Кася ВолчукК.В.: Вони якихось великих змін у політиці не запровадили, так що можна сказати, що вони поки що мало зробили помилок. Тобто, не тому, що вони щось зробили, вони, здається, досить пасивно ставилися до політики... Хоча є один виняток – це закон про бюджет, в якому, до певної міри, пріоритети нового уряду вже якось чітко вимальовуються. Закон про бюджет на 2007 рік, скажімо, дає різні привілеї бізнесовим інтересам, які репрезентовані в Партії регіонів.
Р.С.: Чи можна після двох років від часу Помаранчевої революції казати, що Україна втратила ідеї цієї революції?
К.В.: Я думаю, ідеї живуть. Це ідея гідного життя громадян України, ідея жити в державі, яка поважає, яка працює для них, громадян. Ці ідеали завжди будуть гідними для кожного громадянина України, від них не можна відмовитися. Однак за ці два роки була втрачена нагода, щоб реалізувати ці ідеали. Коли держава не змінює свого ставлення до громадян, важче і важче громадянам зберігати надію, що держава дійсно ще може змінитися і що політичний клас справді вірить у те, що говорить.
Р.С.: Але якщо б не було Помаранчевої революції, ситуація в Україні була б гіршою?
К.В.: Так, абсолютно. Моя позиція така: два роки тому була реальна можливість, що Янукович і Партія регіонів, донецькі еліти прийшли б до влади. Вони не мали б досвіду Помаранчевої революції і Україна під таким президентом і з такою партією влади була б зовсім інакшою країною, ніж вона є сьогодні. Так що те, що відбулася революція, що маємо сьогодні вільну пресу, маємо сьогодні опозицію – це добре!
Р.С.: Два роки тому на Заході дуже сильно підтримували Ющенка, Тимошенко та інших лідерів Помаранчевої революції. Як Ви вважаєте, за ці два роки змінився імідж цих політиків в очах Заходу?
К.В.: Так і ні. Люди, які займаються Україною, без сумніву, дуже свідомі того, що стосовно Ющенка в самій країні немає, можна сказати, ілюзій, що він може, а чого не може. Але серед людей, які не дуже знайомі з Україною, Ющенко відіграє величезну роль. Він – символ України. І у відносинах із зовнішніми структурами, організаціями, політиками, країнами Ющенко може відігравати дуже важливу роль. І, до речі, це є роль, яка тепер, після змін у Конституції йому так і конституційно припадає.
Щодо Тимошенко, то нею весь час захоплюються. Вона до якоїсь міри як Ющенко. Це героїня Помаранчевої революції, така ікона, можна сказати, медіальна на Заході, так що вона дуже добре на такому суспільному рівні сприймається. А серед політиків, я думаю, також відбулася зміна. Було, напевне, таке обережне ставлення до неї через популістські, демагогічні, можна сказати, інстинкти, коли вона була прем''єром. Зараз вона намагається набагато більше представити себе серйознішим і стриманішим політиком. Я думаю, що це дуже корисно. Тимошенко, без сумніву, є одним із трьох політиків, окрім Януковича і Ющенка, з котрим західні політики намагаються підтримувати контакти. Бо відчувається, що вона є перспективним політиком.
Р.С.: А який імідж на Заході має Янукович?
К.В.: Якщо йдеться про Януковича, то, без сумніву, він найбільше скористався Помаранчевою революцією. Його вважають за легітимного політика на Заході. Легітимним у тому сенсі, що вибори 2006 року були вільними і він має мандат суспільства. Але це не значить, що є якесь захоплення Януковичем. Був такий період романтизму щодо України після Помаранчевої революції на Заході, він уже пройшов. Можна сказати, тепер є «українопрагматизм», і це, зокрема, також через Януковича. Люди звертають увагу не на те,що він говорить,а на те,що він робить. Щоб оцінити справжню політику, а не декларації.