Як Україні будувати стосунки з країнами, від яких вона залежить енергетично?

Питання про зовнішню політику в енергетичній галузі подекуди вимагає певного дипломатичного балансування – адже не є таємницею, що багато країн, з якими Україні доводиться мати справу як з постачальниками енергоносіїв, мають, скажімо так, суттєві проблеми з правами людини, дотриманням інших демократичних норм. Вочевидь, на багато що доводиться закривати очі, наражаючись на протести з боку правозахисників. Утім, знаходження “золотої середини” у цьому питанні не є простим навіть для такого потужного гравця міжнародної політики, яким є Сполучені Штати Америки. Спеціальний кореспондент Радіо Свобода у Вашингтоні Сергія куделя наводить стосунки США із Саудівською Аравією як приклад балансування між економічними інтересами та демократичними принципами:

“Сполучені Штати неодноразово виступали щодо проблем порушення демократії в цій державі. Але водночас відомо також про особисте зацікавлення багатьох американських посадовців у розвитку бізнесу в Саудівській Аравії. Ми знаємо, що родина Буша, скажімо, представлена у раді директорів деяких аравійських нафтових компаній і, безперечно, це впливає також на пом’якшення риторики Сполучених Штатів щодо порушення демократії в Саудівській Аравії”.

Державний експерт Національного Інституту проблем міжнародної безпеки Євген Жеребецький вважає, що задля інтересів України високі посадовці, які ведуть переговори з партнерами з енергетичних питань, не мають змішувати ці питання з проблемами демократії і прав людини:

“Є не зовсім демократичні режими, з якими ми вимушені співробітничати, оскільки вони мають нафту. Але якщо, скажімо, в Азербайджані чи Туркменістані недемократичний режим, то що – це означає, що Ющенко має приїхати туди, вийти на трибуну і перше, що він почне говорити – що у вас недемократичний режим? Він же поїхав туди не для того, щоб вчити Туркменбаші чи Алієва! Він поїхав по газ! Тобто, в нього функція своя: він повинен працювати на те, щоб я дістав газу”.

А політолог Віталій Крюков висловлює таку думку стосовно пошуку “золотої середини” в процесі економічних переговорів з країнами, в яких не все гаразд з дотриманням демократичних норм:

“Я думаю, що тут критерій має бути один: наскільки наша співпраця сприяє чи не сприяє прояву тих негативних явищ щодо дотримання демократичних засад в тих чи інших країнах, з якими ми працюємо. Наскільки це сприяє? Тому що не працювати, не співпрацювати, робити вигляд, що взагалі нас немає поруч на цій планеті, неможливо”.

Загалом же, на думку Віталія Крюкова, енергетична стратегія співпраці України з партнерами має ґрунтуватися на принципі пріоритету національних інтересів України. Євген Жеребецький переводить цю тезу у практичну площину й стверджує: насамперед Україна має забезпечувати себе енергоносіями надійно, стабільно і якомога дешевше.