Гості Свободи: урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Юрій Зайцев та 
Ведучий: Кирило Булкін
директор Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини Ірина Шевчук.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Кирило Булкін: Україна увійшла в число п’яти країн, що зазнали критики від Парламентської асамблеї Ради Європи за неприйнятні затримки з виконанням вироків Європейського суду з прав людини.
Наскільки справедлива ця критика? Чим вона загрожує Україні? Що може зробити Україна для розв’язання проблеми? Про це говоритимемо з нашими гостями.
Спочатку ж – наскільки справедлива критика? Юрій Зайцев: Я хотів би невеличку ремарку зробити. Сьогодні в Інтернеті я відслідковував висвітлення цієї теми. Чомусь вживають термін “вирок”, коли йдеться про рішення. Вирок – це рішення суду в кримінальній справі. Тут йдеться саме про рішення Європейського суду з прав людини за результатами розгляду справ щодо дотримання Україною своїх зобов’язань за Європейською конвенцією з прав людини.
Я думаю, що Ви абсолютно правильно поставили питання в контексті: а про що, власне, йдеться? Про яке виконання йдеться? Що є виконанням у сенсі документа, який ми сьогодні обговорюємо, – а це резолюція № 1516, яка стосується саме виконання рішень Європейського суду з прав людини.
- Так, для пересічного нефахівця це здається дивним, що там присудили комусь... Гаразд, держава була неправа, тож має виплатити якусь компенсацію. То що, немає цих кількох тисяч компенсації у держави?
Юрій Зайцев: Якраз питання виплати компенсацій чи, висловлюючись термінологією Європейського суду, справедливої сатисфакції, скажімо так, не є проблемним, оскільки держава сплачує присуджені суми заявникам. Якщо є якась технічна затримка, неправильно вказані реквізити чи щось інше, то сплачується відповідно пеня – плюс до необхідної виплати, визначеної судом.
У цій же резолюції йдеться про дещо інший підхід. Я хотів би наголосити саме на цьому. Я звертаю увагу на другий пункт. Я просто його процитую, він дуже коротенький, але я думаю, що він є визначальним з точки зору методології оцінки того, що висловила ПАРЄ в цій резолюції.
Асамблея зазначає, що “виконання рішень суду являє собою комплексний юридично-політичний процес, метою якого є усунути вже констатовані порушення і запобігти тому, щоб нові порушення не повторювалися в майбутньому”. Тобто, йдеться про усунення так званих системних проблем.
Питання системної проблеми матеріалізувалося найбільш потужно на рівні європейських органів у 2004 році, коли було ухвалено кілька рекомендацій щодо системних проблем і кілька резолюцій 12 травня, які стосуються обов’язку держав не тільки виплатити сатисфакцію, а й вжити заходів до усунення системних проблем, які вже спричинили порушення і можуть спричинити їх надалі.
- Не в тому справа, скажімо, щоб Мирославі Гонгадзе заплатити ці гроші, а в тому, щоб цю ситуацію розв’язати.
Юрій Зайцев: Щоб держава забезпечила на національному рівні належне розслідування у подібних ситуаціях.
Крім того, визначальною в цьому контексті є Резолюція Р-2002 від 19 січня 2002 року, якою визначено, що у разі, якщо особа зазнала порушення з боку держави, то держави мають прагнути до того, щоб, окрім справедливої сатисфакції (тут якраз оце розрізнення прослідковується), максимально забезпечити право особі щодо відновлення порушеного права у формі або введення процедури перегляду справи, або нового порушення провадження.
Я можу сказати, що на сьогоднішній день у нас є в процесуальних кодексах можливість порушити провадження за результатами розгляду, зокрема в Європейському суді. Вона нормативно закріплена.
- Чи є таке попередження, яке висунула Україні ПАРЄ, чимось ганебним? Наскільки часто трапляються такі прецеденти? Судячи з того, що у списку тих, кого ПАРЄ попередила, є, крім України, Росії та Туреччини, ще й Велика Британія та Італія, то проблеми можуть бути навіть у цілком, здавалося б, демократичних країн?
Ірина Шевчук: В принципі це звичайна практика. Але з одного боку, це значно зашкоджує іміджу країни, щодо якої виноситься така відповідна резолюція, з іншого боку, це констатація певного факту щодо того, що в тій чи в іншій країні існують певні системні порушення і їх необхідно вирішувати.
Можна сказати, що відповідно до цієї резолюції, мова не йде лише про критику цих країн, тобто Італії, Великобританії, України. Окрім критики, там є ще схвалення того, що ці три країни вжили певних заходів.
Наприклад, щодо України, то 23 лютого, якщо я не помиляюся, 2006 року було прийнято закон про виконання рішень та застосування практики Європейського суду. Відповідно до цього закону, який, звісно, є чинним на сьогоднішній момент, досить чітко прописана процедура виконання рішень Європейського суду. При чому цей закон увібрав у себе всі відповідні і чинні рекомендації Ради Європи з цього питання. Там чітко прописані строки, наприклад, і виплати сатисфакції, і того, який саме орган за це відповідає.
На сьогодні можемо сказати, що є бюджетна програма. На цей рік – це 20 мільйонів гривень, з яких сплачується сума сатисфакцій.
По такій справі, як Мирослава Гонгадзе... Ви знаєте, що там була досить велика сума – 100 тисяч євро. Ці гроші були сплачені з невеличкою відстрочкою. Але через цю відстрочку сплачується пеня.
Так само в законі передбачено, яким чином виконуються додаткові заходи індивідуального характеру і, що найважливіше, яким чином повинні виконуватися в державі заходи загального характеру.
- Наскільки я зрозумів, у тій резолюції йдеться не лише про певні судові проблеми, але й про таку суттєву з них, як незалежність судів. Там кажуть, що в Україні йде втручання у діяльність судів. Які перспективи України це усунути?
Юрій Зайцев: Я хотів би звернути увагу знову ж таки на контекст резолюції, оскільки питання щодо незалежності судів у негативному сенсі ставиться в контексті резолюції проміжної – 2014 Кабінету Міністрів. А ця резолюція стосувалася конкретної справи (слово незрозуміле) холдинг проти України. Там ішлося про втручання конкретних посадових осіб держави, в тому числі і Президента, у судовий процес.
Тобто, у цьому документі йдеться про окремий випадок. Але питання – як незалежності судівництва, так і інші, пов’язані з діяльністю суду, – є на сьогоднішній день. І ми бачимо це по тих матеріалах, які є... ще не встановлені по тих рішеннях, але є у нас на розгляді. Вони є такими, що можуть викликати порушення конвенції.
У цьому контексті, безумовно, комплексна судова реформа має протікати саме в контексті забезпечення (в тому числі і додержання Україною європейських стандартів) так званої суддівської статті – статті 6.
До речі, указом Президента затверджена концепція судівництва, яка включає в себе ці вимоги.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Ведучий: Кирило Булкін(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Кирило Булкін: Україна увійшла в число п’яти країн, що зазнали критики від Парламентської асамблеї Ради Європи за неприйнятні затримки з виконанням вироків Європейського суду з прав людини.
Наскільки справедлива ця критика? Чим вона загрожує Україні? Що може зробити Україна для розв’язання проблеми? Про це говоритимемо з нашими гостями.
Спочатку ж – наскільки справедлива критика? Юрій Зайцев: Я хотів би невеличку ремарку зробити. Сьогодні в Інтернеті я відслідковував висвітлення цієї теми. Чомусь вживають термін “вирок”, коли йдеться про рішення. Вирок – це рішення суду в кримінальній справі. Тут йдеться саме про рішення Європейського суду з прав людини за результатами розгляду справ щодо дотримання Україною своїх зобов’язань за Європейською конвенцією з прав людини.
Я думаю, що Ви абсолютно правильно поставили питання в контексті: а про що, власне, йдеться? Про яке виконання йдеться? Що є виконанням у сенсі документа, який ми сьогодні обговорюємо, – а це резолюція № 1516, яка стосується саме виконання рішень Європейського суду з прав людини.
- Так, для пересічного нефахівця це здається дивним, що там присудили комусь... Гаразд, держава була неправа, тож має виплатити якусь компенсацію. То що, немає цих кількох тисяч компенсації у держави?
Юрій Зайцев: Якраз питання виплати компенсацій чи, висловлюючись термінологією Європейського суду, справедливої сатисфакції, скажімо так, не є проблемним, оскільки держава сплачує присуджені суми заявникам. Якщо є якась технічна затримка, неправильно вказані реквізити чи щось інше, то сплачується відповідно пеня – плюс до необхідної виплати, визначеної судом.
У цій же резолюції йдеться про дещо інший підхід. Я хотів би наголосити саме на цьому. Я звертаю увагу на другий пункт. Я просто його процитую, він дуже коротенький, але я думаю, що він є визначальним з точки зору методології оцінки того, що висловила ПАРЄ в цій резолюції.
Асамблея зазначає, що “виконання рішень суду являє собою комплексний юридично-політичний процес, метою якого є усунути вже констатовані порушення і запобігти тому, щоб нові порушення не повторювалися в майбутньому”. Тобто, йдеться про усунення так званих системних проблем.
Питання системної проблеми матеріалізувалося найбільш потужно на рівні європейських органів у 2004 році, коли було ухвалено кілька рекомендацій щодо системних проблем і кілька резолюцій 12 травня, які стосуються обов’язку держав не тільки виплатити сатисфакцію, а й вжити заходів до усунення системних проблем, які вже спричинили порушення і можуть спричинити їх надалі.
- Не в тому справа, скажімо, щоб Мирославі Гонгадзе заплатити ці гроші, а в тому, щоб цю ситуацію розв’язати.
Юрій Зайцев: Щоб держава забезпечила на національному рівні належне розслідування у подібних ситуаціях.
Крім того, визначальною в цьому контексті є Резолюція Р-2002 від 19 січня 2002 року, якою визначено, що у разі, якщо особа зазнала порушення з боку держави, то держави мають прагнути до того, щоб, окрім справедливої сатисфакції (тут якраз оце розрізнення прослідковується), максимально забезпечити право особі щодо відновлення порушеного права у формі або введення процедури перегляду справи, або нового порушення провадження.
Я можу сказати, що на сьогоднішній день у нас є в процесуальних кодексах можливість порушити провадження за результатами розгляду, зокрема в Європейському суді. Вона нормативно закріплена.
- Чи є таке попередження, яке висунула Україні ПАРЄ, чимось ганебним? Наскільки часто трапляються такі прецеденти? Судячи з того, що у списку тих, кого ПАРЄ попередила, є, крім України, Росії та Туреччини, ще й Велика Британія та Італія, то проблеми можуть бути навіть у цілком, здавалося б, демократичних країн?
Ірина Шевчук: В принципі це звичайна практика. Але з одного боку, це значно зашкоджує іміджу країни, щодо якої виноситься така відповідна резолюція, з іншого боку, це констатація певного факту щодо того, що в тій чи в іншій країні існують певні системні порушення і їх необхідно вирішувати.
Можна сказати, що відповідно до цієї резолюції, мова не йде лише про критику цих країн, тобто Італії, Великобританії, України. Окрім критики, там є ще схвалення того, що ці три країни вжили певних заходів.
Наприклад, щодо України, то 23 лютого, якщо я не помиляюся, 2006 року було прийнято закон про виконання рішень та застосування практики Європейського суду. Відповідно до цього закону, який, звісно, є чинним на сьогоднішній момент, досить чітко прописана процедура виконання рішень Європейського суду. При чому цей закон увібрав у себе всі відповідні і чинні рекомендації Ради Європи з цього питання. Там чітко прописані строки, наприклад, і виплати сатисфакції, і того, який саме орган за це відповідає.
На сьогодні можемо сказати, що є бюджетна програма. На цей рік – це 20 мільйонів гривень, з яких сплачується сума сатисфакцій.
По такій справі, як Мирослава Гонгадзе... Ви знаєте, що там була досить велика сума – 100 тисяч євро. Ці гроші були сплачені з невеличкою відстрочкою. Але через цю відстрочку сплачується пеня.
Так само в законі передбачено, яким чином виконуються додаткові заходи індивідуального характеру і, що найважливіше, яким чином повинні виконуватися в державі заходи загального характеру.
- Наскільки я зрозумів, у тій резолюції йдеться не лише про певні судові проблеми, але й про таку суттєву з них, як незалежність судів. Там кажуть, що в Україні йде втручання у діяльність судів. Які перспективи України це усунути?
Юрій Зайцев: Я хотів би звернути увагу знову ж таки на контекст резолюції, оскільки питання щодо незалежності судів у негативному сенсі ставиться в контексті резолюції проміжної – 2014 Кабінету Міністрів. А ця резолюція стосувалася конкретної справи (слово незрозуміле) холдинг проти України. Там ішлося про втручання конкретних посадових осіб держави, в тому числі і Президента, у судовий процес.
Тобто, у цьому документі йдеться про окремий випадок. Але питання – як незалежності судівництва, так і інші, пов’язані з діяльністю суду, – є на сьогоднішній день. І ми бачимо це по тих матеріалах, які є... ще не встановлені по тих рішеннях, але є у нас на розгляді. Вони є такими, що можуть викликати порушення конвенції.
У цьому контексті, безумовно, комплексна судова реформа має протікати саме в контексті забезпечення (в тому числі і додержання Україною європейських стандартів) так званої суддівської статті – статті 6.
До речі, указом Президента затверджена концепція судівництва, яка включає в себе ці вимоги.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
