- Пане професоре, як Ви, українець за походженням, опинилися в лавах польської демократичної опозиції, потім у профспілці “Солідарність” i в польському парламенті?
- Була надія для всіх, починаючи від робітників, через студентів, на науковому середовищі кінчаючи: по-перше, що світ довідається правди про історію Польщі і польсько- українських відносин. А передовсім про кривду, заподіяну українцям під час депортаційної акції "Вісла" у 47-му році. Ця наша віра спиралася на те, що причиною всього є комунізм і та брехня.
- Як Ви сьогодні оцінюєте „Послання до народів Східної Європи”, політичну резолюцію І З''їзду “Солідарності” 1981 року, яка викликала лють у керівництва СРСР ?
- Найбільшою подією, мені здається, яка увійде в історію, було те Послання, після якого затріщав Совєтський Союз по національних швах. Цей голос 1 з''їзду “Солідарності” почули народи Совєтського Союзу, в тому числі українці. Свідоцтвом того є лист дисидента, відгук в''язня сумління Василя Стуса до “Солідарності”. Це було після введення воєнного стану. Він вірить, що полум’я свободи, яке тепер обіймає всі середовища - робітників та інтелігенцію, студентів - що станеться, коли це розшириться на військо і поліцію ? Що тоді будуть думати Брежнєви і Ярузельські ? Це так і сталося.
- Після 1989 року комуністи віддали владу у Польщі в руки “Солідарностіі”. Це було завершення певного процесу. Ви були учасником цих подій. Коли почався польсько- український діалог у рядах демократичної опозиції? І який був його історичний початок?
- Через те, що про українців, Україну незалежна преса “Солідарності” друкувала, передруковували багато із паризької "Культури": статті Гєдройця, Осадчука, Мєрошевського, Лободовського. Почалася тут така спроба діалогу, з”ясування причин конфлікту польсько- українського. І налагодження відносин.
- 15 років тому Польща першою визнала самостійність України. Ви тоді були депутатом польського парламенту від “Солідарності”. Скажіть, як відбувалася підготовка цієї резолюції?
- Я пам''ятаю, як було проголошено сувернітет України. То десять днів, пам''ятаю, тривало. Я писав проект такої постанови, яка мала привітати від парламенту суверенність. Потім, як уже була незалежність, я в парламенті готував усі постанови. Раніше, весь час ту "українську справу" де міг, там розказував і переконував на всі способи.
- Ви очевидець і учасник цих історичних подій. Скажіть, чи громадсько- політичний рух “Солідарність” повністю використав свій історичний шанс?
- Переоцінити все те неможливо. Нy, хоча, не все було використане. Через те що і в нас були люди, які не дуже знали, що з цією незалежністю робити.
- Була надія для всіх, починаючи від робітників, через студентів, на науковому середовищі кінчаючи: по-перше, що світ довідається правди про історію Польщі і польсько- українських відносин. А передовсім про кривду, заподіяну українцям під час депортаційної акції "Вісла" у 47-му році. Ця наша віра спиралася на те, що причиною всього є комунізм і та брехня.
- Як Ви сьогодні оцінюєте „Послання до народів Східної Європи”, політичну резолюцію І З''їзду “Солідарності” 1981 року, яка викликала лють у керівництва СРСР ?
- Найбільшою подією, мені здається, яка увійде в історію, було те Послання, після якого затріщав Совєтський Союз по національних швах. Цей голос 1 з''їзду “Солідарності” почули народи Совєтського Союзу, в тому числі українці. Свідоцтвом того є лист дисидента, відгук в''язня сумління Василя Стуса до “Солідарності”. Це було після введення воєнного стану. Він вірить, що полум’я свободи, яке тепер обіймає всі середовища - робітників та інтелігенцію, студентів - що станеться, коли це розшириться на військо і поліцію ? Що тоді будуть думати Брежнєви і Ярузельські ? Це так і сталося.
- Після 1989 року комуністи віддали владу у Польщі в руки “Солідарностіі”. Це було завершення певного процесу. Ви були учасником цих подій. Коли почався польсько- український діалог у рядах демократичної опозиції? І який був його історичний початок?
- Через те, що про українців, Україну незалежна преса “Солідарності” друкувала, передруковували багато із паризької "Культури": статті Гєдройця, Осадчука, Мєрошевського, Лободовського. Почалася тут така спроба діалогу, з”ясування причин конфлікту польсько- українського. І налагодження відносин.
- 15 років тому Польща першою визнала самостійність України. Ви тоді були депутатом польського парламенту від “Солідарності”. Скажіть, як відбувалася підготовка цієї резолюції?
- Я пам''ятаю, як було проголошено сувернітет України. То десять днів, пам''ятаю, тривало. Я писав проект такої постанови, яка мала привітати від парламенту суверенність. Потім, як уже була незалежність, я в парламенті готував усі постанови. Раніше, весь час ту "українську справу" де міг, там розказував і переконував на всі способи.
- Ви очевидець і учасник цих історичних подій. Скажіть, чи громадсько- політичний рух “Солідарність” повністю використав свій історичний шанс?
- Переоцінити все те неможливо. Нy, хоча, не все було використане. Через те що і в нас були люди, які не дуже знали, що з цією незалежністю робити.