Обласний центр Прикарпаття небезпідставно називають містом безробітних. Порівняно легко тут можна знайти собі працю хіба що на базарі. Але вона низько оплачувана. В Івано-Франківську, як місті, що знаходиться в передгір’ї Карпат, достатньо багато ресторанів, кав’ярень та барів. Ціни в цих закладах відповідно до їхнього статусу. Можна пообідати і за триста гривень у центрі міста в ресторані „Шансон”. А можна зайти до їдальні „Старовинні страви” і викласти з гаманця за обід не більше ніж десять гривень. Щоправда, інтер’єр та приготування їжі в цих закладах закономірно суттєво відрізняється.
Аналогічна ситуація з цінами на продукти харчування. В гіпермаркетах, як це не дивно, ціни високі. На базарчиках усе майже удвічі дешевше. Власник фірми з виробництва меблів Любомир Стринаглюк каже, що, незважаючи на добрі заробітки, уже другий рік не може дозволити собі зробити ремонт у квартирі, а також нарікає на високі ціни в закладах громадського харчування:
„Якщо брати до порівняння, рівень життя в Івано-Франківську не є дешевим. Якщо порівнювати його з іншими регіонами, з тим же навіть Києвом, то, скажімо, я в силу своєї роботи харчуюся переважно в їдальнях чи ресторанах. І я б не сказав, що ціни в закладах швидкого харчування в нас суттєво нижчі. Нещодавно був у Києві. Гроші, витрачені на обід, були тими ж самими, що і в Івано-Франківську”.
Приватний підприємець також каже, що щомісяця виплачує чималі суми за навчання двох дітей у різних гуртках та приватній школі. Журналіст Наталка Кушніренко вважає, що належить, на українські мірки, до середнього класу щодо прибутків. У неї також двоє дітей і чоловік – державний службовець. Їй доводиться працювати на кількох роботах. Сім’я одягається на секондхенді для того, зекономити на купівлю книг, компакт-дисків та заощадити на мандри в гори. Наталка так говорить про ціни на продукти в Івано-Франківську:
„Стосовно цін. Тішить те, що в нас збереглися маленькі ринки, куди приходять селяни торгувати своїми продуктами. Адже в магазини чи маркети я йде щонайменше із 50-тьма гривнями. Їжі, яку я купую на ці гроші, мені вистачає на день-півтора максимум”.
Натомість Алла Журава працює в невеличному видавництві. Вона вважає себе з родиною соціально незахищеними:
„Хоч як я люблю своє місто, мушу визнати, що жити в ньому матеріально надзвичайно важко. Я живу із сином 9 років та старими батьками у двокімнатній Хрущові. Чоловік уже дев’ять років намагається заробити на житло. Але ми не можемо встигнути за цінами, які постійно зростають на нерухомість в Івано-Франківську. Це мене найбільше турбує. Ціни постійно зростають: на нерухомість, харчування, ліки. Харчуюсь я посередньо. Усе найкраще віддаю дитині. Сама намагаюсь економити. Це вічна дієта”.
Ціни на нерухомість, про яку згадувала Алла Журава, в Івано-Франківську майже астрономічні. Вони сягають від 400-1500 доларів за квадратний метр.
Дозвілля іванофранківці можуть провести в кількох нічних клубах, де лише за вхід потрібно заплатити 20-30 гривень, двох кінотеатрах (середня вартість квитка 15 грвиень) та обласному театрі та філармонії, кількох музеях (ціни на рівні кількох гривень за квиток). Як уже згадувалось, ціни на продукти харчування дуже близькі до тих, які є в Києві. Ідеться про магазини та гіпермаркети. На базарчиках ціни нижчі. Однак практично всі, з ким доводилось говорити, одностайно заявляють, що вартість проживання в Івано-Франківську (ідеться про плату за комунальні послуги, транспорт, одяг, харчі) постійно зростає.
Невеликий провінційний обласний центр за рівнем цін наздогнав, а то й випередив свої європейські міста-сусіди в Польщі, Чехії, Угорщині.
Аналогічна ситуація з цінами на продукти харчування. В гіпермаркетах, як це не дивно, ціни високі. На базарчиках усе майже удвічі дешевше. Власник фірми з виробництва меблів Любомир Стринаглюк каже, що, незважаючи на добрі заробітки, уже другий рік не може дозволити собі зробити ремонт у квартирі, а також нарікає на високі ціни в закладах громадського харчування:
„Якщо брати до порівняння, рівень життя в Івано-Франківську не є дешевим. Якщо порівнювати його з іншими регіонами, з тим же навіть Києвом, то, скажімо, я в силу своєї роботи харчуюся переважно в їдальнях чи ресторанах. І я б не сказав, що ціни в закладах швидкого харчування в нас суттєво нижчі. Нещодавно був у Києві. Гроші, витрачені на обід, були тими ж самими, що і в Івано-Франківську”.
Приватний підприємець також каже, що щомісяця виплачує чималі суми за навчання двох дітей у різних гуртках та приватній школі. Журналіст Наталка Кушніренко вважає, що належить, на українські мірки, до середнього класу щодо прибутків. У неї також двоє дітей і чоловік – державний службовець. Їй доводиться працювати на кількох роботах. Сім’я одягається на секондхенді для того, зекономити на купівлю книг, компакт-дисків та заощадити на мандри в гори. Наталка так говорить про ціни на продукти в Івано-Франківську:
„Стосовно цін. Тішить те, що в нас збереглися маленькі ринки, куди приходять селяни торгувати своїми продуктами. Адже в магазини чи маркети я йде щонайменше із 50-тьма гривнями. Їжі, яку я купую на ці гроші, мені вистачає на день-півтора максимум”.
Натомість Алла Журава працює в невеличному видавництві. Вона вважає себе з родиною соціально незахищеними:
„Хоч як я люблю своє місто, мушу визнати, що жити в ньому матеріально надзвичайно важко. Я живу із сином 9 років та старими батьками у двокімнатній Хрущові. Чоловік уже дев’ять років намагається заробити на житло. Але ми не можемо встигнути за цінами, які постійно зростають на нерухомість в Івано-Франківську. Це мене найбільше турбує. Ціни постійно зростають: на нерухомість, харчування, ліки. Харчуюсь я посередньо. Усе найкраще віддаю дитині. Сама намагаюсь економити. Це вічна дієта”.
Ціни на нерухомість, про яку згадувала Алла Журава, в Івано-Франківську майже астрономічні. Вони сягають від 400-1500 доларів за квадратний метр.
Дозвілля іванофранківці можуть провести в кількох нічних клубах, де лише за вхід потрібно заплатити 20-30 гривень, двох кінотеатрах (середня вартість квитка 15 грвиень) та обласному театрі та філармонії, кількох музеях (ціни на рівні кількох гривень за квиток). Як уже згадувалось, ціни на продукти харчування дуже близькі до тих, які є в Києві. Ідеться про магазини та гіпермаркети. На базарчиках ціни нижчі. Однак практично всі, з ким доводилось говорити, одностайно заявляють, що вартість проживання в Івано-Франківську (ідеться про плату за комунальні послуги, транспорт, одяг, харчі) постійно зростає.
Невеликий провінційний обласний центр за рівнем цін наздогнав, а то й випередив свої європейські міста-сусіди в Польщі, Чехії, Угорщині.