Наталя Усова — найманий працівник у приватній структурі. Її життя, якщо говорити прозаїчно, зводиться до формули: дім-робота-магазин-дім. Розкішшю вважає музичну школу для дитини чи відпочинок у Криму. Цього року дозволили собі з чоловіком поїхати на Азовське море:
“Недавно була в Приморську, біля Бердянська. Бензин там 3.85. Під’їжджаємо до Дніпропетровська — 4.15-4.20. Найдорожче місто після Києва. І продукти, і речі. Якщо порівнювати з Києвом, то ціни там вищі, але й заробітки більші. Ми — батраки. Ми працюємо на багатих. Я от ішла у відпустку, отримала 423 гривні. За квартиру заплатити та на проїзд. Розраховую тільки на чоловіка. Моєї зарплати нам вистачає на три дні”.
Наталя Усова
Олександра Рассказова — учасниця оборони Сталінграда. З часів війни не бувала в інших містах, крім того, в якому живе, тому не має, з чим порівнювати. Третину своєї пенсії витрачає на комунальні платежі, з решти примудряється допомагати дітям і внукам. Речі доношує старі, зі скрині, а на їжу витрачає зовсім мало.
“Я отримую більше, ніж інші, як учасник війни. 600 гривень. У порівнянні з іншими мені живеться краще. Але я маю допомагати дітям і внукам. Що там залишається? На хліб та борщ без м’яса. Черешні коштують 10 гривень, а то й дорожче. Сьогодні дозволила купити собі півкілограмчика. Молоко, хліб, сир… Я навіть не можу дозволити собі торт.”
Тетяні 22 роки. За кілька місяців вона має стати мамою, тому не може собі дозволити купувати і їсти будь-що — треба думати про майбутню дитину.
“Мені здається, що тут дуже дорогі послуги, житло і продукт, приміром овочі. Але тут вина, кава, продукти, які
Олександра Рассказова
продаються в супермаркеті, ті, що не швидко псуються — дешевші, ніж у малих містах. Розкішшю я вважаю придбання житла, побутової техніки, автомобіля. У мене невеликий місячний прибуток — близько тисячі гривень. Половина йде на житло. Чоловік теж небагато заробляє. Але ми вдвох якось тягнемося”.
Можете собі дозволити відвідини боулінг-клубу, дорогих дискотек, ресторанів?
“Це буває дуже рідко, і то якщо у когось день народження, і хтось запрошу. А так, щоб кожен вихідний чи кожен день, то ні”.
Однак на відпочити і розважитись у Дніпропетровську можна на зовсім невелику суму. І є люди, які це вміють робити.
Євген працює продавцем у магазині. Зароблені гроші витрачає на найнеобхідніше, зате купує книги і ходить до театру.
Тетяна
“Ціни на квитки до театрів — від двох гривень. Похід у кіно клуб, де демонструється виключно кіно класика світова, коштує п’ять гривень. Книжки — дорожче. Тут не дозволиш собі всього, чого хочеш. Виставки взагалі ж іноді працюють безкоштовно”.
Задарма або за суто символічну плату у Дніпропетровську можна отримати чимало речей і вражень. За гривню — проїхатись на старовинному трамваї, за три — поглянути на місто з висоти підвісної дороги, або просто — посидіти на оновленій Набережній і помилуватися Дніпром. За це ніхто плати не бере.
“Недавно була в Приморську, біля Бердянська. Бензин там 3.85. Під’їжджаємо до Дніпропетровська — 4.15-4.20. Найдорожче місто після Києва. І продукти, і речі. Якщо порівнювати з Києвом, то ціни там вищі, але й заробітки більші. Ми — батраки. Ми працюємо на багатих. Я от ішла у відпустку, отримала 423 гривні. За квартиру заплатити та на проїзд. Розраховую тільки на чоловіка. Моєї зарплати нам вистачає на три дні”.
Наталя Усова“Я отримую більше, ніж інші, як учасник війни. 600 гривень. У порівнянні з іншими мені живеться краще. Але я маю допомагати дітям і внукам. Що там залишається? На хліб та борщ без м’яса. Черешні коштують 10 гривень, а то й дорожче. Сьогодні дозволила купити собі півкілограмчика. Молоко, хліб, сир… Я навіть не можу дозволити собі торт.”
Тетяні 22 роки. За кілька місяців вона має стати мамою, тому не може собі дозволити купувати і їсти будь-що — треба думати про майбутню дитину.
“Мені здається, що тут дуже дорогі послуги, житло і продукт, приміром овочі. Але тут вина, кава, продукти, які
Олександра РассказоваМожете собі дозволити відвідини боулінг-клубу, дорогих дискотек, ресторанів?
“Це буває дуже рідко, і то якщо у когось день народження, і хтось запрошу. А так, щоб кожен вихідний чи кожен день, то ні”.
Однак на відпочити і розважитись у Дніпропетровську можна на зовсім невелику суму. І є люди, які це вміють робити.
Євген працює продавцем у магазині. Зароблені гроші витрачає на найнеобхідніше, зате купує книги і ходить до театру.
ТетянаЗадарма або за суто символічну плату у Дніпропетровську можна отримати чимало речей і вражень. За гривню — проїхатись на старовинному трамваї, за три — поглянути на місто з висоти підвісної дороги, або просто — посидіти на оновленій Набережній і помилуватися Дніпром. За це ніхто плати не бере.