Минулого тижня Російську Федерації відвідував спеціальний доповідач ООН із проблем расизму та ксенофобії Дуду Дієн. А минулого місяця Рада Європи піддала гострій критиці Росію за недостатньо активну боротьбу із расовою дискримінацією та екстремізмом.
За даними російського аналітичного центру «Сова», лише від початку 2006 року в Росії у результаті нападів на ґрунті расизму та національної ненависті загинули 18 осіб і майже 150 були поранені. Жертвами стають іноземці та представники національних меншин.
Такі цифри свідчать про тенденцію до стрімкого зростання расизму та ксенофобії у Росії. Нині на теренах Російської Федерації нараховують близько 60 тисяч скінгедів, тоді як загальне їхнє число у решти кранах світу сягає лише 70 тисяч осіб.
Тим часом оглядачі зауважують, що російській владі вигідні прояви расизму та ксенофобії, особливо, із наближенням президентських виборів у Росії, котрі заплановані на березень 2008 року. З одного боку Кремль демонструє боротьбу зі злочинами на ґрунті національної ненависті, а з іншого – використовує їх у своїх політичних цілях.
Цього року, 9 травня, під час відзначення чергової річниці перемоги на німецьким нацизмом президент Росії Володимир Путін заявив:
«Ті, хто знову намагається підняти скинуті стяги нацизму, хто сіє расову ненависть, екстремізм, ксенофобію – ведуть світ у глухий кут, до безглуздого кровопролиття і жорстокості».
Ще у 1996 році Борис Єльцин лякав загрозою відродження комуністів, щоб його переобрали на другий президентський термін. А у 2000 році його спадкоємець Владімір Путін зосередив основну увагу на загрозі чеченського сепаратизму та тероризмі. А на виборах 2004 року Путін видавав себе за національного захисника від жадібних олігархів, котрі завдавали збитків державній скарбниці.
А вже тепер, на думку деяких оглядачів, влада у Кремлі почала розігрувати карту загрози з боку зростання расизму та ксенофобії. Про це говорить і фахівець з російської внутрішньої політики Московського Центру Карнегі Ніколай Петров:
Росія -- Калініншрад, скінхеди
«Уявімо собі, що Путін вирішив залишитися на третій термін. Така ідея не є популярною зараз на Заході, але її підтримують більшість пересічних росіян. Однак якщо Захід буде змушений вибирати між Путіним та небезпекою дестабілізації Росії з чіткою «коричневою» загрозою, то це значно сприятиме, щоб Путін залишився на своїй посаді».
Із Ніколаєм Петровим солідарний і відомий російський правозахисник Лєв Пономарьов:
«Так, справді, влада розглядає один із механізмів легітимності, затвердження нинішньої влади – боротьбу з фашизмом, водночас підігріваючи цей фашизм. Це – без сумніву один із механізмів впливу на пересічного громадянина, що мовляв – нехай буде така влада, ніж прийдуть фашисти».
На думку російського правозахисника Лєва Пономарьова, якщо б влада у Кремлі не на словах, а на ділі хотіла б боротися зі зростаючим расизм та ксенофобією, то вона створила б реальну національну програму боротьби із цим лихом.
Такі цифри свідчать про тенденцію до стрімкого зростання расизму та ксенофобії у Росії. Нині на теренах Російської Федерації нараховують близько 60 тисяч скінгедів, тоді як загальне їхнє число у решти кранах світу сягає лише 70 тисяч осіб.
Тим часом оглядачі зауважують, що російській владі вигідні прояви расизму та ксенофобії, особливо, із наближенням президентських виборів у Росії, котрі заплановані на березень 2008 року. З одного боку Кремль демонструє боротьбу зі злочинами на ґрунті національної ненависті, а з іншого – використовує їх у своїх політичних цілях.
Цього року, 9 травня, під час відзначення чергової річниці перемоги на німецьким нацизмом президент Росії Володимир Путін заявив:
«Ті, хто знову намагається підняти скинуті стяги нацизму, хто сіє расову ненависть, екстремізм, ксенофобію – ведуть світ у глухий кут, до безглуздого кровопролиття і жорстокості».
Ще у 1996 році Борис Єльцин лякав загрозою відродження комуністів, щоб його переобрали на другий президентський термін. А у 2000 році його спадкоємець Владімір Путін зосередив основну увагу на загрозі чеченського сепаратизму та тероризмі. А на виборах 2004 року Путін видавав себе за національного захисника від жадібних олігархів, котрі завдавали збитків державній скарбниці.
А вже тепер, на думку деяких оглядачів, влада у Кремлі почала розігрувати карту загрози з боку зростання расизму та ксенофобії. Про це говорить і фахівець з російської внутрішньої політики Московського Центру Карнегі Ніколай Петров:
Росія -- Калініншрад, скінхедиІз Ніколаєм Петровим солідарний і відомий російський правозахисник Лєв Пономарьов:
«Так, справді, влада розглядає один із механізмів легітимності, затвердження нинішньої влади – боротьбу з фашизмом, водночас підігріваючи цей фашизм. Це – без сумніву один із механізмів впливу на пересічного громадянина, що мовляв – нехай буде така влада, ніж прийдуть фашисти».
На думку російського правозахисника Лєва Пономарьова, якщо б влада у Кремлі не на словах, а на ділі хотіла б боротися зі зростаючим расизм та ксенофобією, то вона створила б реальну національну програму боротьби із цим лихом.