60 років від народження київського поета Леоніда Кисельова.

Корінний киянин Леонід Кисельов народився 21 вересня 1946 року у родині російського письменника Володимира Кисельова. Тринадцяти років Леонід почав писати вірші російською мовою. Навчаючись у 10-му класі, він опублікував у московському журналі «Новый мир» кілька своїх віршів, один з яких називався «Царі»:

Ещё мальчишкой удивлялся дико: Раз все цари плохие, почему Царя Петра зовём Петром Великим И в Ленинграде памятник ему?

Зачем он нам, державный этот конник? Взорвать бы, чтоб копыта в небеса! Шевченко, говорят, односторонне Отнёсся... Нет, он правильно писал:

Це той перший, що розпинав Нашу Україну...

Не Пётр, а те голодные, простые В болоте основали Петроград. За долгую историю России – Ни одного хорошего царя.

У газетній відповіді авторові член-кореспондент Академії наук Дмитро Благой засудив молодого поета за неповагу до історичних святинь, якими є і сам цар, і пам’ятник йому. Відтоді російські радянські видання віршів Кисельова не публікували.

Від 1965 року Леонід Кисельов навчався на факультеті романо-германської філології Київського університету. Він перекладав з англійської, писав оповідання, проте основною його справою залишалася поезія. Двадцяти одного року вже безнадійно хворий Кисельов почав писати вірші української мовою, яку 5 років перед тим назвав «милою і напівзабутою». На запитання, чому він перейшов на українську, Кисельов відповів:

"Якщо вважати поезію одним із засобів самовизначення, то доведеться примиритися з тим, що я саме так самовизначаюсь".

Леонід Кисельов помер двадцяти двох років у Києві 19 жовтня 1968 року. Один з його останніх віршів називався «Осінь»:

Така золота, що нема зупину. Така буйна — нема вороття. В останніх коників, що завтра загинуть. Вчуся ставленню до життя.