Виставка до 65-ї річниці трагедії у Бабиному Яру.
Над Бабиним Яром лунає траурний дзвін — і сліпуче сяє сонце, ніби нагадуючи, що смерті не існує, і душі тих, чиї останки покояться у цьому київському урвищі, присутні у небесах. А їхні діти та онуки, вцілілі і ті, хто допомагав вціліти, зі сльозами на очах дослухались до дзвонів, а потім клали квіти до підніжжя монументу жертвам Бабиного Яру. Між собою говорили, що проблема ксенофобії не зникла, що сучасний світ залишається небезпечним, що люди виявляють нетерпимість одне для одного.
Про це говорили напередодні і президенти України та Ізраїлю, відкриваючи виставку пам’яті жертв Голокосту в «Українському Домі». Як нагадав Президент Віктор Ющенко, «Бабин Яр має стати щепленням, яке повинно зберегти світ від агресивної кривавої ксенофобії».
Святе місце
У Бабиному Яру я зітнулася з літнім чоловіком, який не приховував сліз. Виявилося, що цей чоловік – корінний киянин Геннадій Гамен, має 71 рік, його родичі лежать у Бабиному Яру: «Це таке святе місце, де загинули люди, більшість з яких були винні тільки у тому, що вони народились євреями. Це особливо ганебне (явище) для усіх народів світу. Якби люди зараз замислились над тим, що означає Бабин Яр для усієї земної кулі, вони би ніколи не допустили того, що і зараз відбувається в багатьох країнах світу».
На думку Геннадія Гамена, антисемітизм є і в сучасній Україні теж. Але він все-таки залишається оптимістом і вірить, що молоде покоління українців не допустить повторення подій шістдесятирічної давності. Надто високу ціну — сто тисяч життів — віддав Київ нацизмові, зазначив пан Геннадій.