70 років тому, восени 1936 року група ініціативних осіб із кіл української інтелігенції та греко-католицької церкви об’єднали зусилля і відкрили першу гімназію для українців і тих, хто називає себе русинами (великої етнічної меншини на східнословацьких землях). Групу ініціаторів очолив греко-католицький єпископ Петро Павeл Ґойдіч, який у листі до тодішнього чехо-словацького президента Масарика наголосив, що «русинські діти в русинських школах мали б вивчати русинську мову».
Відомий словацький вчений-україніст, академік Микола Мушинка, який також закінчив Українську гімназію в Пряшеві, розповів:
«Гімназія безперервно працювала 70 років, але пройшла величезними реформами, величезними змінами. Вона називалась спочатку Греко-католицька руська гімназія, потім лише Руська гімназія, потім Державна руська гімназія. У1952 році перетворилася на українську гімназію. Від 1945 року гімназія повністю на державному утриманні. Сьогодні вона має учнів від першого класу до випускних класів».
В українській гімназії навчаються також етнічні словаки
Проблем з учнями Українська-русинська гімназія в Пряшеві немає. Кількість бажаючих вивчати українську мову коливається. Бувають роки, коли є паралельні класи «А» і «Б», цього року гімназію закінчило 30 учнів, серед яких також і словаки.
Микола Мушинка: «Дуже цікаво, що в останньому часі відвідують гімназію і словацькі учні. Тобто і мама словачка, і батько словак, та все ж вони дають дітей до української школи. Чому? Тому, що вони переконалися, що випускники з цієї школи майже на 90 відсотків потрапляють до вищих учбових закладів».
Тепер навчання дещо інше, менше української мови
Серед випускників Української гімназії в Пряшеві також українська поетеса Маруся Няхай. На її думку, раніше гімназія давала глибші знання української мови, оскільки всі предмети без винятку викладали українською мовою. Зараз це змінилось.
Маруся Няхай: «Українську мову вчила мене Ганна Василівна Крайняк. Вона була і вчителькою історії. Це дуже гарна вчителька, завдяки якій я пішла далі студіювати історію. Під час мого навчання в Українській гімназії вчились всі предмети на українській мові. Тому для мене немає жодних проблем читати тексти, в яких є термінологія з фізики, чи з хімії, з математики. Нині цю школу відвідують мої племінники. Вони, фактично, крім української мови, літератури та уроків історії, не вивчають ні один предмет українською мовою».
Кілька років тому Українській-руській гімназії в Пряшеві присвоєно ім’я Тараса Шевченка. В історії національного шкільництва факт безперервної 70-літньої праці українського навчального закладу за межами України належить до особливо важливих.
Відомий словацький вчений-україніст, академік Микола Мушинка, який також закінчив Українську гімназію в Пряшеві, розповів:
«Гімназія безперервно працювала 70 років, але пройшла величезними реформами, величезними змінами. Вона називалась спочатку Греко-католицька руська гімназія, потім лише Руська гімназія, потім Державна руська гімназія. У1952 році перетворилася на українську гімназію. Від 1945 року гімназія повністю на державному утриманні. Сьогодні вона має учнів від першого класу до випускних класів».
В українській гімназії навчаються також етнічні словаки
Проблем з учнями Українська-русинська гімназія в Пряшеві немає. Кількість бажаючих вивчати українську мову коливається. Бувають роки, коли є паралельні класи «А» і «Б», цього року гімназію закінчило 30 учнів, серед яких також і словаки.
Микола Мушинка: «Дуже цікаво, що в останньому часі відвідують гімназію і словацькі учні. Тобто і мама словачка, і батько словак, та все ж вони дають дітей до української школи. Чому? Тому, що вони переконалися, що випускники з цієї школи майже на 90 відсотків потрапляють до вищих учбових закладів».
Тепер навчання дещо інше, менше української мови
Серед випускників Української гімназії в Пряшеві також українська поетеса Маруся Няхай. На її думку, раніше гімназія давала глибші знання української мови, оскільки всі предмети без винятку викладали українською мовою. Зараз це змінилось.
Маруся Няхай: «Українську мову вчила мене Ганна Василівна Крайняк. Вона була і вчителькою історії. Це дуже гарна вчителька, завдяки якій я пішла далі студіювати історію. Під час мого навчання в Українській гімназії вчились всі предмети на українській мові. Тому для мене немає жодних проблем читати тексти, в яких є термінологія з фізики, чи з хімії, з математики. Нині цю школу відвідують мої племінники. Вони, фактично, крім української мови, літератури та уроків історії, не вивчають ні один предмет українською мовою».
Кілька років тому Українській-руській гімназії в Пряшеві присвоєно ім’я Тараса Шевченка. В історії національного шкільництва факт безперервної 70-літньої праці українського навчального закладу за межами України належить до особливо важливих.