Олександр ЛитвиненкоАлександр Ґольдфарб, друг Литвиненка, який допоміг йому втекти від переслідувань із Росії 2000 року, а відтак одержати у Великій Британії політичний притулок, так описав його стан: «Коли я його востаннє бачив, він виглядав як привид. Він утратив усе волосся і має червоний від запалення рот. Виглядає він, як хворий на рак, що пройшов сеанс інтенсивної хіміотерапії. А лише місяць тому це був фізично сильний, молодий і гарний хлопець».
Лікарі, які доглядають 43-річного Литвиненка, кажуть: талій, який часто є складником отрути на щурів, найбільше вражає нервову систему та легені.
Отруєння після зустрічі з інформатором
Росіянин уперше відчув симптоми отруєння 1 листопада лише за кілька годин по зустрічі з Маріо Скарамеллою, консультантом італійської парламентської комісії, яка розслідує діяльність в Італії КДБ.
Ось що розповів про цю зустріч сам Литвиненко в інтерв’ю Радіо Свобода 11 листопада: «Певна особа зв’язалася зі мною і запропонувала зустрітися, щоб передати певну інформацію, включно з деталями щодо людей, які вбили Політковську. Це було 1 листопада. Я зустрівся з цією особою. Я і він посиділи в ресторані, і він передав мені певні папери. За пару годин я пішов додому і почувся хворим. Це було надзвичайно сильне отруєння. Тепер я у лікарні».
Росіянин підтвердив, що передані документи дійсно містять дані, які проливають світло на вбивство Політковської і вказують на причетність до нього російських спецслужб. Він має намір передати їх одній із російських газет.
Супротивників Кремля іноді отруюють
Литвиненко, заочно засуджений у Росії за зраду, викликав гнів Кремля, коли заявив, що його керівники наказували йому вбити російського олігарха і супротивника президента Путіна Бориса Березовського. Також він написав книжку, в якій звинуватив російські спецслужби в організації вибухів 1999 року в житлових будинках у Москві з сотнями людських жертв, щоб використати це як привід для відновлення війни у Чечні. Він також припустив, що захоплення школи у Беслані 2004 року відбулося за наказом ФСБ.
Литвиненко мав близькі контакти з Миколою Мельниченком і проходить як свідок у справі про вбивство Георгія Гонгадзе. Британські фахівці згадують у контексті замаху на Литвиненка також отруєння Віктора Ющенка 2004 року та вбивства у Лондоні 1978 року болгарського дисидента Ґеорґія Маркова агентом КДБ за допомогою уколу отруєним кінчиком парасольки.
Британський журналіст Дейвід Леппард обговорив отруєння Литвиненка з провідним токсикологом Джоном Генрі, який два роки тому досліджував отруєного тоді ще кандидата на президента України Віктора Ющенка. Леппард вважає отруєння Литвиненка зумисним: «Талій — це речовина, яку можна ввести в людський організм не лише з їжею або рідиною — його можна також ввести в кров через втирання в шкіру та іншими способами. Але наслідки даються взнаки через кілька годин після цього. Тож можливо, що пана Литвиненка отруїв хтось інший, ніж особа, з якою він зустрівся в японському ресторані на Пікаділлі 1 листопада. Але виглядає певним, що отруєння сталося саме того дня».