Галичани не шанують історію ОУН – УПА.

Структура ОУН - УПА була доволі розгалужена. Районні провідники УПА мали особисті архіви, які складались з пропагандистсько-агітаційних матеріалів, листів, обліку подій, що відбувались у тому чи іншому селі, тобто зведені звіти, а також був список людей, які загинули в боях. Про такі особисті архіви знало обмежене коло людей, окрім власника ще 2-3 довірених осіб. Ці документи ретельно переховували, щоб вони не потрапили до рук ворога, чи німецьких військ, чи Червоної армії, чи польської армії Крайової. Адже, по суті, ці архіви розкривали усю сітку підпільної боротьби.

Знайти сьогодні документи неможливо: свідки повмирали або ж не пам’ятають. Вдається лише випадково, при господарських роботах у полі, лісі, біля хати, виявити історичні матеріали. За усі роки незалежності на Львівщині був знайдений лише один потужний архів ОУН-УПА

Днями такі документи були знайдені у Добротворі, на Львівщині, а рік тому у Болехові, на Івано – Франківщині, двоє хлопців викопали два упівських бідони з матеріалами. В обох випадках селяни порозбирали документи по хатах, чимало з них знищені через безвідповідальність людей до своєї історії. Правоохоронці частину матеріалів вилучили і передали в місцевий архів, але книги 40-х років (Самвидав визвольного руху) знищено - люди закинули їх на горища і в пивниці, відтак врятувати ці книги не можливо. Розповів радіо Свобода Любомир Горбач, заступник голови товариства “Пошук”.

“За увесь період незалежності України був знайдений один найбільший архів на Яворівщині, який потрапив до рук фахівців з Центру дослідження визвольного руху. Там виявили 200 світлин вояків ОУН - УПА , фото і матеріали побачили у всьому світі. На превеликий жаль, окрім науковців цими архівами цікавляться люди нечесні, які мають комерційний інтерес до минулого. Фактично для нас важливо поїхати по селах і знайти тих людей в Добро творі, які позабирали документи і ще не встигли їх знищити чи продати”.

Хоча в Україні від 1994року існує Закон «Про охорону культурної спадщини», який передбачає кримінальну відповідальність за плюндрування і нищення історичної цінності, втім до жодної відповідальності нікого й не притягнули. Кандидат історичних наук Ярослав Онищук зазначив радіо Свобода, що закон в Україні просто ніким не дотримується.

“Має бути державна політика і очевидно, якщо держава цим не буде піклуватись, займатись, то й далі ситуація буде така як є нині, процвітатиме чорна археологія, розкрадатимуть цінності, на жаль, це наша дійсність». Любомир Горбач: “Яка ситуація у владних структурах, як вони на власному прикладі показують як будують державу і ставляться до історії України, так і в низах нині виховується і нав»язується негативне ставлення до минулого”. В Україні повинен діяти Інститут Національної пам’яті

На думку представників товариства «Пошук», важливо аби в Україні запрацював Інститут Національної пам''яті. Така інституція передбачена указом президента, але реально не діє через відсутність фінансування. Власне такий інститут мав би займатись вивченням історії визвольних змагань, проводити дослідження і навчати українців шанобливо ставитись до кожного документа, який стосується минулого держави.