Серед ініціатив – не визнавати односторонніх економічних санкцій, подолати однополярність світу та деполітизувати поняття демократії і прав людини, інформує видання адміністрації президента Білорусі « Советская Белоруссия».
Там же йдеться й про те, що днями Білорусь підписала понад 20 військово-технічних контрактів з Венесуелою на 1 мільярд доларів та домовилася про квоту на видобуток 10 мільйонів тонн венесуельської нафти.
Єдина щоденна білоруськомовна газета «Звязда» пише про перший Фестиваль «Білорусь православна», який пройшов у Вітебський області та нагадує, що Білоруська Православна Церква Московського патріархату підписала угоди про співпрацю з урядом Білорусі та 14-ма окремими міністерствами.
Газета опозиційних комуністів Білорусі «Товарищ» пише про те, що після масових протестів молоді у березні цього року в Мінську з білоруських вузів було відраховано 300 студентів і всі вони отримали можливість продовжити навчання в університетах Польщі. Газета також друкує інформаційний лист Партії комуністів Білорусі до комуністичних, робітничих та інших лівих партій світу, в якому зазначає, що в Білорусі встановлено монополію на електронні ЗМІ, що в країні залишилося тільки 16 незалежних громадсько- політичних видань, з них тільки 4 загальнонаціональні. У Білорусі ліквідовано свободу зібрань, фікцією стали виборчі права громадян, правлячий режим утримується за рахунок виборчих маніпуляцій, пише «Товарищ» - газета опозиційних комуністів Білорусі.
Незалежний мінський тижневик « Наша ніва» закликає своїх читачів звертатися до білоруської пошти з вимогою повернути незалежні видання у каталог передплати. Рік тому білоруська пошта та Союз-друк відмовилися співпрацювати з недержавною громадсько-політичною пресою, внаслідок чого багато газет закрилося.
Крім того, газета друкує статтю «Воля в неволі», в який автор, економіст Бірута Янкевіч пише про те, як національно свідомим та орієнтованим на демократію громадянам виживати в сучасній Білорусі. Автор зазначає, що більшість білорусів змушені співпрацювати з чинним режимом - ті, що не згодні з ним, мають створити альтернативну спільноту, культурні, інтелектуальні осередки, свого роду резервації, а також бізнес-осередки, щоб люди, котрі там працюють, не боялися звільнення з роботи.
Там же йдеться й про те, що днями Білорусь підписала понад 20 військово-технічних контрактів з Венесуелою на 1 мільярд доларів та домовилася про квоту на видобуток 10 мільйонів тонн венесуельської нафти.
Єдина щоденна білоруськомовна газета «Звязда» пише про перший Фестиваль «Білорусь православна», який пройшов у Вітебський області та нагадує, що Білоруська Православна Церква Московського патріархату підписала угоди про співпрацю з урядом Білорусі та 14-ма окремими міністерствами.
Газета опозиційних комуністів Білорусі «Товарищ» пише про те, що після масових протестів молоді у березні цього року в Мінську з білоруських вузів було відраховано 300 студентів і всі вони отримали можливість продовжити навчання в університетах Польщі. Газета також друкує інформаційний лист Партії комуністів Білорусі до комуністичних, робітничих та інших лівих партій світу, в якому зазначає, що в Білорусі встановлено монополію на електронні ЗМІ, що в країні залишилося тільки 16 незалежних громадсько- політичних видань, з них тільки 4 загальнонаціональні. У Білорусі ліквідовано свободу зібрань, фікцією стали виборчі права громадян, правлячий режим утримується за рахунок виборчих маніпуляцій, пише «Товарищ» - газета опозиційних комуністів Білорусі.
Незалежний мінський тижневик « Наша ніва» закликає своїх читачів звертатися до білоруської пошти з вимогою повернути незалежні видання у каталог передплати. Рік тому білоруська пошта та Союз-друк відмовилися співпрацювати з недержавною громадсько-політичною пресою, внаслідок чого багато газет закрилося.
Крім того, газета друкує статтю «Воля в неволі», в який автор, економіст Бірута Янкевіч пише про те, як національно свідомим та орієнтованим на демократію громадянам виживати в сучасній Білорусі. Автор зазначає, що більшість білорусів змушені співпрацювати з чинним режимом - ті, що не згодні з ним, мають створити альтернативну спільноту, культурні, інтелектуальні осередки, свого роду резервації, а також бізнес-осередки, щоб люди, котрі там працюють, не боялися звільнення з роботи.