Йозеф Міслівечек – сучасник і близький приятель Моцарта, один з найвідоміших європейських барокових композиторів. У 1774 р. його опера “Антігона” відкрила сезон в театрі РЕДЖІО в Туріні й мала великий успіх. У серпні цього року, через понад 2 століття від прем’єри, дочекався Міслівечек повернення своєї “Антігони” на рідну сцену. У празькому Національному театрі реалізувала інсценізацію група молодих співаків з Німеччини, США, Латвії, Південної Кореї й Чехії. За задумом режисера опери Ïржі Неквасіл події з історії стародавньої Греції перенесені на початок 21 століття. Спеціально Радіо „Свобода” Ïржі Неквасіл розповів:
“В опері ми звертаємось до подій 20 років після Софокла. Тобто тоді, коли Креон шляхом політичного вбивства забезпечив собі місце під сонцем. Він дістається до стадії, яку ми добре знаємо з різних тоталітарних диктатур. І в нас, у Чехії ми маємо цей живий досвід - досвід агонії тоталітаризму, коли люди при владі доходять до ірраціонального тільки заради того, щоб підтвердити свою силу”.
Згідно з лібрето опери Антігона виживає, але це типовий бароковий сюжет. Головне, на думку режисера Ïржі Неквасіла, в іншому: показати, як діють герої в умовах тоталітаризму. Звідси й ідея надати героям риссьогодення. Так народився Креон, який дуже нагадує білоруського президента Александра Лукашенка. А Антігона в сучасному рожевому костюмчику з зачіскою, в якій домінує заплетена коса, не залишає в нікого сумнівів – це Юлія Тимошенко. На думку фахівців, виконавиця ролі Антігони південно-корейська сопраністка Х’юн - Ю - Парк, особливо переконує у сценах високої напруги.
Празька прем’єра опери “Антігона” Йозефа Міслівечека мала успіх, хоча й не кожному до вподоби прийшлась певна прямолінійність зв’язку грецької фабули з політичними лідерами сьогодення. Ïржі Неквасіл на це дивиться інакше:
“Це не є історія прямо з Білорусі, чи з України. Нагадування є тільки в естетичній площині, герої тільки нагадують відомих політиків. Це історія про агонію тоталітарної влади, а подібність тільки вказує на те, що ми не дуже ще віддалені від того світу”.
За словами режисера опери Ïржі Неквасіла, він не був би проти, щоб його “Антігона” з героями, які естетично приближені до сучасних реалій, була поставлена на українській сцені.
Фрагменти опери "Антігона". |
(© RadioSvoboda.Ua) |
“В опері ми звертаємось до подій 20 років після Софокла. Тобто тоді, коли Креон шляхом політичного вбивства забезпечив собі місце під сонцем. Він дістається до стадії, яку ми добре знаємо з різних тоталітарних диктатур. І в нас, у Чехії ми маємо цей живий досвід - досвід агонії тоталітаризму, коли люди при владі доходять до ірраціонального тільки заради того, щоб підтвердити свою силу”.
Згідно з лібрето опери Антігона виживає, але це типовий бароковий сюжет. Головне, на думку режисера Ïржі Неквасіла, в іншому: показати, як діють герої в умовах тоталітаризму. Звідси й ідея надати героям рис
Фрагменти опери "Антігона".
Празька прем’єра опери “Антігона” Йозефа Міслівечека мала успіх, хоча й не кожному до вподоби прийшлась певна прямолінійність зв’язку грецької фабули з політичними лідерами сьогодення. Ïржі Неквасіл на це дивиться інакше:
“Це не є історія прямо з Білорусі, чи з України. Нагадування є тільки в естетичній площині, герої тільки нагадують відомих політиків. Це історія про агонію тоталітарної влади, а подібність тільки вказує на те, що ми не дуже ще віддалені від того світу”.
За словами режисера опери Ïржі Неквасіла, він не був би проти, щоб його “Антігона” з героями, які естетично приближені до сучасних реалій, була поставлена на українській сцені.