Доступність посилання

23 Вересень 2017, Київ 02:02

Прага – Представники екологічної організації «Ґрінпіс» називають у європейській пресі підсумки конференції донорів Чорнобиля у Києві «проявом шизофренії» і критикують Захід за підтримку ядерної енергетики в Україні. Оглядачі сумніваються в доцільності і змісті заяви Верховної Ради України, ухваленої до 65-річчя Нюрнберзького трибуналу над нацистськими злочинцями. Газети зауважують також, що «заява Верховної Ради не заспокоїла обурення та пристрасті в Україні довкола підсумків Другої світової війни». Чи буде вдалим наступне рішення Верховної Ради щодо легалізації грального бізнесу, проти чого застерігає депутатів Православна церква Московського патріархату, запитують деякі із газет.

Відомий німецький ядерний експерт із «Ґрінпіс» Тобіас Мюнхмаєр назвав в інтерв’ю німецькому часописові «Шпіґель» конференцію донорів із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у Києві «проявом шизофренії». Парадоксальність цієї конференції, на думку німецького експерта, у тому, що, з одного боку, вона ухвалює рішення про нові кошти на захист зруйнованого реактора в Чорнобилі, не знаючи про його справжню небезпеку, а з іншого – підтримує курс на розширення ядерної енергетики і погоджується з тим, що вона є «повністю безпечна». Мюнхмаєр також вважає, що світ не засвоїв головного уроку Чорнобиля, котрий повторно висунула японська АЕС «Фукусіма-1». Експерт наголосив тут, що головний урок Чорнобиля для світу полягає у повній відсутності хоча б якихсь реальних рецептів ліквідації наслідків таких катастроф. У світі не знають, що робити з ядерним паливом із Чорнобиля, з інших аварій, як його краще зберігати, як воно поводитиметься через сто, двісті років, зауважує Мюнхмаєр, тоді як Європа стимулює, наприклад, енергетичні ядерні амбіції Києва і спонукає до посилення експерту електроенергії з українських АЕС до Європи. Експерт «Ґрінпісу» попереджає тут, що і через 25 років після аварії в Чорнобилі посеред Європи стоїть зруйнований ядерний реактор із майже 95 відсотками ядерного палива всередині, з яким світ не знає, як вчинити. Наприклад, період напіврозпаду плутонію, якого в руїнах 4-го енергоблоку ЧАЕС понад 300 кілограмів, складає 24 тисячі років, а новий саркофаг, котрий ще треба збудувати, розрахований лише на 100 років. Мюнхмаєр наголошує в цій розмові зі «Шпіґелем», що «фактично нічого не було зроблено за минулі 25 років, щоб хоча б пом’якшити, якщо вже не ліквідувати, наслідки аварії». Особливе занепокоєння цього німецького ядерного експерта викликає приблизно 800 захоронень радіоактивних матеріалів із Чорнобильської АЕС, «котрі були поспіхом закопані в ямах, і люди навіть сьогодні точно не знають, де саме є ці незаплановані ядерні сховища». Експерт також вважає, що Україні необхідна істотна допомога всього світу у ліквідації наслідків Чорнобильського лиха, бо інакше важко навіть сподіватися, коли ж цей унікальний саркофаг, як його характеризує Тобіас Мюнхмаєр, буде збудований, чи у 2015 році, чи пізніше.

Ще одне німецьке видання – «Таґесшпіґель» попереджає, що на сьогодні світ так і не знає достеменно про масштаби впливу на людей і природу такої аварії, як на ЧАЕС. Обережно називають кілька смертей ліквідаторів, які отримали найвищі дози опромінення на ЧАЕС. Потім кажуть, що на рак щитовидної залози захворіло близько 7 тисяч осіб. На боротьбу з аварією було кинуто до 600 тисяч ліквідаторів. У середньому вони отримували до 117 мікрозівертів опромінення, тоді як негативні наслідки радіації для людини проявляються вже при 100 мікрозівертах, каже німецькому виданню професор Крістоф Гешен із Центру імені Гельмгольца в Мюнхені. Понад 300 тисяч були переселені із небезпечної зони, мільйони живуть у страху перед радіацією і потерпають від психічних розладів, котрі часто ведуть до самогубств, наголошується в статті «Таґесшпіґель».

Московське видання «Коммерсант» вважає, що ухвалення Верховною Радою України заяви «До 65-річчя Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями» було направлене нібито на засудження спроб реабілітації та героїзації «колабораціоністів – поплічників гітлерівців» та копіювало подібну заяву російських депутатів Дерджуми, але до заспокоєння бурхливих пристрастей в Україні довкола підсумків Другої світової війни ця заява депутатів не привела. Навпаки, населення і влада низки західних областей України, як зауважує «Коммерсант», не лише обурені діями Верховної Ради, а взагалі проти святкування Дня Перемоги і закликають Президента України відзначати у цей день пам’ять мільйонів українських жертв у минулій війні. Московська газета цитує оцінки цієї заяви українськими істориками, коли деякі з них обурюються копіюванням українськими депутатами ідентичного документу Держдуми Росії, що свідчить не лише про синхронізацію дій українських політиків із російськими, але й є намаганнями чинити тиск на вивчення української історії, «відродити політичну основу для повернення радянської практики порушення прав людини у сучасне українське життя».

Ще одне видання з Москви – «Нєзавісімая газета» – розмірковує над імовірними наслідками легалізації грального бізнесу в Україні, що має намір здійснити Верховна Рада на догоду Президентові України. Тут також наголошено, що з запереченнями у доцільності такого кроку звернулася до депутатів Українська православна церква (Московського патріархату), котра проти будь-яких форм «легалізації цього гріха» в Україні. Однак ініціатори легалізації казино, картярських клубів кажуть, що краще це все тримати під контролем відкрито, аніж миритися з підпільними формами існування такого бізнесу, у яких залучені понад 10 мільйонів українців, і держава втрачає щорічно таким чином мільярди доларів надходжень до казни.
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG