Шість місяців голодування
Колишній бізнесмен та депутат Палати представників Сяргєй Скрабєц відбув 18 місяців ув’язнення. За цей час він тримав 5 голодувань протесту проти порушення своїх прав. Загалом же він голодував майже півроку. Формально його засудили за економічні злочини. Проте міжнародні правозахисні організації визнали його в’язнем сумління, який постраждав через свою опозиційну діяльність. За час перебування в тюрмі пан Скабєц схуд на 31 кілограм, загострилися його хронічні хвороби. Проте зламати його не вдалося. Коли у Вітебську колонію, де перебував пан Скрабєц, помістили відбувати покарання іншого політв’язня, екс-кандидата в президенти Білорусі Аляксандра Казуліна, який там почав голодування протесту проти незаконного перебування при владі президента Лукашенка, пан Скрабєц одразу приєднався до нього.
"Моє завдання – об''єднати демократичні сили та повернути Білорусь у конституційне поле"
Достроково вийшовши з тюрми на умовах амністії, пан Скрабєц заявив, що продовжить політичну діяльність та назвав її головну мету:
“Реальне об’єднання демократичних сил та повернення Білорусі в конституційне поле. Важко описати в подробицях свою майбутню діяльність, бо я несу відповідальність перед іншими людьми, і в умовах тоталітарного режиму може не все здійснитися”.
Пан Скрабєц каже, що в слідчому ізоляторі і в тюрмі пережив багато образ та знущань, адміністрація колонії намагалася ізолювати його від решти в’язнів, та вони й самі боялися з ним спілкуватися:
“Всі ж розуміють, чому ми опинилися за ґратами, і підтримують нас. Але дуже обережно. Так, як підтримували нашу опозиційну групу в парламенті – потиснуть руку десь в коридорі і втікають. Так і в колонії... Тобто, що в парламенті, що в колонії - люди однакові: всі бояться, всі мають страх”.
Пан Скрабєц каже, що за останній час ситуація в білоруський пенітенціарній системі значно погіршилася, вона стала ще закритішою та репресивнішою. Там панує абсолютне безправ’я і щоб чогось домогтися, Сяргєю Скрабцу доводилося йти на крайні заходи – голодування, яке в умовах тюрми стає реальною загрозою для життя. Але найважче політв’язням переносити інформаційну блокаду, каже пан Скрабєц. При цьому він зауважує, що навіть у найгірших умовах відчував підтримку та солідарність білоруського суспільства та міжнародної спільноти.
Колишній бізнесмен та депутат Палати представників Сяргєй Скрабєц відбув 18 місяців ув’язнення. За цей час він тримав 5 голодувань протесту проти порушення своїх прав. Загалом же він голодував майже півроку. Формально його засудили за економічні злочини. Проте міжнародні правозахисні організації визнали його в’язнем сумління, який постраждав через свою опозиційну діяльність. За час перебування в тюрмі пан Скабєц схуд на 31 кілограм, загострилися його хронічні хвороби. Проте зламати його не вдалося. Коли у Вітебську колонію, де перебував пан Скрабєц, помістили відбувати покарання іншого політв’язня, екс-кандидата в президенти Білорусі Аляксандра Казуліна, який там почав голодування протесту проти незаконного перебування при владі президента Лукашенка, пан Скрабєц одразу приєднався до нього.
"Моє завдання – об''єднати демократичні сили та повернути Білорусь у конституційне поле"
Достроково вийшовши з тюрми на умовах амністії, пан Скрабєц заявив, що продовжить політичну діяльність та назвав її головну мету:
“Реальне об’єднання демократичних сил та повернення Білорусі в конституційне поле. Важко описати в подробицях свою майбутню діяльність, бо я несу відповідальність перед іншими людьми, і в умовах тоталітарного режиму може не все здійснитися”.
Пан Скрабєц каже, що в слідчому ізоляторі і в тюрмі пережив багато образ та знущань, адміністрація колонії намагалася ізолювати його від решти в’язнів, та вони й самі боялися з ним спілкуватися:
“Всі ж розуміють, чому ми опинилися за ґратами, і підтримують нас. Але дуже обережно. Так, як підтримували нашу опозиційну групу в парламенті – потиснуть руку десь в коридорі і втікають. Так і в колонії... Тобто, що в парламенті, що в колонії - люди однакові: всі бояться, всі мають страх”.
Пан Скрабєц каже, що за останній час ситуація в білоруський пенітенціарній системі значно погіршилася, вона стала ще закритішою та репресивнішою. Там панує абсолютне безправ’я і щоб чогось домогтися, Сяргєю Скрабцу доводилося йти на крайні заходи – голодування, яке в умовах тюрми стає реальною загрозою для життя. Але найважче політв’язням переносити інформаційну блокаду, каже пан Скрабєц. При цьому він зауважує, що навіть у найгірших умовах відчував підтримку та солідарність білоруського суспільства та міжнародної спільноти.