Р.С.: Ви вже згадали Україну, яка після заяви прем’єр-міністра Віктора Януковича перестала бути кандидатом на вступ до НАТО, а що інші країни, яких також розглядали як кандидатів, наприклад балканські країни?
В.С.: Країни Західних Балкан, Албанію та Македонію, визнали неготовими до вступу. І через це в Ризі вони не отримають Плану дій щодо вступу. Тому Ризький саміт в жодному сенсі не буде самітом розширення. І це буде вперше від 1997 року, тобто за 9 років. Щодо Грузії, то після отримання Інтенсифікованого діалогу вона може отримати План дій щодо вступу приблизно через рік. А Україна, якщо вона проведе успішно реформи, зможе отримати такий план через рік. Але тут дуже багато залежить від фінансування, за яке має проголосувати Верховна Рада.
Р.С.: На чому тепер зосередяться зусилля НАТО?
В.С.: Я б це назвав словосполученням з польської історії, яке звучить як «органічна праця». Це робота, яка зосереджена не на риториці чи символічних діях. А на спокійному, послідовному втіленні реформ в Україні. Йдеться про реформи у військовому секторі, у ділянці безпеки, а також у цивільних секторах, важливих для виконання критеріїв НАТО. Таких програм в Україні багато. Міністерство оборони працює над частиною з них. І для того, щоб виконувати програму реформ, пов’язаних із планом приєднання до НАТО, не обов’язково їх так називати, достатньо їх просто виконувати.