Французька преса переживає зараз кризу, стверджує журналіст із Франції.

Серед першопричин нинішньої кризи французьких друкованих видань Дені Лансель виокремлює суто французький централізм, який обернувся паризькою монополією кількох загальнонаціональних видань.

Крім того, за підрахунками одного з його колег, громадську думку у Франції творить такий собі «політико-медійний мікрокосмос», який складається ледь що не з усього 30 осіб — у той час, коли журналістів у Франції з 30 тисяч.

Тим часом дві найбільші французькі газети, «Фіґаро» і «Монд», за останні 30 років зменшили свої тиражі з понад півмільйона примірників до заледве двохсот п’ятдесяти тисяч. Газета лівого спрямування «Ліберасьйон», яка народилася після масових акцій протесту 1968 року, найближчим часом звільнить 100 співробітників із 313.

Хоч із субсидіями, хоч без них

Дені Лансель розповів, як у 1994 році зникла щоденна газета, в якій він працював, — «Котідьєн де Парі». Її головний редактор відмовився від державної допомоги, бо переймався політичною незалежністю.

Самі ж державні субсидії пресі журналіст назвав «допомогою, яка лише сповільнює розвиток смертельного захворювання».

Дені Лансель — досвідчений журналіст і письменник, заступник головного редактора Центрального міжреґіонального пресового агентства, співпрацює з низкою французьких видань. Неодноразово працював він і в Україні як спеціальний кореспондент, зокрема і під час Помаранчевої революції.

Нині він приїхав до Києва на «Літературний чай» до Французького культурного центру, на зустріч, присвячену французькій пресі сьогодні. Але торкнувся він також і української теми.

Україна з вікон паризької квартири

Деякі французькі автори, пишучи про Україну, не залишають своєї паризької квартири — так пояснив журналіст закиди українських колег, які говорили про необ’єктивність французької преси у висвітленні українських подій, про її фактично кремлівський погляд на Україну.

Тут Дені Лансель пригадав такого собі Александра Адлера, який нині дописує до «Фіґаро», а свого часу був директором вищої кадрової школи Комуністичної партії Франції: «Від того, що він пише, можна захворіти, заплакати або розсміятися. Так, на початку Помаранчевої революції він дуже просто пояснив читачам „Фіґаро“ українську проблему: України не існує».

А вже через тиждень Александр Адлер написав, що існують дві України, жорстоко протиставлені одна одній. Центрально-східна Україна, за словами Адлера, «вірна великій радянській традиції», а Західна Україна складається з небезпечних фашистів і колишніх есесівців, розповів про ці публікації французький журналіст і письменник Дені Лансель на київській зустрічі «Французька преса сьогодні».