Отець Дмитро Блажейовський у свій столітній ювілей пообіцяв у розмові написати ще одну книжку. Нова праця «Моє століття і деякі факти з історії України» – у друкарні.
Отець Дмитро залишив по собі неоціненний скарб
Історик, доктор наук, отець Блажейовський не любив лінивства і неосвіченості у людях. Сам усе своє життя важко працював, займався науковою діяльністю, вивчав матеріали Ватиканського архіву, досліджував історію та аналізував історичне минуле України.
Він залишив після себе неоціненний скарб: більше 350 вишиваних ікон та хоругв, портретів українців, яких шанував і які творили Україну, 25 наукових праць, численні публіцистичні статті з церковної історії, 16 збірок узорів українських релігійних вишивок. А ще залишив своє правдиве слово у книжках, почасти дуже радикальне і гостре, але справедливе.
Отець закликав до дискусії про історичне минуле, церковне сьогодення, але опоненти поступались його інтелекту, освіченості та аналітичному мисленню.
«Я не бачу, що щось є добре в Україні. Росія тут здійснює свій план захоплення і руйнування. В Україні загальний застій усього національного, економічного, політичного і церковного життя в усіх ділянках. Українцям бракує ідентичності», – зауважив у розмові у серпні минулого року отець Дмитро.
Торік у грудні я ще спілкувалась із ним на відкритті виставки, присвяченої митрополитові Андрею Шептицькому, якого отець Блажейовський дуже шанував.
Отець Дмитро помер із молитвою на устах і з вервичкою у руках
Отець Дмитро Блажейовський народився на Лемківщині 21 серпня 1910 року. Навчався у Празі, звідки пішою прощею відбув у Рим, де студіював філософію, теологію, історію, захистив дві докторські роботи. Майже 30 років прожив і душпастирював у США. Там залишив після себе збудовані храми і численні парафії. По ночах отець працював, щоб заробити грошей для повернення у Рим, де міг би займатись науковою працею. У 1973 році
його вдруге зустрів Рим. Лише у 63 роки отець-доктор почав вишивати ікони. А десять років тому за власні гроші створив музей вишиваних ікон у Львові. Однак за життя місцева влада так і залишилась глухою до численних прохань отця про потребу збільшити виставкові площі єдиного музею вишиваних ікон у світі.
Отець Ігор Ковальчук, котрий опікувався покійним до його смерті і підтримує діяльність музею, розповів, що отець Дмитро помер у молитві і з вервичкою у руках, при повній свідомості.
Християни вірять: якщо людина помирає на Христове Воскресіння, то її душа потрапляє просто у рай.
Отець Дмитро залишив по собі неоціненний скарб
Історик, доктор наук, отець Блажейовський не любив лінивства і неосвіченості у людях. Сам усе своє життя важко працював, займався науковою діяльністю, вивчав матеріали Ватиканського архіву, досліджував історію та аналізував історичне минуле України.
Отець закликав до дискусії про історичне минуле, церковне сьогодення, але опоненти поступались його інтелекту, освіченості та аналітичному мисленню.
«Я не бачу, що щось є добре в Україні. Росія тут здійснює свій план захоплення і руйнування. В Україні загальний застій усього національного, економічного, політичного і церковного життя в усіх ділянках. Українцям бракує ідентичності», – зауважив у розмові у серпні минулого року отець Дмитро.
Торік у грудні я ще спілкувалась із ним на відкритті виставки, присвяченої митрополитові Андрею Шептицькому, якого отець Блажейовський дуже шанував.
Отець Дмитро помер із молитвою на устах і з вервичкою у руках
Отець Дмитро Блажейовський народився на Лемківщині 21 серпня 1910 року. Навчався у Празі, звідки пішою прощею відбув у Рим, де студіював філософію, теологію, історію, захистив дві докторські роботи. Майже 30 років прожив і душпастирював у США. Там залишив після себе збудовані храми і численні парафії. По ночах отець працював, щоб заробити грошей для повернення у Рим, де міг би займатись науковою працею. У 1973 році
Отець Ігор Ковальчук, котрий опікувався покійним до його смерті і підтримує діяльність музею, розповів, що отець Дмитро помер у молитві і з вервичкою у руках, при повній свідомості.
Християни вірять: якщо людина помирає на Христове Воскресіння, то її душа потрапляє просто у рай.
