Перший номер альманаху „Кінець кінцем” з’явився 1998 року. Це був час, коли на свідомість людей тиснула думка про те, що закінчується чергове тисячоліття. На той час у світі випустили близько 300 книг, до назви яких входило слово „кінець”. Чимало настроїв у людей були есхатологічними: щось відмирає, щось закінчується. І якщо у світі підводились підсумки, то Україні все лише треба було починати. Вийшовши з епохи тоталітаризму, наша країна поставила перед собою мету перетворитись у модерну сучасну націю. Отож і виникла певною мірою іронічна думка об’єднати всі ці поняття, підвести свій кінець кінцем. Це і дало назву часопису.
Редактор альманаху Ростислав Котерлін зауважує, що особливість останнього номеру альманаху полягає в наступному: „Його особливість у тому, що це ми вперше здійснили міжнародний проект. На щастя, альманах уже знають трохи далі, аніж межі України”. Ростислав Котерлін отримав стипендію міністра культури Польщі. Півроку він працював у Варшаві і вивчав там сучасне мистецтво. Він написав проект, основною метою і було якраз створити такий україно-польський номер альманаху „Кінець кінцем”. У ньому зроблена спроба показати сучасне мистецтво в Польщі і спробувати її порівняти із ситуацією в Україні, зробити таке порівняння на сторінках журналу. На жаль, в Україні на переконання редакції альманаху узагалі немає розуміння поняття „сучасне мистецтво”. Для прикладу, у Варшаві згаданий „Замок Уяздовський” – це величезний центр сучасного мистецтва, це постійні виставки, бюджет багатьох з них сягає сотень тисяч доларів. Себто це дуже серйозна інституція, яка відстежує всі процеси сучасного мистецтва в Польщі і презентує їх громадськості. Ростислав Котелін наголошує, що в Україні зараз бояться сучасного мистецтва:
” Люди в нас бояться цього, думають, що це якісь деструктивні пропозиції. Але пам’ятаймо, що навіть будь-яка деструкція в мистецтві несе за собою очищення. І якщо в суспільстві є якийсь негатив, то його обов’язково треба зруйнувати. А це завжди здатне зробити мистецтво. Так завжди було і є у світі. І так повинно бути і в нас. У нас повинен бути проект сучасної України”.
Саме для цього, для модерного майбутнього нинішньої України і робить свою справу альманах „Кінець кінцем”
Редактор альманаху Ростислав Котерлін зауважує, що особливість останнього номеру альманаху полягає в наступному: „Його особливість у тому, що це ми вперше здійснили міжнародний проект. На щастя, альманах уже знають трохи далі, аніж межі України”. Ростислав Котерлін отримав стипендію міністра культури Польщі. Півроку він працював у Варшаві і вивчав там сучасне мистецтво. Він написав проект, основною метою і було якраз створити такий україно-польський номер альманаху „Кінець кінцем”. У ньому зроблена спроба показати сучасне мистецтво в Польщі і спробувати її порівняти із ситуацією в Україні, зробити таке порівняння на сторінках журналу. На жаль, в Україні на переконання редакції альманаху узагалі немає розуміння поняття „сучасне мистецтво”. Для прикладу, у Варшаві згаданий „Замок Уяздовський” – це величезний центр сучасного мистецтва, це постійні виставки, бюджет багатьох з них сягає сотень тисяч доларів. Себто це дуже серйозна інституція, яка відстежує всі процеси сучасного мистецтва в Польщі і презентує їх громадськості. Ростислав Котелін наголошує, що в Україні зараз бояться сучасного мистецтва:
” Люди в нас бояться цього, думають, що це якісь деструктивні пропозиції. Але пам’ятаймо, що навіть будь-яка деструкція в мистецтві несе за собою очищення. І якщо в суспільстві є якийсь негатив, то його обов’язково треба зруйнувати. А це завжди здатне зробити мистецтво. Так завжди було і є у світі. І так повинно бути і в нас. У нас повинен бути проект сучасної України”.
Саме для цього, для модерного майбутнього нинішньої України і робить свою справу альманах „Кінець кінцем”