Вранці 30 червня 1941 року останні підрозділи Червоної армії залишили Львів. До міста увійшли німецькі військові частини, а слідом за ними – одна з похідних груп бандерівської гілки Організації Українських Націоналістів, очолювана заступником її голови Ярославом Стецьком. О восьмій годині вечора бандерівці скликали у будинку Товариства «Просвіта» громадські збори за участі близько ста осіб.
Зібрання проголосило себе Національними зборами і схвалило запропонований Стецьком Акт відновлення Української держави, що починався словами: «Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України». Збори також створили Українське Державне Правління, тобто західноукраїнський уряд, на чолі із Стецьком, якому доручили призначити міністрів. Як передбачалося в Акті, Правління мало у майбутньому підпорядкуватися національному уряду в Києві.
1 липня проголошення відновлення Української держави благословив митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький, 10 липня – архієпископ Української Автокефальної Православної Церкви Полікарп.
5 липня Стецько узгодив персональний склад Українського Державного Правління. До нього входили голова, 2 його заступника, 14 міністрів та їхні заступники. Того ж дня Гітлер скликав нараду, на якій наказав Гіммлеру розпочати репресії проти українського уряду, і вже наступного дня гестапо заарештувало у Кракові Степана Бандеру. 12 липня у Львові були заарештовані Стецько та члени Правління Дмитро Яців, Роман Ільницький і Лев Ребет, а у Берліні – міністр закордонних справ Володимир Стахів.
Керівники Українського Державного Правління були перевезені до Берліна, і нацистське керівництво упродовж двох місяців вимагало від них відкликати Акт відновлення Української держави. Оскільки ж Бандера, Стецько, Ребет і Стахів відмовилися це зробити, вони були на 3 роки ув’язнені у концтаборі Заксенгаузен. До кінця вересня нацисти заарештували ще кількох членів Українського Державного Правління і близько 80% бандерівського керівництва.
Зібрання проголосило себе Національними зборами і схвалило запропонований Стецьком Акт відновлення Української держави, що починався словами: «Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України». Збори також створили Українське Державне Правління, тобто західноукраїнський уряд, на чолі із Стецьком, якому доручили призначити міністрів. Як передбачалося в Акті, Правління мало у майбутньому підпорядкуватися національному уряду в Києві.
1 липня проголошення відновлення Української держави благословив митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький, 10 липня – архієпископ Української Автокефальної Православної Церкви Полікарп.
5 липня Стецько узгодив персональний склад Українського Державного Правління. До нього входили голова, 2 його заступника, 14 міністрів та їхні заступники. Того ж дня Гітлер скликав нараду, на якій наказав Гіммлеру розпочати репресії проти українського уряду, і вже наступного дня гестапо заарештувало у Кракові Степана Бандеру. 12 липня у Львові були заарештовані Стецько та члени Правління Дмитро Яців, Роман Ільницький і Лев Ребет, а у Берліні – міністр закордонних справ Володимир Стахів.
Керівники Українського Державного Правління були перевезені до Берліна, і нацистське керівництво упродовж двох місяців вимагало від них відкликати Акт відновлення Української держави. Оскільки ж Бандера, Стецько, Ребет і Стахів відмовилися це зробити, вони були на 3 роки ув’язнені у концтаборі Заксенгаузен. До кінця вересня нацисти заарештували ще кількох членів Українського Державного Правління і близько 80% бандерівського керівництва.