Сеньор Евенсіо – іспанський імпресаріо, який спеціалізується на фольклорних колективах з України та Росії. Щороку він укладає договори з відділами культури кількох іспанських провінцій про виступи українських танцювальних груп. Зірки на умови дона Евенсіо не погоджуються. Він працює переважно із самодіяльними ансамблями з палаців культури. Умови важкі – колектив має приїхати на власному автобусі, дворазове харчування, проживання у непристосованих гуртожитках та дешевих готелях. Зарплата, з якої дивуються всі іспанці – 7 з половиною євро на добу. Але й на такі умови українські артисти погоджуються. Концерти переважно проходять у маленьких та забутих Богом селах, на сільських святах, де українці з їхнім мистецтвом йдуть на ура. Іспанська студентка Клара після концерту одного з українських колективів так говорить про те, що побачила:
“Мені сподобалися і танці, і музика. Нічого подібного я раніше в житті не бачила. Українське мистецтво мене вразило, я у захваті”.
Але головний заробіток починається після концерту. Артисти розставляють великі столи, на яких з''являються сувеніри. Тільки вони не є подарунками. Іспанці не бачать різниці між українцями, росіянами, поляками або навіть румунами. Тому після концертів наші артисти продають іспанцям російські матрьошки та хустини, українські намиста та вишиванки. Одну матрьошку, наприклад, в Україні можна купити за 20 гривень, а продати в Іспанії за 30, але євро.Умови контракту категорично забороняють продавати горілку та сигарети, але танцюристи та музиканти встигають продати пляшку "Хортиці" за 15 євро або пачку "Прилук" за два. Після концерту артистів можуть запросити на вечерю у місцевому барі. Незважаючи на важкість іспанської кухні, на безкоштовному столі не залишається ані крихітки паельї, хамону, тортільї.
Двадцятирічна танцюристка Ірина не бажає називати свого прізвища, адже дещо соромиться засобу заробітку. В Україні вона вивчає іспанську мову, в Іспанії вперше, тому скрізь говорить іспанською, практикуючи мову.
“Мене завжди цікавило все іспанське, тому мені тут подобається все – люди, мова, кухня, краєвиди ... і знижки у магазинах”.
Якщо на продаж сувенірів дон Евенсіо дивиться скрізь пальці, то інші засоби заробітку категорично забороняє. Це стосується танців, співів, та гри на інструментах на вулицях. Але українські артисти вдаються і до цього. Тому у вільні від концертів дні на іспанських вулицях можна почути звуки баяну, скрипки або навіть цимбал. Відпрацювавши 40 концертів, проїхавши не одну сотню кілометрів у незручному автобусі, закупивши у місцевих супермаркетах чи не тонни вина, наступного року вони знову телефонуватимуть дону Евенсіо з проханням запросити їх на гастролі. Заробити на життя вдома, в Україні, творча інтелігенція не може.
“Мені сподобалися і танці, і музика. Нічого подібного я раніше в житті не бачила. Українське мистецтво мене вразило, я у захваті”.
Але головний заробіток починається після концерту. Артисти розставляють великі столи, на яких з''являються сувеніри. Тільки вони не є подарунками. Іспанці не бачать різниці між українцями, росіянами, поляками або навіть румунами. Тому після концертів наші артисти продають іспанцям російські матрьошки та хустини, українські намиста та вишиванки. Одну матрьошку, наприклад, в Україні можна купити за 20 гривень, а продати в Іспанії за 30, але євро.Умови контракту категорично забороняють продавати горілку та сигарети, але танцюристи та музиканти встигають продати пляшку "Хортиці" за 15 євро або пачку "Прилук" за два. Після концерту артистів можуть запросити на вечерю у місцевому барі. Незважаючи на важкість іспанської кухні, на безкоштовному столі не залишається ані крихітки паельї, хамону, тортільї.
Двадцятирічна танцюристка Ірина не бажає називати свого прізвища, адже дещо соромиться засобу заробітку. В Україні вона вивчає іспанську мову, в Іспанії вперше, тому скрізь говорить іспанською, практикуючи мову.
“Мене завжди цікавило все іспанське, тому мені тут подобається все – люди, мова, кухня, краєвиди ... і знижки у магазинах”.
Якщо на продаж сувенірів дон Евенсіо дивиться скрізь пальці, то інші засоби заробітку категорично забороняє. Це стосується танців, співів, та гри на інструментах на вулицях. Але українські артисти вдаються і до цього. Тому у вільні від концертів дні на іспанських вулицях можна почути звуки баяну, скрипки або навіть цимбал. Відпрацювавши 40 концертів, проїхавши не одну сотню кілометрів у незручному автобусі, закупивши у місцевих супермаркетах чи не тонни вина, наступного року вони знову телефонуватимуть дону Евенсіо з проханням запросити їх на гастролі. Заробити на життя вдома, в Україні, творча інтелігенція не може.