорити про відповідальність тих політичних сил, які прийшли. І людям тоді пояснювати, що люди можуть помилятися. І в цих умовах людям треба розібратися, чиї інтереси вони відстоювали і за що боролися представники тих чи інших політичних сил.
Сергій Рахманін: Я вірно зрозумів, що якщо б Ви набрали більшість голосів у Верховній Раді, то першим Вашим кроком було б зниження цін?
Петро Симоненко: Безумовно, ми б першим кроком зробили наступне. Сергію, вислухай, будь ласка.
Сергій Рахманін: Так, так, будь ласка.
Петро Симоненко: Перше, щоб ми зробили, це б провели тарифікацію заробітної платні і відновили б справедливість нарахування заробітної платні від того, що заробив конкретно працівник, який вкладає свою працю у собівартість тієї чи в іншої продукцію. Це по-перше. І дати йому справедливо те, що він заробив.
І друга позиція. Це жорсткий контроль за ціноутворенням у державі. Не заважати підприємцю і промисловцю залежно від того, що він вклав і які поніс витрати, а подивитися, чи є в нього надприбутки. І є надприбутки - він буде платити надподатки. І ці надподатки будуть перерозподілятися знову між нашими громадянами.
Тобто, наша політика чітка і зрозуміла. Треба мати збалансовані при державному контролі і підтримці доходи і витрати кожної сім’ї.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Наскільки відповідає дійсності така інформація. Ходили чутки, що напередодні виборів Ви обговорювали можливість створення коаліції, до якої б увійшли, зокрема, Комуністична партія, Регіони України, а також Блок “Не так”, Блок Вітренко і Блок Литвина?
Петро Симоненко: Це дурня. І це дурня, яку спеціально розповсюдили ЗМІ. Для цього є певні люди, які відпрацьовують поширення таких пліток політичних навмисне серед виборців для того, щоб дискредитувати певні політичні сили, в першу чергу, це нас.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, Ви не ображайтесь.
Петро Симоненко: Я не ображаюсь, я просто кажу, що це плітки.
Сергій Рахманін: Добре. Петре Миколайовичу, от до кого приєдналася б Комуністична партія України сьогодні у Верховній Раді? З ким би вона створила коаліцію, з тих, хто є?
Петро Симоненко: А справа в тім, що у них оптимальний варіант для коаліції – це формат четвірки. І там ніяких протиріч немає.
Сергій Рахманін: І місць для Вас там немає?
Петро Симоненко: - А справа в тім, що і ми не збираємося йти до тієї коаліції, бо вона не є виразником інтересів своїх виборців, вона і є виразником інтересів потужного капіталу.
Сергій Рахманін: Вірю. Але знаєте, все-таки трошки вигідна позиція: от ми ні з ким не блокуємось. У такий спосіб ви насправді не зможете впливати на ситуацію, ви тоді не зможете захищати. І більше того, Ви самі свого часу визнавали, що Ви от (я просто процитую Ваше інтерв’ю) Ви просто казали: “Виходить так, що наші інтереси збіглися з інтересами кланів, які ми критикуємо. Це просто збіг обставин і збіг часу. Я наголошую про це Вам, при тому, що реформи потрібні”.
Нагадаю, що це була Ваша позиція під час політичної реформи. Тобто, все одно існує ситуація, коли необхідно навіть з ворогом домовлятися, аби справді впливати на ситуацію.
Чому це не зробити зараз?
Петро Симоненко: Я ще й ще раз хочу наголосити, що мова йде про конкретний законопроект, який голосується у Верховній Раді. І цей законопроект, за нашою позицією, є таким, який захищає інтереси наших виборців, і ми голосуємо. А хто і як голосує з інших політичних сил, то їхнє право.
Тому коли Ви говорите, що начебто я погоджуюсь з тим, що можна поступатися принципами, то ні. Я говорю про те, що є конкретна ситуація. Якщо цей проект закону відповідає інтересам наших же виборців, ми готові голосувати і не звертаємо увагу на тих, хто ще там голосує за цей проект, за цей закон.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Тобто, це не є поступкою принципу, це є добре, зрозуміло.
Отже, маємо першого слухача. Будь ласка, слухаємо Вас, Ви в ефірі.
Слухач: У мене таке запитання до Петра Симоненка. Він дуже багато каже, а в їхній партії дуже багато злодюг. Він може відповісти, чому в їхній партії багато нечистих на руку людей?
Петро Симоненко: Ви помилилися адресою, шановний радіослухачу, бо в нашій партії якраз немає тих, хто купував місця за мільйони доларів у нашому списку. Якраз у списках інших блоків, які пройшли до Верховної Ради, чи це БЮТ, чи “Наша Україна”, чи “Регіони” – там купувались місця у списках. Платили 5 мільйонів доларів і більше, за соціалістів, за них сам Мельниченко сказав, що в їхньому списку якраз всі ті, чи багато з тих, хто у нього на плівках.
Тому це не за адресою звернення Ваше. І в наших списках, як до Верховної Ради, так і до місцевих рад, а також у складі нашої партії сьогодні немає тих, про кого говорите. Злодюги, в нашому розумінні, це ті, хто Вам заважає сьогодні жити. Хто виганяє з роботи, хто не виплачує своєчасно заробітну платню, хто сьогодні підвищує постійно ціни і тарифи – це вони і є якраз ті, хто прийшли до влади і цим сьогодні розпоряджаються.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, адже Ви не будете сперечатися, що Ваша виборча кампанія була не дуже дешевою? Я Вам скажу просто, порівнюючи...
Петро Симоненко: Ви цифри називайте, будь ласка!
Сергій Рахманін: Ну, знаєте, я не маю додаткових ресурсів...
Петро Симоненко: Я Вам тоді кажу, що 8 мільйонів - тих, про які ми звітували перед ЦВК. І наступний, хто, так скажімо, йде попереду нас, – це соціалісти 35 мільйонів. Є різниця?
Сергій Рахманін: Телереклама в яку суму обійшлася, якщо не таємниця?
Петро Симоненко: Ви, будь ласка, подивіться, ми за це офіційно звітувалися перед ЦВК. Вісім мільйонів ми витратили в цілому на виборчу кампанію.
Сергій Рахманін: Добре. Давайте не про суму, давайте про підходи. Наскільки я знаю, Комуністична партія на цих парламентських виборах вперше дуже модерно, технологічно підійшла до своєї кампанії.
Ну, що я маю на увазі? Ну, поки що я маю на увазі, що суми не викидалися на повітря, а конкретно давалася на листівки, на намети, на підписи, на телерекламу. Більше того, чи відповідає дійсності те, що Ви створювали такі летючі загони з дуже вірних партійців, досвідчених ветеранів, які просто приїжджали в регіони, не інформуючи місцеве керівництво, і перевіряли, як витрачаються кошти. Це так чи ні?
Петро Симоненко: Та це дурниці просто.
Сергій Рахманін: Ну, а чому?
Петро Симонетко під час ефіру
Петро Симоненко: А тому, що у нас не було потреби цим займатися.
Сергій Рахманін: У вас всі такі чесні?
Петро Симоненко: Я кажу про те, що у нас не було потреби цим займатися. І якщо Ви говорите про те, що друкувалося, так, будь ласка, це ж проблема, яка б зразу стала відомою і перевірила в першу чергу нас.
Сергій Рахманін: Що Ви маєте на увазі?
Петро Симоненко: Я маю на увазі, друкувалося - де, скільки, в яких обсягах друкувалося. То це для мене не проблема. І давайте, ще раз кажу, якщо у Вас є сумніви, то...
Сергій Рахманін: Ні, я не про це кажу. Я, навпаки, хотів Вам зробити комплімент, а Ви все сприймаєте, як закид.
Петро Симоненко: Ні, Сергію.
Сергій Рахманін: Я кажу про те, що, мабуть, вперше в історії комуністи не витрачали гроші задурно. Єдина справа, що ці гроші не спрацювали. Але в принципі, гроші витрачалися абсолютно ефективно, тому що, якщо брати до уваги зовнішню рекламу, то вона була насправді ефективною.
Петро Симоненко: Ну, зовнішню рекламу - яку Ви маєте на увазі? У нас же біг-бордів не було.
Сергій Рахманін: Біг-бордів не було, але у Вас були наліпки, у Вас були дуже цікаві листівки. І вперше Комуністична партія позиціонувала себе не як партія “серпа і молота”, а як партія, яка є антиглобалістською. Ви використовували Че Гевару, Ви використовували антиглобалістські гасла. Цим гордитися треба, а Ви якось соромитись цього. Не можу зрозуміти, чого.
Петро Симоненко: Ні, я не соромлюсь. Сергію, тоді Ви ставте чітко запитання - чи так дійсно Вам сподобалось, що Ви сприймаєте це в позитиві?
Сергій Рахманін: Я це сприймаю, як професіонал.
Петро Симоненко: Так, як професіонал. А в даному випадку, коли ставиться запитання через сумнів і через те, щоб посіяти ці сумніви у наших радіослухачів, то я тоді відповідаю на ту частину, де я бачу у Вашому запитанні, що це може викликати сумнів у тих, хто нас слухає. Тому я так і відповідаю. А те, що ми працювали серйозно і так, дійсно, ми фахівців залучали...
Сергій Рахманін: У мене є сумнів щодо того, наскільки Ви вчасно це зробили. Тобто, на мій погляд, коли Ви зробили Алексєєва, я маю на увазі, народного депутата Ігоря Алексєєва... Він кар’єрний дипломат, наскільки я розумію.
Петро Симоненко: Він штаб очолював у нас.
Сергій Рахманін: Він очолював штаб, і справді, штаб працював дуже ефективно. Але, як на мене, це, ну я, звичайно, не фахівець і не такий досвідчений політик, як Ви, це варто було б зробити років 5 тому чи 7 – поставити на штаб таку людину. І сформувати штаб у такий спосіб, як Ви це зробили. Ви втратили трошки часу, Ви не думаєте про це?
Петро Симоненко: Я в даному випадку, Сергію, думаю про те, в якому стані сьогодні суспільство.
Сергій Рахманін: Суспільство, воно і 15 років тому було в поганому стані, і зараз. А ми говоримо про конкретну партію.
Петро Симоненко: Ні, ні, Сергію. Змінюється динаміка тих процесів, які відбуваються в цілому. Тому я ще раз хочу наголосити, що так, дійсно є внутрішньопартійні проблеми. Ми знаємо свої недоліки, ми знаємо свої проблеми, і не ховається остання доповідь, яку ми оголосили і обговорювали на Пленумі ЦК партії, вона надрукована в газеті “Комуніст” мільйонним накладом для того, щоб люди зрозуміли, які проблеми хвилюють нас, внутрішні партійні і зовнішні.
Сергій Рахманін: Отже, змінюється суспільство - змінюється Комуністична партія. Але наскільки, зрозуміло, змінюється і ставлення до Комуністичної партії, причому змінюється воно в різних регіонах України.
А спростувати чи підтвердити цю точку зору спробують наші кореспонденти Володимир Притула та Галина Терещук, які розкажуть про позиції Компартії у Симферополі та у Львові.
Володимир Притула: У кримських комуністів чимало конкурентів - це численні проросійські організації півострова. Після того, як перший секретар Кримського рескому КПУ Леонід Грач публічно відмовився від хоча б позірного інтернаціоналізму й оголосив себе проросійським політиком і захисником інтересів російського капіталу на півострові, вплив і популярність комуністів, як не дивно, в Криму почала падати.
Якщо 1998-го року за Компартію в автономії голосували понад 40% кримських виборців, то 2006-го року лише трохи більше 6%.
Спостерігачі відзначають, що від Леоніда Грача із Компартії пішло чимало впливових та авторитетних кримських політиків. Ще одна причина останнього провалу кримських комуністів, як вважають експерти, непослідовність у виборі політичних партнерів.
Зовсім нещодавно, у квітні, кримські комуністи об’єднались з Блоком Куницина для перерахунку голосів під час виборів Верховної Ради Криму і для формування нового керівництва автономії. Леонід Грач тоді публічно заявив, що ця коаліція не на місяць, а на 5 років: “Стоятимемо до останнього, йтимемо до кінця”.
Втім, слово першого секретаря не протрималося й місяця. Уже 12 травня кримські комуністи кинули Блок Куницина і приєдналися до коаліції Партії регіонів, партії “Союз” і Блоку Наталії Вітренко, яка і сформувала нове кримське керівництво.
Галина Терещук: 6 років тому Львівська міська та обласна ради заборонили діяльність КПУ на теренах Львова та області. Суд це рішення скасував і зобов’язав представницькі органи влади виплатити навіть матеріальну компенсацію комуністам.
Однак легалізація тоді не вплинула на чисельність КПУ, яка не має своїх сьогодні представників у жодній місцевій владі. Львівські комуністи традиційно про себе нагадують нечисленними акціями 1-го та 9-го травня і 7-го листопада. В офісі обкому КПУ за останній рік тричі невідомі вчиняли погром.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, до речі, коли говорили про Регіони, я пригадав, що є випадки, коли комуністи фактично входять до коаліції в обласних, районних, міських радах, в тому числі і з тими партіями, як Ви називаєте, виразниками інтересів великого капіталу, зокрема, Регіонами.
Чому київські комуністи не можуть поступатися принципу, а, скажімо, комуністи Харкова можуть поступатися, бо вони фактично є в коаліції з Регіонами в обласній і міській раді?
Петро Симоненко (переклад): Мова про інше. Мова про те, наскільки тривалою буде ця коаліція, наскільки узгодженими є політичні принципи, які покладають в основу програми.
Або ж ідеться про формування керівних органів тієї чи іншої місцевої ради або ж Верховної Ради. Це дві великі різниці. Тому, коли йдеться про те, що ми, комуністи, очолюючи той чи інших комітет або комісію, наприклад, в обласній раді, маємо можливість бути ближче до наших виборців з огляду на реалізацію наших програмних принципів, ми не проти того, що на момент обрання керівних органів того чи іншого рівня рад ми домовляємося про розподіл відповідальності, про сфери і ділянки роботи.
Сергій Рахманін: Вкотре переконуюся, наскільки Ви все ж таки досвідчений політик. Ви дуже красиво, технічно відповідаєте на питання не на те, яке Вам ставилося. Добре.
Петро Симоненко (переклад): - Я Вам чітко відповів, що ми не поступаємося нашими принципами. Адже в чому відмінність київських подій від тих подій, які відбуваються в області?
У Києві вирішують питання політики: які будуть закони, у чиїх вони будуть інтересах.
Сергій Рахманін: А в регіонах вирішується питання власності. Комуністи...
Петро Симоненко (переклад): Секундочку. Питання власності вирішуються у Києві, а не в регіонах. У регіонах лише у 2007-му році будуть вирішуватися проблеми, якщо знімуть мораторій на торгівлю землею. І лише питання із землею.
А питання власності у Києві вирішують, тому саме тут, у Києві...
Сергій Рахманін: Ви прекрасно знаєте, що обходять ці закони.
Петро Симоненко (переклад): Сергію, давай так, якщо обходять закон, це вже інше питання. Це просто треба Генпрокуратурі заарештовувати таких людей і притягати їх до відповідальності. Це і називається використання закону і влади.
Тому на місцевому рівні, з огляду вирішення місцевих проблем формується бюджетний процес. І в цій ситуації, залежно від того, хто який комітет очолює, ми можемо допомагати виборцям задовольнити свої потреби.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Маємо ще один телефонний дзвінок. Вітаємо нашого слухача. Ви в ефірі.
Слухач: Добрий день!
Я хочу запитання поставити Симоненку. А коли буде процес аналогічний Нюрнберзькому над Комуністичною партією? Будь ласка, дайте відповідь.
Петро Симоненко: Я хочу Вас розчарувати – ніколи цього не буде. Нюрнберзький процес був виходячи з того, що були злочини над людством у Другій Світовій війні, в тому числі і громадянами України, які були у коаліції з фашистами. Це ті ж самі політичні сили (на той час так рух ОУН УПА). Вони визнані за свідченням тих ж самих злочинців, які воювали на боці коаліції, як ті, які співпрацювали, співробітничали.
І, до речі, у Києві ось Президент Ющенко запросив на 65-ту річницю подій в Бабиному Яру двох президентів: Путіна і Буша. Так, але ми повинні з вами, шановний радіослухачу, знати, що вбивали в Бабиному Яру євреїв, вбивали якраз ОУНівці.
Сергій Рахманін: По-перше, це не доведений факт.
Петро Симоненко: Доведений, доведений факт, і це всім відомо. І це доведено дуже серйозними свідченнями.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, жодний історик цього не підтвердив.
Петро Симоненко: Те, що представники ці якраз були причетні до Голокосту і до етнічних чисток, це всім відомо.
Сергій Рахманін: Добре. У мене два питання. Я не хотів їх ставити, але Ви самі зачепили цю тему.
Тобто, вони (питання) передбачають дуже стислі відповіді: так або ні. Перше питання, тобто Ви категорично не підтверджуєте тезу про те, що УПА в тому числі воювала і проти німецьких загарбників?
Петро Симоненко: Вони не воювали, бо жодного населеного пункту вони не визволяли.
Сергій Рахманін: Тобто, партизанами вони не були і з німцями не воювали.
Петро Симоненко: Але ні партизанами вони не були, але на боці німців.
Сергій Рахманін: Чекайте. З німцями не воювали, так?
Петро Симоненко: Ні, не воювали.
Сергій Рахманін: Так, зрозуміло. І друге питання, Ви казали про те, що суду над Компартією не буде, я теж думаю, що його не буде. Але Ви сказали, Ви пояснили, чому? Тому що Нюрнберзький процес – це був суд з приводу злочинів над людством.
Ви вважаєте, що за часів панування комуністичного режиму злочинів над людством на території Радянського Союзу не було?
Петро Симоненко: Ні. Були серйозні порахунки, це так...
Сергій Рахманін: А мільйони загиблих - це не злочин?
Петро Симоненко: Сергію, давайте цю проблему залишимо для серйозних науковців, а не для тих, хто використовував якраз останні події, зміну в даному випадку державного устрою у нас в Україні для того, щоб практично, практично на цих трагічних сторінках історії будувати політику. Вона ніколи не буде позитивною, якщо вона базується на праху людському.
Сергій Рахманін: Ми з Вами прекрасно знаємо, що політику якраз на таких речах, на превеликий жаль, і будують.
Отже, Петре Миколайовичу, давайте від минулого знову до сьогодення.
Тобто, наскільки я зрозумів, Комуністична партія до будь-якого формату коаліції не увійде. Це так чи ні?
Петро Симоненко: З цими політичними силами - так.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Друге питання. Рано чи пізно Верховна Рада, якщо вона не хоче достроково втратити свої повноваження (нагадаю, що вона протягом 30-ти днів має сформувати коаліцію і протягом 2-х місяців має сформувати новий уряд), вона має запропонувати на суд депутатів кандидатуру якого-небудь прем’єра, якого-небудь спікера.
З Вашої точки зору, хто був би найкращим спікером сьогодні у Верховній Раді? Це перше питання. І друге, за якого прем’єра Комуністична партія готова буде проголосувати? Чи вона взагалі буде ігнорувати цей процес?
Петро Симоненко: Я хотів би розпочати з прем’єра. За роки незалежності в нас було 12 урядів. І це якраз привід до того, щоб уважно поставитися до того, кого вносять на розгляд, як кандидатуру прем’єра. Це по-перше.
По-друге. Ми сьогодні є з Вами свідками, що практично ще не розпочалася виборча кампанія, а всі вже, та й ті політичні сили, які пройшли до Верховної Ради, кричали: “Оце ми голосуємо за прем’єра”. Це друге.
І третє. Сьогоднішня ситуація в зв’язку з тим, що Верховна Рада перетворена просто у клуб олігархів, вона дуже загрозлива, виходячи з того, що формується не уряд і не буде затверджуватися прем’єр-міністр, буде фактично визначатися менеджер клану. Оце страшне для України.
Тому в цьому конкретному випадку, незалежно від того, яка прийде кандидатура, це буде менеджер клану, бо він якраз наймається для того, щоб задовольнити потреби.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Тобто, Ви за нього голосувати не будете в жодному разі?
Петро Симоненко: Ні не будемо. Відносно голови Верховної Ради які кандидатури? Ми можемо запропонувати кандидатури, Ви знаєте, що у нас є, і з досвідом.
Сергій Рахманін: Я розумію. Але давайте з реалій виходити.
Петро Симоненко: Ні, я кажу з реалій. Якщо говорити про інші фракції, я думаю, що найбільш адекватна була б кандидатура і виважена, і я вважаю, що вона не зробила б ніякої біди – це кандидатура Азарова.
Сергій Рахманін: Тобто, Ви вважаєте, що він упорався б з цим складом Верховної Ради як модератор?
Петро Симоненко: Я думаю, що головне, що його б відрізняло, - він так дійсно знає більш-менш ситуацію економічну у нас у державі, він знає у зв’язку з тим, що працював і в податковій політиці, і які фінансово-політичні угруповання яку гру грають, які сегменти економіки кому належать.
Це б давало можливість, якщо він об’єктивно буде працювати і виключати те, щоб закони приймались на користь того чи іншого угруповання.
А з іншого боку, вони все ж таки наближалися б до потреб народного господарства чи господарюючих суб’єктів, а також до тих, хто сьогодні працює в Україні.
Сергій Рахманін: Я нагадаю нашим слухачам про те, що Верховна Рада оголосила перерву до 7-го червня. І ні для кого не є новиною, що три політичні сили, які зголосилися створити коаліцію, мається на увазі, “Наша Україна”, БЮТ та Соцпартія, ніяк не можуть домовитися.
І от є дві версії, чому вони пересварилися востаннє. Одні вважають через те, що Юлія Тимошенко все ще прагне стати прем’єром, а цього не хоче, скажімо, “Наша Україна”. І друга версія, що і Соцпартія, і БЮТ категорично проти, аби став спікером Порошенко. Така версія також з’явилася.
Ви – людина, яка не задіяна в процес, але інформована і можете собі дозволити розкіш коментувати це. Яка версія Вам видається найбільш ймовірною?
Петро Симоненко: На мій погляд, ми повинні врахувати з Вами й те, що сценарист, який керує сьогодні цим процесом знаходиться за океаном. Це по-перше.
Сергій Рахманін: Я б не перебільшував.
Петро Симоненко: Я не перебільшую. Ми повинні, на мій погляд, врахувати і те, що сьогодні ведеться жорстка боротьба між кланами, виходячи з того, що є українські олігархи, а є транснаціональні корпорації.
І ми з Вами були свідками, що попередній уряд, перший уряд - помаранчевий - практично від українських олігархів перейшов у транснаціональному трикутнику – це Березовський, Коломойський і Тимошенко.
І те, що вносила Тимошенко на розгляд Верховної Ради, коли пропонувала ухвалити закони щодо вступу України до СОТ, якраз і засвідчує, що в Україні починається зачистка економічного простору. Дуже серйозні наслідки буде мати Україна.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Але давайте ближче. Чи справді, з Вашої точки зору, Соцпартія та БЮТ категорично проти Порошенка на посаді спікера? Як Вам здається?
Петро Симоненко: Ні, вони просто сьогодні ведуть боротьбу за те, хто, скільки буде мати портфелів. Бо влада – це гроші. І вони прекрасно розуміють, що хто ближче з них до влади, то це і ближче до державного “корита”.
Петро Симонетко у студії
І те, що робиться сьогодні під час формування бюджету чи використання можливості розпоряджатися залишками майна, дає їм можливості мати надприбутки. Подивіться, говорять начебто про свою волю підтримати людей – ну, обрали мерами міст, чи це Чернігова, чи це Полтави, чи це міста Києва.
Подивіться в Чернігові ті ж самі соціалісти просто здали цю посаду, бо вони не знають, що з нею робити і втікають до Верховної Ради.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, даруйте. Мені всі розповідали, в тому числі і люди, які Вас дуже добре знають, мені так здається, що у Вас при всьому при тому блискучі особисті стосунки з Тимошенко. Так чи ні?
Петро Симоненко: Ні. І ніколи цього не було.
Сергій Рахманін: І не буде?
Петро Симоненко: Я не кажу буде чи не буде, це не від того залежить, що я особисто хочу. Я представляю конкретну політичну силу. А якщо мова йде про людські стосунки - це одне. А Ви ставите переді мною запитання, як стосунки між політиками.
І мені дуже прикро, я спостерігаю останнім часом, що практично вся риторика, до якої причетна та ж сама Тимошенко, побудована, я вибачаюся, але просто на обмані виборців.
Сергій Рахманін: Питання, яке хотів ще на початку програми поставити, але зараз просто згадав. От я, коли аналізував, список Компартії мене трошки здивував. Пояснюю, чому.
Скажімо там, Гмиря, достатньо відомий політик у списку посів 38 місце. Ну, воно теоретично могло бути прохідним, але не стало. Грачов, нещодавній керівник у Київському міськомі, він був 64-м. Соломатін, видатний боєць, людина, яка мабуть частіше від Вас з’являлася на телеекранах у переддень виборів, взагалі був 68-м, у нього шансів пройти не було дуже багато.
Чому Ви свідомо посунули цих людей нижче по списку, підозрюючи те, що наімовірніше вони не потраплять до Верховної Ради?
Петро Симоненко: Ну, тут я не можу з Вами погодитися, бо не я їх усував, а у нас є певний механізм.
Сергій Рахманін: Я розумію, що це був з’їзд. Але Вам принаймні зрозуміло, чому з’їзд вчинив саме так. Я далекий від думки, що з’їзд це робив не враховуючи точку зору першого секретаря.
Петро Симоненко: По-перше, процедура формування списку у нас розпочиналася з первинних партійних організацій. Делегували у список, визначали ієрархію певну, як ставляться члени партійних організацій до наших товаришів по партії. Це перший етап був.
Другий етап - це визначення алгоритму, за яким відповідно до того, які в них....
Сергій Рахманін: Я знаю, це дуже довга процедура.
Петро Симоненко: Так я про це кажу для того, щоб ми розуміли з Вами, що це не просто формальна і за вподобаннями чи моїми, чи моїх товаришів по керівництву партії. Ні, це глибокий аналіз, це об’єктивні умови, і це воля первинних організацій.
Сергій Рахманін: Але була ще неофіційна інформація, що Ви справді робили спробу підтягнути якомога більше молодих до центрального списку. Не просто до списків районних, обласних та міських рад, а й до Верховної Ради.
Коли запропонували певну кількість людей крайові, регіональні організації, Ви взяли молодих, поставили вище в списку, умовно кажучи, а досвідчених людей зсунули трошки нижче. Але переважна більшість перших секретарів все-таки віддала перевагу ветеранам. Це так чи ні?
Петро Симоненко: Ви знаєте, я тоді ставлю запитання, так скажемо, які служби працюють на Ваше радіо? Бо якщо ми проводимо закриті засідання, то тоді звідки Ви про це знаєте, що ми обговорюємо? Але я не за змістом кажу.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, я 15 років працюю журналістом.
Петро Симоненко: Відносно Вашого запитання - я дам відповідь. Я Вас трохи знаю і знаю, як і звідки беруться джерела чи формуються джерела інформації. Але відносно того, що Ви сказали.
Так, дійсно, я хочу підтвердити, що коли я проаналізував у зв’язку з тим алгоритмом, який ми затвердили на президії Центрального Комітету партії, як буде сформований список, я свій варіант підготував і запропонував його на розгляд перших секретарів і на розгляд Пленуму Центрального Комітету партії.
Чим відрізнявся мій підхід? Мій підхід відрізнявся тим, що я запропонував поглянути у завтрашній день нашої партії і через цю роботу підготувати нову зміну політичного керівництва в нашій партії на рівні обласних осередків, на рівні міських осередків, в тому числі і керівництва Центрального Комітету партії.
У чому різниця була? Так, дійсно, я запропонував подивитися моїм товаришам, першим секретарям в обкомі партії, на те, що вони своїм досвідом, своїми організаторськими здібностями можуть, знаходячись знизу, підтягувати, умовно кажучи, цей список своєю організаторською роботою і авторитетом.
А цим людям дати можливість, щоб вони показали, що так, дійсно, партія думає про майбутнє, у партії молоде обличчя. І з цими ідеями, як ідеями майбутнього, і з цими людьми, які будуть творити майбутнє, партія іде на вибори.
Я вважаю, що це було добрим, гарним кроком, що це було доброю ознакою того, що партія живе і партія - живий організм. Я глибоко переконаний у тому, що наступний крок якраз таким і буде.
Сергій Рахманін: Тобто, все-таки певний конфлікт?
Петро Симоненко: Не конфлікт. Тут така думка про те, як зробити так, щоб у нас справді результат був ще кращий.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, якщо переводиться з політичної на людську мову, це означає, що лідер намагається, скажімо так, зробити партію більш сучасною, більш модерною. Але є все-таки певна частка...
Петро Симоненко: Ну, це природно.
Сергій Рахманін: ...лідерів другого рівня, який...
Петро Симоненко: Не те, що другого рівня, а це природно, є певні інтереси у людей. Я не кажу, що вони завадили партії, бо пройшли також до Верховної Ради сьогодні люди, які чесні, порядні, і ніхто в цьому не сумнівається. Але, так скажімо, певні інтереси якраз полягали у тому, що у когось викликало сумнів, що може ця молода людина - ще не досить досвідчена, а нам треба працювати, щоб показувати високий, професійний рівень, - власне, ініціативами у Верховній Раді.
То тут я не хотів би, щоб ми розглядали, що це якісь амбіції і меркантилізм.
Сергій Рахманін: Добре. Ви вважаєте для партії втратою, скажімо так, втрату Георгія Крючкова для списку, я маю на увазі і вихід з партії Бориса Олійника?
Петро Симоненко: Ну, по-перше, Борис Ілліч не виходив, ми його виключили з нашої фракції. Виключили в результаті того, що він не виконав тих домовленостей, які ми приймали відносно голосування на підтримку прем’єра (партія тоді приймала рішення не підтримувати кандидатуру Тимошенко на посаду прем’єр-міністра). Він не виконав цього і пішов. Він сам поставив себе поза фракцією, поза партією.
Сергій Рахманін: Історія мені особисто відома. Слухачам не знаю, наскільки вона цікава. Як сам факт – це втрата чи ні для Вас?
Петро Симоненко: Я вважаю, що ні. Бо треба бути принциповою людиною завжди. І треба не тільки декларувати, а й підтверджувати практичними діями, що ти відстоюєш ці принципи, що за них ведеш боротьбу.
Сергій Рахманін: Наскільки ймовірно, з Вашої точки зору, що протягом 60-ти днів Верховна Рада не зможе сформувати коаліцію, відповідно сформувати уряд, що будуть дострокові вибори?
Петро Симоненко: Я переконаний у тому, що коаліція реальна буде у форматі “Наша Україна” і “регіонали”, до них приєднаються соціалісти. Бо вони так: сьогодні до одних туляться, завтра до інших туляться.
А як Ви пам’ятаєте, в тому числі в Палаці України, лідер соціалістів заявив, що у них близько 70% - це, так скажімо, люди нетвердих, хитких ідеологічних принципів. Тобто, там немає різниці, до якої коаліції приєднатися.
Сергій Рахманін: Тобто, коаліція все-таки буде?
Петро Симоненко: Так, буде. Тут треба виходити не з ідеологічних засад, а виходити з інтересів капіталу.
Сергій Рахманін: Як у Вас все просто. Виходиш з інтересів капіталу - і можна відшукати відповідь на будь-яке питання.
Петро Симоненко: А це так, це дійсно. Треба дати відповідь, в чиїх інтересах вирішуються ті чи інші питання.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, якщо Ви знаєте відповіді на всі питання, чого ж Ви щоразу набираєте голосів так мало? Цього я збагнути не можу.
Петро Симоненко: Я ще раз хочу наголосити, що дуже складні процеси відбуваються в суспільстві.
Сергій Рахманін: Добре, не сперечаюся. Петре Миколайовичу, відома була Ваша критика послідовна протягом багатьох років, починаючи десь з середини 1994-го року, на адресу Кучми. Ви завжди й затято критикували, хоча наголошували, що не вважаєте його особистим ворогом.
1995-го року на з’їзді, який передував у парламентській кампанії, Ви заявили, що в Україні більше немає Кучми, але Україна в “кучмізмі”. Тобто, для Вас цей термін також прийнятний. Ви непогано знаєте Кучму, Ви більш-менш непогано знаєте Ющенка, принаймні краще, ніж переважна більшість наших слухачів.
З Вашої точки зору, хто гірший - Президент?
Петро Симоненко: Я б так не ділив, вони одним миром мазані.
Сергій Рахманін: Ну, не скажіть.
Петро Симоненко: Справа у тім, що один робив одне, а другий робить інше. Але і один, і другий роблять не на користь народу України, а певним олігархам, які....
Сергій Рахманін: Все одно президенти бувають гіршими або кращими. Тобто, хто все-таки страшніший?
Петро Симоненко: Для народу України і один, і другий гірший. Немає сьогодні між ними різниці. Бо я ще раз хочу наголосити, а Ви про це добре знаєте, що я однозначно заявив, що Кучма буде працювати на обрання Ющенка Президентом.
Кучма тоді торгувався з Ющенком. В 1999-му році, коли практично команда Кучми домовилися з рухівцями і на території західних областей України фальсифікували вибори Президента в 1999-му році, тоді Кучма здав свого товариша Пустовойтенка на посаді прем’єр-міністра і призначив прем’єр-міністром Ющенка за те, що рухівці працювали на обрання Кучми Президентом.
А далі - далі Ющенко продовжує. Тут тільки міняються орієнтири. Бо, припустимо, Кучма діяв і формував українських олігархів, а в даному випадку Ющенко вийшов вже за межі України. І він сьогодні зраджує, як і Кучма зраджував народ України в інтересах потужного капіталу. Ющенко сьогодні, до речі, зраджує і в інтересах, крім того, західних політиків.
Сергій Рахманін: Ви знаєте, що я ще помітив, що Ви набагато охочіше критикуєте Тимошенко і Ющенка, ніж, скажімо, Регіони і Януковича з Ахметовим. Хоча, наскільки я знаю, Вам під час передвиборної кампанії було непереливки саме з Регіонами, Вам жорсткіше набагато було конкурувати.
І наскільки мені розказували люди, які мешкають у Луганську, в Запоріжжі, в Харкові, в Криму, що вони поводилися, м’яко кажучи, не по-джентльменськи і набагато жорсткіше, ніж, скажімо, та ж сама “Наша Україна” чи БЮТ?
Петро Симоненко: Сергію, я хочу сказати, що, на мою думку, Ви все ж таки помиляєтесь. Коли знаходилися у структурах влади команда Януковича, команда представників інших політичних сил, яких вони об’єднували, ми жорстко критикували, бо їхня політика була пов’язана з конкретною виконавчою владою. І в цьому якраз загроза була.
У даному випадку при владі знаходяться інші політичні сили, тому основні зусилля, з точки зору роз’яснення людям, які наміри вони сповідують у своїй політиці, на які конкретні результати, ми і роз’яснюємо, виходячи з того, яку політику проводить влада.
А в даному випадку, я ще раз заявляю, що регіонали, що “Наша Україна”, що БЮТ – це одна і та ж сама політична сила, це інтереси потужного капіталу. Тому вони обов’язково будуть поруч, вони обов’язково будуть разом.
І я невипадково під час виборів казав, що Янукович - це технічний кандидат, а Ющенко – це основний кандидат. І тому тактика подвійного кандидата і патронат Кучми – це якраз і був американський сценарій подвійного кандидата, який реалізувався в Україні під час виборів.
Сергій Рахманін: Дотримуюся іншої точки зору, але сперечатися не буду. На жаль, наша програма добігає кінця, в нас залишилося менше хвилини. Але є одне питання, яке от особисто мені дуже хотілося б Вам поставити. Тому спробуйте відповісти на нього стисло.
Кажуть, що Ви особисто і багато хто в Комуністичній партії зараз як орієнтир беруть не стільки російських комуністів, скільки молдовських комуністів, які досягли певних вершин, якщо хочете, які мають свого президента - керівника країни, які намагаються в свій спосіб, звичайно, будувати соціалізм в окремій взятій країні. Це так чи ні?
Петро Симоненко: Ви глибоко помиляєтесь. Ми в першу чергу у своїй політиці виходимо з інтересів народу України.
Сергій Рахманін: Не сперечаюся.
Сергій Рахманін, Петро Симонетко
Петро Симоненко: А те, що є позитивного у досвіді чи молдавських комуністів, чи у досвіді Лукашенка, чи у досвіді російських комуністів, чи наших колег і друзів китайських комуністів, ми все це використовуємо для того, щоб було ще краще народові України. Тому я вважаю, що це якраз і є виваженою політикою Компартії України задля майбутнього народу України.
Сергій Рахманін: Погоджуюся. Тоді останнє, в нас кілька секунд залишилося: спростуються чутки про те, що українські комуністи мають бізнес у Молдові?
Петро Симоненко: Це дурня просто.
Сергій Рахманін: Я Вам дякую.
Це був Петро Симоненко.
Це був Сергій Рахманін.
Це була програма “Звуки життя: дійова особа”.
Нехай вам щастить!
До наступної суботи!
З вами, як завжди о цій порі, програма “Звуки життя: дійова особа”, спільний проект Радіо Свобода та Нашого Радіо.
І я, ведучий цієї програми, Сергій Рахманін.
От за що я люблю свою програму, це за те, що наших шановних гостей фактично не треба особливо представляти. Як правило, це відомі люди.
Приміром, хто не знає Петра Миколайовича Симоненка, незмінного керівника Комуністичної партії України, яка
Сергій Рахманін, Петро СимонеткоОтже, наш сьогоднішній гість, ще раз представляю, - Петро Симоненко.
Добрий вечір!
Петро Симоненко: Добрий день!
Сергій Рахманін: Нагадаю всім нашим слухачам і повідомляю тим, хто вперше на нашій хвилі, що наш ефір є прямим. І зателефонувавши за номером: 489-09-39, код Києва: 044, ви будь-якої миті можете поставити запитання нашому гостеві.
Ну, а для тих, хто спізниться на початок нашої програми, вони можуть прочитати повний текст нашої розмови на сайті www.radiosvoboda.ua
Отже, Петре Миколайовичу, розпочала засідання Верховна Рада нового скликання, 5-го скликання, до якої увійшли лише 5 політичних сил. Три з них заявили про намір утворити коаліцію.
І одразу запитання. Депутати взяли перерву до 7-го червня. Ваш прогноз: до 7-го червня коаліція буде створена чи ні?
Петро Симоненко: На мою думку, ні.
Сергій Рахманін: А чому?
Петро Симоненко: Я аналізував би події, які передували тому, що сьогодні робиться заява про створення коаліції в форматі трьох, тобто помаранчевої. І що в мене сьогодні викликає здивування, а з іншої сторони і невдоволення тим, що відбувається в нас у суспільстві після виборів.
По-перше, помаранчева команда була створена ще в 2004-му році. Вона об’єдналася навколо програми Президента. Тобто, ідеологічних чи соціально-економічних засад, які б у протиріччя вступали б відносно того, що це різні політичні сили, немає, бо вони задекларували свою відповідальність за все те, що відбувається в державі ще у 2004-му році.
По-друге, якщо говорити про ці вже вибори, то з самого початку виборчих перегонів ці три політичні сили заявили, що вони практично ідуть блоком і в майбутньому сформують коаліцію відповідно до політичної реформи у Верховній Раді.
По-третє, мені здається, що ніхто не забув, коли ці ж самі лідери трійки заявляли, що 26-го березня о 22-й годині, тобто зразу ж після завершення голосування, вони втрьох підписують складення цієї коаліції.
Тобто, заяви були таким чином: якщо вони працювали у виконавчій гілці влади, до цього реалізували певні напрямки своєї помаранчевої програми 2004-го року, то й повинні були б сьогодні дати відповідь, що вони на тому ж самому шляху, що та ж сама програма, яка потрібна...
Сергій Рахманін: Ну, давайте так. Наскільки я зрозумів, з Вашої точки зору, вони ніколи в принципі не домовляться?
Петро Симоненко: Справа в тім, що сьогодні позитивним результат домовленості може бути тільки тоді, коли вони поділять між собою портфелі. Поки що вони до цього не здатні.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Але в будь-якому разі Комуністична партія України не бере участь у створенні коаліції, і підсумки, з якими вона пройшла в останній парламентській кампанії, важко назвати виграшними. Комуністична партія щоразу потрапляє до Верховної Ради, але щоразу вона набирає трошки менше голосів.
І є така точка зору, що поступово Комуністична партія здає свої позиції. І щоб пересвідчитися в цьому або спростувати цю точку зору, ми опитали людей на вулицях, поставивши їм просте запитання:“Хто для вас сьогодні український комуніст?”
Отже, vox-populi. Голос народу.
Респондент (переклад): Комуніст? Хто колись був комуніст, то і тепер комуніст.
Респондент (переклад): Комуністи вже відійшли. Симоненку вже ніхто не вірить.
Респондент (переклад): Взагалі комуністів ніяк не уявляю. Не хочеться з ними розмовляти і дружити.
Респондент (переклад): Комуністи – це більшовики. У Леніна потрібно запитувати.
Респондент Сучасний український комуніст не має жодного стосунку до комуністичної теорії, як такої. Це людина, яка не розуміє, що є величезна різниця між тим, що було, і тим, що є.
Респондент У них уже і цінності інші, і переживання інші, і вже, мабуть, і борються вони за інше. Це вже не радянський комуніст, а український комуніст.
Респондент Я думаю, говорити про українськість комуніста - це є чимось неприроднім, бо Україні комунізм нав’язаний ззовні.
Респондент А для мене вони не грають особливої ролі після голосування за політичну реформу.
Сергій Рахманін: Отже, це був vox-populi, це була точка зору народу, своєрідна точка зору. А найцікавішим для мене було те, що одна людина згадала про політичну реформу, про неї поговоримо трошки пізніше, але певна логіка все-таки є.
У2 1994-му році, якщо не помиляюся (я собі виписував), Компартія виборола 84 мандати. В 1998-му 84 - за списком, 39- мажоритарників. В 2002-му лише 5 мажоритарників, але 59 списочників. Сьогодні, наскільки я пам’ятаю, 21 член у фракції КПУ.
От з чим Ви пов’язуєте таке поступове, незмінне падіння рейтингу Компартії?
Петро Симоненко: Сергію, я хотів би, спочатку дати відповідь на деякі аспекти, які висвітлили у своїх виступах наші радіослухачі, кого Ви опитували.
По-перше, і головне питання - Україна і комуністи. Давайте будемо щирими і відвертими. Якщо б не було комуністів, була б у такому стані Україна? Я маю на увазі, до 1991-го року, коли ми отримали незалежність.
Чи мала б Україна взагалі такий економічний потенціал, розвиток? Чи це не завдяки зусиллям комуністів у кожній області, по-перше, створювалась...
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, наразі не відомо, якою б вона була. Вона була такою, якою вона була. Ми ж не знаємо, якою б вона була.
Петро Симоненко: Секундочку, Сергію. Я хочу закінчити своє питання. Я хочу сказати, що не була б вона єдина і досі, якщо б комуністи не об’єднали всі землі України. І це історичний факт.
Не було б такого потенціалу – і це також історичний факт. Що мали до 1939-го року? А землі, які приєднані до України? Що вони сьогодні мають? Не мали б такого інтелектуального потенціалу і розвитку, бо там була зовсім інша ситуація.
Сергій Рахманін: Це ж спірна позиція.
Петро Симоненко: Спірна, але у нас з Вами є можливість проаналізувати за 15 років, що зробили. З точки зору розвитку інтелекту нації нічого не зробили. З точки зору розвитку культури нації – нічого, розвитку промислових регіонів - нічого не зробили.
Тому у мене є всі підстави говорити про те, що комуністи не марнували час. Комуністи працювали і будували Україну, комуністи створювали якраз націю, про яку ми сьогодні говоримо.
Сергій Рахманін: Комуністи будували Радянський Союз, а не Україну все ж таки. Але давайте все-таки до сьогодення, бо про минуле можна говорити довго і...
Петро Симоненко: Я не збираюся говорити про минуле. Я говорю тільки про той час, щоб ми правильно робили висновки, бо просто відкидати те, що в нас було до 1991-го року, я вважаю, що це буде дуже велика помилка.
Відносно сьогодення і того, що сьогодні відбувається у нас в Україні. Я вважаю, що ми та єдина партія, яка стоїть на захисті сьогодні національних інтересів. То якраз ми застерігаємо і не тільки суспільство, а й ті ж самі органи влади, в даному випадку, Верховну Раду чи Президентську Адміністрацію, від тих кроків, які робляться в зв’язку з тим, що дуже часто диктується з-за кордону воля.
Сергій Рахманін: Але чому виборець цього не усвідомлює? Чому все меншим і меншим є рівень довіри до вас? Хоча Ви захищаєте...
Петро Симоненко: Справа не в тому, що вони втратили довіру до принципів, які ми пропагуємо, а ми принципи справедливості пропагуємо. І, до речі, у світі якраз ті, хто йдуть до влади, всі пропагують наші принципи, принципи соціальної справедливості. Це по-перше.
А інша справа - в якому стані опинилися наші виборці. Давайте з Вами дамо відповідь. Хіба у нас сьогодні не опанувала всім суспільством проблема зубожіння, проблема відчаю?
Сергій Рахманін: Тим більше вони мають голосувати за Вас, за тих, хто захищає.
Петро Симоненко: Хвилиночку, Сергію. Я вважаю, що Ви дуже принципово відслідковуєте ці процеси, які відбуваються. І ми з Вами повинні врахувати те, що поруч з адміністративним ресурсом є сьогодні “ресурс роботодавця”. І залежно від того, кому належить те чи інше підприємство, людей примушують, а вони мовчки роблять це - голосують на підтримку того, хто сьогодні є хазяїном.
Сергій Рахманін: Але Ви насправді думаєте, що підсумки виборів продиктовані саме тим, що роботодавець може нав’язати волю робітнику? Невже тільки цим? Пане Петре, це ж смішно.
Петро Симоненко: Ні. Я не хотів би, щоб ми так іронічно ставилися до того, що сьогодні відбувається в суспільстві. Продивіться, у нас на час виборів створили з України просто електронний концтабір.
Сергій Рахманін: Що Ви маєте на увазі?
Петро Симоненко: А чим сьогодні голову морочать людям ЗМІ? Залежно від того, кому вони належать, вони ту ідеологію чи ідею відстоювали, це, по-перше.
По-друге, давайте ми уважно подивимося, як формувалися комісії, дільничні і ті ж самі окружні, і хто їх формував? Подивимося, що життя самогубством покінчували голови комісії.
Сергій Рахманін: Добре. Давайте, про ЗМІ, якщо Ви вже зачепили цю тему. Оскільки, я пам’ятаю, всі провідні, центральні, електронні ЗМІ дуже охоче агітували за Комуністичну партію.
Петро Симоненко: Не агітували.
Сергій Рахманін: Ну, неправда. Я бачив кліпи і на “ICTV”, на “1+1” навіть на радіо “Ренесанс” чув привітання.
Петро Симоненко:- Ну, це Ви один раз його бачили на день. Так це ж не означає, що...
Сергій Рахманін: Факт фактом. І я, до речі, трошки знаюся у цих речах, це дуже дорога реклама. Я хочу пригадати Ваш виступ на з’їзді 25-го червня 2005-го року, коли Ви казали: “Наш ворог ресурсами, особливо фінансами, незрівнянно сильніший і до зубів озброєний доларами, крилатими ракетами, сучасними соціальними технологіями. Ми можемо протиставити йому високу ідейність і жорсткість нашої класової позиції”.
Я не знаю, наскільки була ефективною класова позиція, але Ваші кліпи привернули увагу. Я маю на увазі, кліпи телевізійні з Паблом Нерудою, з Корольовим, з Пікассо, якщо не помиляюся.
Петро Симоненко: І з Шевченком.
Сергій Рахманін: І з Шевченком, абсолютно вірно. Кліпи були абсолютно недешеві. І це, в принципі, ті самі ресурси і технології, якщо хочете, тому навіщо відкидати їх? В принципі, я хотів би про це трошки поговорити більше. Тому що наскільки я розумію, ця реклама не є дешевою і, якщо не помиляюся, Ви замовляли, ну одним з тих, хто її розробляв, був Микола Вересень, журналіст. Це так чи ні?
Петро Симоненко: Я думаю, що це не принципово, хто її розробляв. Головне сьогодні, на що вона спрямована і яка мета цієї реклами. Я вважаю, що ми, як партія, яка думає постійно про майбутнє, думає про нашу молодь, про долю нашої молоді, і зверталися якраз до свідомості нашої молоді.
З однієї сторони, ми показували, що так, дійсно, комуністичні ідеї підтримуються людьми різних прошарків населення так, як і ставлення...
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, а Вам не здається, що це було трохи запізно? Це було цікаво, ну, принаймні, це привертало увагу. Але це було трохи запізно. Тому що безпосередньо у переддень виборів на молодь це б не вплинуло в будь-якому разі, а на людей, скажімо так, літніх, воно б не вплинуло тим більше.
Мені здавалося, що така реклама має сенс, якщо б вона крутилася, умовно кажучи, рік, і поступово Компартія переконувала б усіх, що Компартія – це не лише політична сила, яка асоціюється там з Биківнею, з ГУЛАГом чи з чимось іншим, а це партія, яка там створила те, те, те, те, яка позиціонує себе як антиглобалістська, антиолігархічна.
Вам не здається, що Ви просто викинули гроші?
Петро Симоненко: Сергію, давайте ми з Вами сьогодні не будемо аналізувати рекламу, яка працювала в певному часі і в певних умовах.
Давайте, ми з Вами сьогодні поговоримо про те, що відбувається з суспільством, що відбувається з Україною. Давайте, поговоримо про ті процеси, які будуть продовжуватися в зв’язку з тим, у що перетворили Верховну Раду?
Так, вдалося капіталу обдурити людей - про це треба відверто говорити.
Сергій Рахманін: Вкотре.
Петро Симоненко: Вкотре обдурили. Давайте ми з Вами не будемо говорити про, як ставляться до комуністів, а давайте, ще раз наголосимо: а комуністи ж праві. І як сьогодні не намагався б капітал викинути гроші (а вони дійсно мільйони, мільярди викидають),але ж вони сьогодні у людей забирають.
Скажіть людям відверто, що комуністи праві, вони вас попереджали, що якщо ви владу віддасте багатіям, то після виборів ви отримаєте підвищення тарифів і цін. Я про це казав відверто, Сергію? Казав.
Так давайте тоді говорити про відповідальність тих політичних сил, які прийшли. І людям тоді пояснювати, що люди можуть помилятися. І в цих умовах людям треба розібратися, чиї інтереси вони відстоювали і за що боролися представники тих чи інших політичних сил.
Сергій Рахманін: Я вірно зрозумів, що якщо б Ви набрали більшість голосів у Верховній Раді, то першим Вашим кроком було б зниження цін?
Петро Симоненко: Безумовно, ми б першим кроком зробили наступне. Сергію, вислухай, будь ласка.
Сергій Рахманін: Так, так, будь ласка.
Петро Симоненко: Перше, щоб ми зробили, це б провели тарифікацію заробітної платні і відновили б справедливість нарахування заробітної платні від того, що заробив конкретно працівник, який вкладає свою працю у собівартість тієї чи в іншої продукцію. Це по-перше. І дати йому справедливо те, що він заробив.
І друга позиція. Це жорсткий контроль за ціноутворенням у державі. Не заважати підприємцю і промисловцю залежно від того, що він вклав і які поніс витрати, а подивитися, чи є в нього надприбутки. І є надприбутки - він буде платити надподатки. І ці надподатки будуть перерозподілятися знову між нашими громадянами.
Тобто, наша політика чітка і зрозуміла. Треба мати збалансовані при державному контролі і підтримці доходи і витрати кожної сім’ї.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Наскільки відповідає дійсності така інформація. Ходили чутки, що напередодні виборів Ви обговорювали можливість створення коаліції, до якої б увійшли, зокрема, Комуністична партія, Регіони України, а також Блок “Не так”, Блок Вітренко і Блок Литвина?
Петро Симоненко: Це дурня. І це дурня, яку спеціально розповсюдили ЗМІ. Для цього є певні люди, які відпрацьовують поширення таких пліток політичних навмисне серед виборців для того, щоб дискредитувати певні політичні сили, в першу чергу, це нас.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, Ви не ображайтесь.
Петро Симоненко: Я не ображаюсь, я просто кажу, що це плітки.
Сергій Рахманін: Добре. Петре Миколайовичу, от до кого приєдналася б Комуністична партія України сьогодні у Верховній Раді? З ким би вона створила коаліцію, з тих, хто є?
Петро Симоненко: А справа в тім, що у них оптимальний варіант для коаліції – це формат четвірки. І там ніяких протиріч немає.
Сергій Рахманін: І місць для Вас там немає?
Петро Симоненко: - А справа в тім, що і ми не збираємося йти до тієї коаліції, бо вона не є виразником інтересів своїх виборців, вона і є виразником інтересів потужного капіталу.
Сергій Рахманін: Вірю. Але знаєте, все-таки трошки вигідна позиція: от ми ні з ким не блокуємось. У такий спосіб ви насправді не зможете впливати на ситуацію, ви тоді не зможете захищати. І більше того, Ви самі свого часу визнавали, що Ви от (я просто процитую Ваше інтерв’ю) Ви просто казали: “Виходить так, що наші інтереси збіглися з інтересами кланів, які ми критикуємо. Це просто збіг обставин і збіг часу. Я наголошую про це Вам, при тому, що реформи потрібні”.
Нагадаю, що це була Ваша позиція під час політичної реформи. Тобто, все одно існує ситуація, коли необхідно навіть з ворогом домовлятися, аби справді впливати на ситуацію.
Чому це не зробити зараз?
Петро Симоненко: Я ще й ще раз хочу наголосити, що мова йде про конкретний законопроект, який голосується у Верховній Раді. І цей законопроект, за нашою позицією, є таким, який захищає інтереси наших виборців, і ми голосуємо. А хто і як голосує з інших політичних сил, то їхнє право.
Тому коли Ви говорите, що начебто я погоджуюсь з тим, що можна поступатися принципами, то ні. Я говорю про те, що є конкретна ситуація. Якщо цей проект закону відповідає інтересам наших же виборців, ми готові голосувати і не звертаємо увагу на тих, хто ще там голосує за цей проект, за цей закон.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Тобто, це не є поступкою принципу, це є добре, зрозуміло.
Отже, маємо першого слухача. Будь ласка, слухаємо Вас, Ви в ефірі.
Слухач: У мене таке запитання до Петра Симоненка. Він дуже багато каже, а в їхній партії дуже багато злодюг. Він може відповісти, чому в їхній партії багато нечистих на руку людей?
Петро Симоненко: Ви помилилися адресою, шановний радіослухачу, бо в нашій партії якраз немає тих, хто купував місця за мільйони доларів у нашому списку. Якраз у списках інших блоків, які пройшли до Верховної Ради, чи це БЮТ, чи “Наша Україна”, чи “Регіони” – там купувались місця у списках. Платили 5 мільйонів доларів і більше, за соціалістів, за них сам Мельниченко сказав, що в їхньому списку якраз всі ті, чи багато з тих, хто у нього на плівках.
Тому це не за адресою звернення Ваше. І в наших списках, як до Верховної Ради, так і до місцевих рад, а також у складі нашої партії сьогодні немає тих, про кого говорите. Злодюги, в нашому розумінні, це ті, хто Вам заважає сьогодні жити. Хто виганяє з роботи, хто не виплачує своєчасно заробітну платню, хто сьогодні підвищує постійно ціни і тарифи – це вони і є якраз ті, хто прийшли до влади і цим сьогодні розпоряджаються.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, адже Ви не будете сперечатися, що Ваша виборча кампанія була не дуже дешевою? Я Вам скажу просто, порівнюючи...
Петро Симоненко: Ви цифри називайте, будь ласка!
Сергій Рахманін: Ну, знаєте, я не маю додаткових ресурсів...
Петро Симоненко: Я Вам тоді кажу, що 8 мільйонів - тих, про які ми звітували перед ЦВК. І наступний, хто, так скажімо, йде попереду нас, – це соціалісти 35 мільйонів. Є різниця?
Сергій Рахманін: Телереклама в яку суму обійшлася, якщо не таємниця?
Петро Симоненко: Ви, будь ласка, подивіться, ми за це офіційно звітувалися перед ЦВК. Вісім мільйонів ми витратили в цілому на виборчу кампанію.
Сергій Рахманін: Добре. Давайте не про суму, давайте про підходи. Наскільки я знаю, Комуністична партія на цих парламентських виборах вперше дуже модерно, технологічно підійшла до своєї кампанії.
Ну, що я маю на увазі? Ну, поки що я маю на увазі, що суми не викидалися на повітря, а конкретно давалася на листівки, на намети, на підписи, на телерекламу. Більше того, чи відповідає дійсності те, що Ви створювали такі летючі загони з дуже вірних партійців, досвідчених ветеранів, які просто приїжджали в регіони, не інформуючи місцеве керівництво, і перевіряли, як витрачаються кошти. Це так чи ні?
Петро Симоненко: Та це дурниці просто.
Сергій Рахманін: Ну, а чому?
Петро Симонетко під час ефіруСергій Рахманін: У вас всі такі чесні?
Петро Симоненко: Я кажу про те, що у нас не було потреби цим займатися. І якщо Ви говорите про те, що друкувалося, так, будь ласка, це ж проблема, яка б зразу стала відомою і перевірила в першу чергу нас.
Сергій Рахманін: Що Ви маєте на увазі?
Петро Симоненко: Я маю на увазі, друкувалося - де, скільки, в яких обсягах друкувалося. То це для мене не проблема. І давайте, ще раз кажу, якщо у Вас є сумніви, то...
Сергій Рахманін: Ні, я не про це кажу. Я, навпаки, хотів Вам зробити комплімент, а Ви все сприймаєте, як закид.
Петро Симоненко: Ні, Сергію.
Сергій Рахманін: Я кажу про те, що, мабуть, вперше в історії комуністи не витрачали гроші задурно. Єдина справа, що ці гроші не спрацювали. Але в принципі, гроші витрачалися абсолютно ефективно, тому що, якщо брати до уваги зовнішню рекламу, то вона була насправді ефективною.
Петро Симоненко: Ну, зовнішню рекламу - яку Ви маєте на увазі? У нас же біг-бордів не було.
Сергій Рахманін: Біг-бордів не було, але у Вас були наліпки, у Вас були дуже цікаві листівки. І вперше Комуністична партія позиціонувала себе не як партія “серпа і молота”, а як партія, яка є антиглобалістською. Ви використовували Че Гевару, Ви використовували антиглобалістські гасла. Цим гордитися треба, а Ви якось соромитись цього. Не можу зрозуміти, чого.
Петро Симоненко: Ні, я не соромлюсь. Сергію, тоді Ви ставте чітко запитання - чи так дійсно Вам сподобалось, що Ви сприймаєте це в позитиві?
Сергій Рахманін: Я це сприймаю, як професіонал.
Петро Симоненко: Так, як професіонал. А в даному випадку, коли ставиться запитання через сумнів і через те, щоб посіяти ці сумніви у наших радіослухачів, то я тоді відповідаю на ту частину, де я бачу у Вашому запитанні, що це може викликати сумнів у тих, хто нас слухає. Тому я так і відповідаю. А те, що ми працювали серйозно і так, дійсно, ми фахівців залучали...
Сергій Рахманін: У мене є сумнів щодо того, наскільки Ви вчасно це зробили. Тобто, на мій погляд, коли Ви зробили Алексєєва, я маю на увазі, народного депутата Ігоря Алексєєва... Він кар’єрний дипломат, наскільки я розумію.
Петро Симоненко: Він штаб очолював у нас.
Сергій Рахманін: Він очолював штаб, і справді, штаб працював дуже ефективно. Але, як на мене, це, ну я, звичайно, не фахівець і не такий досвідчений політик, як Ви, це варто було б зробити років 5 тому чи 7 – поставити на штаб таку людину. І сформувати штаб у такий спосіб, як Ви це зробили. Ви втратили трошки часу, Ви не думаєте про це?
Петро Симоненко: Я в даному випадку, Сергію, думаю про те, в якому стані сьогодні суспільство.
Сергій Рахманін: Суспільство, воно і 15 років тому було в поганому стані, і зараз. А ми говоримо про конкретну партію.
Петро Симоненко: Ні, ні, Сергію. Змінюється динаміка тих процесів, які відбуваються в цілому. Тому я ще раз хочу наголосити, що так, дійсно є внутрішньопартійні проблеми. Ми знаємо свої недоліки, ми знаємо свої проблеми, і не ховається остання доповідь, яку ми оголосили і обговорювали на Пленумі ЦК партії, вона надрукована в газеті “Комуніст” мільйонним накладом для того, щоб люди зрозуміли, які проблеми хвилюють нас, внутрішні партійні і зовнішні.
Сергій Рахманін: Отже, змінюється суспільство - змінюється Комуністична партія. Але наскільки, зрозуміло, змінюється і ставлення до Комуністичної партії, причому змінюється воно в різних регіонах України.
А спростувати чи підтвердити цю точку зору спробують наші кореспонденти Володимир Притула та Галина Терещук, які розкажуть про позиції Компартії у Симферополі та у Львові.
Володимир Притула: У кримських комуністів чимало конкурентів - це численні проросійські організації півострова. Після того, як перший секретар Кримського рескому КПУ Леонід Грач публічно відмовився від хоча б позірного інтернаціоналізму й оголосив себе проросійським політиком і захисником інтересів російського капіталу на півострові, вплив і популярність комуністів, як не дивно, в Криму почала падати.
Якщо 1998-го року за Компартію в автономії голосували понад 40% кримських виборців, то 2006-го року лише трохи більше 6%.
Спостерігачі відзначають, що від Леоніда Грача із Компартії пішло чимало впливових та авторитетних кримських політиків. Ще одна причина останнього провалу кримських комуністів, як вважають експерти, непослідовність у виборі політичних партнерів.
Зовсім нещодавно, у квітні, кримські комуністи об’єднались з Блоком Куницина для перерахунку голосів під час виборів Верховної Ради Криму і для формування нового керівництва автономії. Леонід Грач тоді публічно заявив, що ця коаліція не на місяць, а на 5 років: “Стоятимемо до останнього, йтимемо до кінця”.
Втім, слово першого секретаря не протрималося й місяця. Уже 12 травня кримські комуністи кинули Блок Куницина і приєдналися до коаліції Партії регіонів, партії “Союз” і Блоку Наталії Вітренко, яка і сформувала нове кримське керівництво.
Галина Терещук: 6 років тому Львівська міська та обласна ради заборонили діяльність КПУ на теренах Львова та області. Суд це рішення скасував і зобов’язав представницькі органи влади виплатити навіть матеріальну компенсацію комуністам.
Однак легалізація тоді не вплинула на чисельність КПУ, яка не має своїх сьогодні представників у жодній місцевій владі. Львівські комуністи традиційно про себе нагадують нечисленними акціями 1-го та 9-го травня і 7-го листопада. В офісі обкому КПУ за останній рік тричі невідомі вчиняли погром.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, до речі, коли говорили про Регіони, я пригадав, що є випадки, коли комуністи фактично входять до коаліції в обласних, районних, міських радах, в тому числі і з тими партіями, як Ви називаєте, виразниками інтересів великого капіталу, зокрема, Регіонами.
Чому київські комуністи не можуть поступатися принципу, а, скажімо, комуністи Харкова можуть поступатися, бо вони фактично є в коаліції з Регіонами в обласній і міській раді?
Петро Симоненко (переклад): Мова про інше. Мова про те, наскільки тривалою буде ця коаліція, наскільки узгодженими є політичні принципи, які покладають в основу програми.
Або ж ідеться про формування керівних органів тієї чи іншої місцевої ради або ж Верховної Ради. Це дві великі різниці. Тому, коли йдеться про те, що ми, комуністи, очолюючи той чи інших комітет або комісію, наприклад, в обласній раді, маємо можливість бути ближче до наших виборців з огляду на реалізацію наших програмних принципів, ми не проти того, що на момент обрання керівних органів того чи іншого рівня рад ми домовляємося про розподіл відповідальності, про сфери і ділянки роботи.
Сергій Рахманін: Вкотре переконуюся, наскільки Ви все ж таки досвідчений політик. Ви дуже красиво, технічно відповідаєте на питання не на те, яке Вам ставилося. Добре.
Петро Симоненко (переклад): - Я Вам чітко відповів, що ми не поступаємося нашими принципами. Адже в чому відмінність київських подій від тих подій, які відбуваються в області?
У Києві вирішують питання політики: які будуть закони, у чиїх вони будуть інтересах.
Сергій Рахманін: А в регіонах вирішується питання власності. Комуністи...
Петро Симоненко (переклад): Секундочку. Питання власності вирішуються у Києві, а не в регіонах. У регіонах лише у 2007-му році будуть вирішуватися проблеми, якщо знімуть мораторій на торгівлю землею. І лише питання із землею.
А питання власності у Києві вирішують, тому саме тут, у Києві...
Сергій Рахманін: Ви прекрасно знаєте, що обходять ці закони.
Петро Симоненко (переклад): Сергію, давай так, якщо обходять закон, це вже інше питання. Це просто треба Генпрокуратурі заарештовувати таких людей і притягати їх до відповідальності. Це і називається використання закону і влади.
Тому на місцевому рівні, з огляду вирішення місцевих проблем формується бюджетний процес. І в цій ситуації, залежно від того, хто який комітет очолює, ми можемо допомагати виборцям задовольнити свої потреби.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Маємо ще один телефонний дзвінок. Вітаємо нашого слухача. Ви в ефірі.
Слухач: Добрий день!
Я хочу запитання поставити Симоненку. А коли буде процес аналогічний Нюрнберзькому над Комуністичною партією? Будь ласка, дайте відповідь.
Петро Симоненко: Я хочу Вас розчарувати – ніколи цього не буде. Нюрнберзький процес був виходячи з того, що були злочини над людством у Другій Світовій війні, в тому числі і громадянами України, які були у коаліції з фашистами. Це ті ж самі політичні сили (на той час так рух ОУН УПА). Вони визнані за свідченням тих ж самих злочинців, які воювали на боці коаліції, як ті, які співпрацювали, співробітничали.
І, до речі, у Києві ось Президент Ющенко запросив на 65-ту річницю подій в Бабиному Яру двох президентів: Путіна і Буша. Так, але ми повинні з вами, шановний радіослухачу, знати, що вбивали в Бабиному Яру євреїв, вбивали якраз ОУНівці.
Сергій Рахманін: По-перше, це не доведений факт.
Петро Симоненко: Доведений, доведений факт, і це всім відомо. І це доведено дуже серйозними свідченнями.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, жодний історик цього не підтвердив.
Петро Симоненко: Те, що представники ці якраз були причетні до Голокосту і до етнічних чисток, це всім відомо.
Сергій Рахманін: Добре. У мене два питання. Я не хотів їх ставити, але Ви самі зачепили цю тему.
Тобто, вони (питання) передбачають дуже стислі відповіді: так або ні. Перше питання, тобто Ви категорично не підтверджуєте тезу про те, що УПА в тому числі воювала і проти німецьких загарбників?
Петро Симоненко: Вони не воювали, бо жодного населеного пункту вони не визволяли.
Сергій Рахманін: Тобто, партизанами вони не були і з німцями не воювали.
Петро Симоненко: Але ні партизанами вони не були, але на боці німців.
Сергій Рахманін: Чекайте. З німцями не воювали, так?
Петро Симоненко: Ні, не воювали.
Сергій Рахманін: Так, зрозуміло. І друге питання, Ви казали про те, що суду над Компартією не буде, я теж думаю, що його не буде. Але Ви сказали, Ви пояснили, чому? Тому що Нюрнберзький процес – це був суд з приводу злочинів над людством.
Ви вважаєте, що за часів панування комуністичного режиму злочинів над людством на території Радянського Союзу не було?
Петро Симоненко: Ні. Були серйозні порахунки, це так...
Сергій Рахманін: А мільйони загиблих - це не злочин?
Петро Симоненко: Сергію, давайте цю проблему залишимо для серйозних науковців, а не для тих, хто використовував якраз останні події, зміну в даному випадку державного устрою у нас в Україні для того, щоб практично, практично на цих трагічних сторінках історії будувати політику. Вона ніколи не буде позитивною, якщо вона базується на праху людському.
Сергій Рахманін: Ми з Вами прекрасно знаємо, що політику якраз на таких речах, на превеликий жаль, і будують.
Отже, Петре Миколайовичу, давайте від минулого знову до сьогодення.
Тобто, наскільки я зрозумів, Комуністична партія до будь-якого формату коаліції не увійде. Це так чи ні?
Петро Симоненко: З цими політичними силами - так.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Друге питання. Рано чи пізно Верховна Рада, якщо вона не хоче достроково втратити свої повноваження (нагадаю, що вона протягом 30-ти днів має сформувати коаліцію і протягом 2-х місяців має сформувати новий уряд), вона має запропонувати на суд депутатів кандидатуру якого-небудь прем’єра, якого-небудь спікера.
З Вашої точки зору, хто був би найкращим спікером сьогодні у Верховній Раді? Це перше питання. І друге, за якого прем’єра Комуністична партія готова буде проголосувати? Чи вона взагалі буде ігнорувати цей процес?
Петро Симоненко: Я хотів би розпочати з прем’єра. За роки незалежності в нас було 12 урядів. І це якраз привід до того, щоб уважно поставитися до того, кого вносять на розгляд, як кандидатуру прем’єра. Це по-перше.
По-друге. Ми сьогодні є з Вами свідками, що практично ще не розпочалася виборча кампанія, а всі вже, та й ті політичні сили, які пройшли до Верховної Ради, кричали: “Оце ми голосуємо за прем’єра”. Це друге.
І третє. Сьогоднішня ситуація в зв’язку з тим, що Верховна Рада перетворена просто у клуб олігархів, вона дуже загрозлива, виходячи з того, що формується не уряд і не буде затверджуватися прем’єр-міністр, буде фактично визначатися менеджер клану. Оце страшне для України.
Тому в цьому конкретному випадку, незалежно від того, яка прийде кандидатура, це буде менеджер клану, бо він якраз наймається для того, щоб задовольнити потреби.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Тобто, Ви за нього голосувати не будете в жодному разі?
Петро Симоненко: Ні не будемо. Відносно голови Верховної Ради які кандидатури? Ми можемо запропонувати кандидатури, Ви знаєте, що у нас є, і з досвідом.
Сергій Рахманін: Я розумію. Але давайте з реалій виходити.
Петро Симоненко: Ні, я кажу з реалій. Якщо говорити про інші фракції, я думаю, що найбільш адекватна була б кандидатура і виважена, і я вважаю, що вона не зробила б ніякої біди – це кандидатура Азарова.
Сергій Рахманін: Тобто, Ви вважаєте, що він упорався б з цим складом Верховної Ради як модератор?
Петро Симоненко: Я думаю, що головне, що його б відрізняло, - він так дійсно знає більш-менш ситуацію економічну у нас у державі, він знає у зв’язку з тим, що працював і в податковій політиці, і які фінансово-політичні угруповання яку гру грають, які сегменти економіки кому належать.
Це б давало можливість, якщо він об’єктивно буде працювати і виключати те, щоб закони приймались на користь того чи іншого угруповання.
А з іншого боку, вони все ж таки наближалися б до потреб народного господарства чи господарюючих суб’єктів, а також до тих, хто сьогодні працює в Україні.
Сергій Рахманін: Я нагадаю нашим слухачам про те, що Верховна Рада оголосила перерву до 7-го червня. І ні для кого не є новиною, що три політичні сили, які зголосилися створити коаліцію, мається на увазі, “Наша Україна”, БЮТ та Соцпартія, ніяк не можуть домовитися.
І от є дві версії, чому вони пересварилися востаннє. Одні вважають через те, що Юлія Тимошенко все ще прагне стати прем’єром, а цього не хоче, скажімо, “Наша Україна”. І друга версія, що і Соцпартія, і БЮТ категорично проти, аби став спікером Порошенко. Така версія також з’явилася.
Ви – людина, яка не задіяна в процес, але інформована і можете собі дозволити розкіш коментувати це. Яка версія Вам видається найбільш ймовірною?
Петро Симоненко: На мій погляд, ми повинні врахувати з Вами й те, що сценарист, який керує сьогодні цим процесом знаходиться за океаном. Це по-перше.
Сергій Рахманін: Я б не перебільшував.
Петро Симоненко: Я не перебільшую. Ми повинні, на мій погляд, врахувати і те, що сьогодні ведеться жорстка боротьба між кланами, виходячи з того, що є українські олігархи, а є транснаціональні корпорації.
І ми з Вами були свідками, що попередній уряд, перший уряд - помаранчевий - практично від українських олігархів перейшов у транснаціональному трикутнику – це Березовський, Коломойський і Тимошенко.
І те, що вносила Тимошенко на розгляд Верховної Ради, коли пропонувала ухвалити закони щодо вступу України до СОТ, якраз і засвідчує, що в Україні починається зачистка економічного простору. Дуже серйозні наслідки буде мати Україна.
Сергій Рахманін: Зрозуміло. Але давайте ближче. Чи справді, з Вашої точки зору, Соцпартія та БЮТ категорично проти Порошенка на посаді спікера? Як Вам здається?
Петро Симоненко: Ні, вони просто сьогодні ведуть боротьбу за те, хто, скільки буде мати портфелів. Бо влада – це гроші. І вони прекрасно розуміють, що хто ближче з них до влади, то це і ближче до державного “корита”.
Петро Симонетко у студіїПодивіться в Чернігові ті ж самі соціалісти просто здали цю посаду, бо вони не знають, що з нею робити і втікають до Верховної Ради.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, даруйте. Мені всі розповідали, в тому числі і люди, які Вас дуже добре знають, мені так здається, що у Вас при всьому при тому блискучі особисті стосунки з Тимошенко. Так чи ні?
Петро Симоненко: Ні. І ніколи цього не було.
Сергій Рахманін: І не буде?
Петро Симоненко: Я не кажу буде чи не буде, це не від того залежить, що я особисто хочу. Я представляю конкретну політичну силу. А якщо мова йде про людські стосунки - це одне. А Ви ставите переді мною запитання, як стосунки між політиками.
І мені дуже прикро, я спостерігаю останнім часом, що практично вся риторика, до якої причетна та ж сама Тимошенко, побудована, я вибачаюся, але просто на обмані виборців.
Сергій Рахманін: Питання, яке хотів ще на початку програми поставити, але зараз просто згадав. От я, коли аналізував, список Компартії мене трошки здивував. Пояснюю, чому.
Скажімо там, Гмиря, достатньо відомий політик у списку посів 38 місце. Ну, воно теоретично могло бути прохідним, але не стало. Грачов, нещодавній керівник у Київському міськомі, він був 64-м. Соломатін, видатний боєць, людина, яка мабуть частіше від Вас з’являлася на телеекранах у переддень виборів, взагалі був 68-м, у нього шансів пройти не було дуже багато.
Чому Ви свідомо посунули цих людей нижче по списку, підозрюючи те, що наімовірніше вони не потраплять до Верховної Ради?
Петро Симоненко: Ну, тут я не можу з Вами погодитися, бо не я їх усував, а у нас є певний механізм.
Сергій Рахманін: Я розумію, що це був з’їзд. Але Вам принаймні зрозуміло, чому з’їзд вчинив саме так. Я далекий від думки, що з’їзд це робив не враховуючи точку зору першого секретаря.
Петро Симоненко: По-перше, процедура формування списку у нас розпочиналася з первинних партійних організацій. Делегували у список, визначали ієрархію певну, як ставляться члени партійних організацій до наших товаришів по партії. Це перший етап був.
Другий етап - це визначення алгоритму, за яким відповідно до того, які в них....
Сергій Рахманін: Я знаю, це дуже довга процедура.
Петро Симоненко: Так я про це кажу для того, щоб ми розуміли з Вами, що це не просто формальна і за вподобаннями чи моїми, чи моїх товаришів по керівництву партії. Ні, це глибокий аналіз, це об’єктивні умови, і це воля первинних організацій.
Сергій Рахманін: Але була ще неофіційна інформація, що Ви справді робили спробу підтягнути якомога більше молодих до центрального списку. Не просто до списків районних, обласних та міських рад, а й до Верховної Ради.
Коли запропонували певну кількість людей крайові, регіональні організації, Ви взяли молодих, поставили вище в списку, умовно кажучи, а досвідчених людей зсунули трошки нижче. Але переважна більшість перших секретарів все-таки віддала перевагу ветеранам. Це так чи ні?
Петро Симоненко: Ви знаєте, я тоді ставлю запитання, так скажемо, які служби працюють на Ваше радіо? Бо якщо ми проводимо закриті засідання, то тоді звідки Ви про це знаєте, що ми обговорюємо? Але я не за змістом кажу.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, я 15 років працюю журналістом.
Петро Симоненко: Відносно Вашого запитання - я дам відповідь. Я Вас трохи знаю і знаю, як і звідки беруться джерела чи формуються джерела інформації. Але відносно того, що Ви сказали.
Так, дійсно, я хочу підтвердити, що коли я проаналізував у зв’язку з тим алгоритмом, який ми затвердили на президії Центрального Комітету партії, як буде сформований список, я свій варіант підготував і запропонував його на розгляд перших секретарів і на розгляд Пленуму Центрального Комітету партії.
Чим відрізнявся мій підхід? Мій підхід відрізнявся тим, що я запропонував поглянути у завтрашній день нашої партії і через цю роботу підготувати нову зміну політичного керівництва в нашій партії на рівні обласних осередків, на рівні міських осередків, в тому числі і керівництва Центрального Комітету партії.
У чому різниця була? Так, дійсно, я запропонував подивитися моїм товаришам, першим секретарям в обкомі партії, на те, що вони своїм досвідом, своїми організаторськими здібностями можуть, знаходячись знизу, підтягувати, умовно кажучи, цей список своєю організаторською роботою і авторитетом.
А цим людям дати можливість, щоб вони показали, що так, дійсно, партія думає про майбутнє, у партії молоде обличчя. І з цими ідеями, як ідеями майбутнього, і з цими людьми, які будуть творити майбутнє, партія іде на вибори.
Я вважаю, що це було добрим, гарним кроком, що це було доброю ознакою того, що партія живе і партія - живий організм. Я глибоко переконаний у тому, що наступний крок якраз таким і буде.
Сергій Рахманін: Тобто, все-таки певний конфлікт?
Петро Симоненко: Не конфлікт. Тут така думка про те, як зробити так, щоб у нас справді результат був ще кращий.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, якщо переводиться з політичної на людську мову, це означає, що лідер намагається, скажімо так, зробити партію більш сучасною, більш модерною. Але є все-таки певна частка...
Петро Симоненко: Ну, це природно.
Сергій Рахманін: ...лідерів другого рівня, який...
Петро Симоненко: Не те, що другого рівня, а це природно, є певні інтереси у людей. Я не кажу, що вони завадили партії, бо пройшли також до Верховної Ради сьогодні люди, які чесні, порядні, і ніхто в цьому не сумнівається. Але, так скажімо, певні інтереси якраз полягали у тому, що у когось викликало сумнів, що може ця молода людина - ще не досить досвідчена, а нам треба працювати, щоб показувати високий, професійний рівень, - власне, ініціативами у Верховній Раді.
То тут я не хотів би, щоб ми розглядали, що це якісь амбіції і меркантилізм.
Сергій Рахманін: Добре. Ви вважаєте для партії втратою, скажімо так, втрату Георгія Крючкова для списку, я маю на увазі і вихід з партії Бориса Олійника?
Петро Симоненко: Ну, по-перше, Борис Ілліч не виходив, ми його виключили з нашої фракції. Виключили в результаті того, що він не виконав тих домовленостей, які ми приймали відносно голосування на підтримку прем’єра (партія тоді приймала рішення не підтримувати кандидатуру Тимошенко на посаду прем’єр-міністра). Він не виконав цього і пішов. Він сам поставив себе поза фракцією, поза партією.
Сергій Рахманін: Історія мені особисто відома. Слухачам не знаю, наскільки вона цікава. Як сам факт – це втрата чи ні для Вас?
Петро Симоненко: Я вважаю, що ні. Бо треба бути принциповою людиною завжди. І треба не тільки декларувати, а й підтверджувати практичними діями, що ти відстоюєш ці принципи, що за них ведеш боротьбу.
Сергій Рахманін: Наскільки ймовірно, з Вашої точки зору, що протягом 60-ти днів Верховна Рада не зможе сформувати коаліцію, відповідно сформувати уряд, що будуть дострокові вибори?
Петро Симоненко: Я переконаний у тому, що коаліція реальна буде у форматі “Наша Україна” і “регіонали”, до них приєднаються соціалісти. Бо вони так: сьогодні до одних туляться, завтра до інших туляться.
А як Ви пам’ятаєте, в тому числі в Палаці України, лідер соціалістів заявив, що у них близько 70% - це, так скажімо, люди нетвердих, хитких ідеологічних принципів. Тобто, там немає різниці, до якої коаліції приєднатися.
Сергій Рахманін: Тобто, коаліція все-таки буде?
Петро Симоненко: Так, буде. Тут треба виходити не з ідеологічних засад, а виходити з інтересів капіталу.
Сергій Рахманін: Як у Вас все просто. Виходиш з інтересів капіталу - і можна відшукати відповідь на будь-яке питання.
Петро Симоненко: А це так, це дійсно. Треба дати відповідь, в чиїх інтересах вирішуються ті чи інші питання.
Сергій Рахманін: Петре Миколайовичу, якщо Ви знаєте відповіді на всі питання, чого ж Ви щоразу набираєте голосів так мало? Цього я збагнути не можу.
Петро Симоненко: Я ще раз хочу наголосити, що дуже складні процеси відбуваються в суспільстві.
Сергій Рахманін: Добре, не сперечаюся. Петре Миколайовичу, відома була Ваша критика послідовна протягом багатьох років, починаючи десь з середини 1994-го року, на адресу Кучми. Ви завжди й затято критикували, хоча наголошували, що не вважаєте його особистим ворогом.
1995-го року на з’їзді, який передував у парламентській кампанії, Ви заявили, що в Україні більше немає Кучми, але Україна в “кучмізмі”. Тобто, для Вас цей термін також прийнятний. Ви непогано знаєте Кучму, Ви більш-менш непогано знаєте Ющенка, принаймні краще, ніж переважна більшість наших слухачів.
З Вашої точки зору, хто гірший - Президент?
Петро Симоненко: Я б так не ділив, вони одним миром мазані.
Сергій Рахманін: Ну, не скажіть.
Петро Симоненко: Справа у тім, що один робив одне, а другий робить інше. Але і один, і другий роблять не на користь народу України, а певним олігархам, які....
Сергій Рахманін: Все одно президенти бувають гіршими або кращими. Тобто, хто все-таки страшніший?
Петро Симоненко: Для народу України і один, і другий гірший. Немає сьогодні між ними різниці. Бо я ще раз хочу наголосити, а Ви про це добре знаєте, що я однозначно заявив, що Кучма буде працювати на обрання Ющенка Президентом.
Кучма тоді торгувався з Ющенком. В 1999-му році, коли практично команда Кучми домовилися з рухівцями і на території західних областей України фальсифікували вибори Президента в 1999-му році, тоді Кучма здав свого товариша Пустовойтенка на посаді прем’єр-міністра і призначив прем’єр-міністром Ющенка за те, що рухівці працювали на обрання Кучми Президентом.
А далі - далі Ющенко продовжує. Тут тільки міняються орієнтири. Бо, припустимо, Кучма діяв і формував українських олігархів, а в даному випадку Ющенко вийшов вже за межі України. І він сьогодні зраджує, як і Кучма зраджував народ України в інтересах потужного капіталу. Ющенко сьогодні, до речі, зраджує і в інтересах, крім того, західних політиків.
Сергій Рахманін: Ви знаєте, що я ще помітив, що Ви набагато охочіше критикуєте Тимошенко і Ющенка, ніж, скажімо, Регіони і Януковича з Ахметовим. Хоча, наскільки я знаю, Вам під час передвиборної кампанії було непереливки саме з Регіонами, Вам жорсткіше набагато було конкурувати.
І наскільки мені розказували люди, які мешкають у Луганську, в Запоріжжі, в Харкові, в Криму, що вони поводилися, м’яко кажучи, не по-джентльменськи і набагато жорсткіше, ніж, скажімо, та ж сама “Наша Україна” чи БЮТ?
Петро Симоненко: Сергію, я хочу сказати, що, на мою думку, Ви все ж таки помиляєтесь. Коли знаходилися у структурах влади команда Януковича, команда представників інших політичних сил, яких вони об’єднували, ми жорстко критикували, бо їхня політика була пов’язана з конкретною виконавчою владою. І в цьому якраз загроза була.
У даному випадку при владі знаходяться інші політичні сили, тому основні зусилля, з точки зору роз’яснення людям, які наміри вони сповідують у своїй політиці, на які конкретні результати, ми і роз’яснюємо, виходячи з того, яку політику проводить влада.
А в даному випадку, я ще раз заявляю, що регіонали, що “Наша Україна”, що БЮТ – це одна і та ж сама політична сила, це інтереси потужного капіталу. Тому вони обов’язково будуть поруч, вони обов’язково будуть разом.
І я невипадково під час виборів казав, що Янукович - це технічний кандидат, а Ющенко – це основний кандидат. І тому тактика подвійного кандидата і патронат Кучми – це якраз і був американський сценарій подвійного кандидата, який реалізувався в Україні під час виборів.
Сергій Рахманін: Дотримуюся іншої точки зору, але сперечатися не буду. На жаль, наша програма добігає кінця, в нас залишилося менше хвилини. Але є одне питання, яке от особисто мені дуже хотілося б Вам поставити. Тому спробуйте відповісти на нього стисло.
Кажуть, що Ви особисто і багато хто в Комуністичній партії зараз як орієнтир беруть не стільки російських комуністів, скільки молдовських комуністів, які досягли певних вершин, якщо хочете, які мають свого президента - керівника країни, які намагаються в свій спосіб, звичайно, будувати соціалізм в окремій взятій країні. Це так чи ні?
Петро Симоненко: Ви глибоко помиляєтесь. Ми в першу чергу у своїй політиці виходимо з інтересів народу України.
Сергій Рахманін: Не сперечаюся.
Сергій Рахманін, Петро СимонеткоСергій Рахманін: Погоджуюся. Тоді останнє, в нас кілька секунд залишилося: спростуються чутки про те, що українські комуністи мають бізнес у Молдові?
Петро Симоненко: Це дурня просто.
Сергій Рахманін: Я Вам дякую.
Це був Петро Симоненко.
Це був Сергій Рахманін.
Це була програма “Звуки життя: дійова особа”.
Нехай вам щастить!
До наступної суботи!
