Гості Свободи: народні депутати України Степан Бульба (СПУ) та Микола Петрук (БЮТ).
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Кирило Булкін: Соціальне забезпечення військовослужбовців є однією з гострих тем, навколо яких точаться суперечки критиків та симпатиків нинішнього міністра оборони Анатолія Гриценка.
Ведучий: Кирило Булкін
Що може зробити і що реально робить оборонне відомство для розв’язання цієї та інших нагальних проблем українського війська?
Я свідомо наголошую “цієї та інших”, оскільки сподіваюся, що наша розмова вийде за рамки однієї, хоча й дуже важливої проблеми. Забезпечення житлом військовослужбовців.
Я хочу попоросити гостей програми дати свою оцінку сьогоднішнім парламентським слуханням, оскільки День уряду у Верховній Раді був присвячений якраз темі, що ми обговорюємо.
Шановні гості, яким, на вашу думку, виявився рівень готовності до розв’язання нагальних проблем війська, що продемонстрували Міноборони, Мінекономіки, а з іншого боку— народні депутати? Микола Петрук: Я сьогодні нічого нового не побачив. Ті видатки, які заплановані в Державному бюджеті на 2007 рік для забезпечення військовослужбовців житлом, лишаються незмінними. Я вважаю, що в наступному році житло військовослужбовцям у повному обсязі виділене не буде.
Чому? Бо кошти передані Мінбуду, а це не менше року-півтора для того потрібно, щоб можна було переоформити документи і все таке інше, щоб запрацювала ця система в Міністерстві будівництва.
240 мільйонів – це спеціальний фонд. Я неодноразово наголошував на тому, що спеціальний фонд потрібно прибрати з Міноборони, потрібно прибрати з Міноборони і ці заробітки: продаж техніки, озброєння, майна і все таке інше, тому що воно неефективне, воно не наповнюється і результатів абсолютно не дає.
Я за цим слідкую з 1993 року ще з посади командира дивізії. Дійшов до посади командувача сухопутними військами — абсолютно нічого не міняється.
Степан Бульба: Мене прикро вразило те, що на таких дуже важливих слуханнях, на важливому Дні уряду був відсутній міністр оборони. Замість нього був заступник Бойко, котрий дуже невдало відповідав на запитання. У мене склалося враження, що він не готовий був до такої серйозної розмови.
- Міністр оборони в Косово.
Степан Бульба: Ну, це інша справа... Ми планували цей захід задовго до його здійснення і реалізації, тому він повинен був передбачити. Я переконаний, що так повинен був зробити міністр.
Мене вразило й те, що, скажімо, основне питання, яке виносилося, а це квартири військовослужбовцям, проблема практично залишається невирішеною.
Незважаючи на всі розмови, на всі обіцянки, скажімо, із 7 тисяч квартир, які в цьому році повинні були отримати за планом за 9 місяців, 1581 квартира отримана реально.
Якщо такими темпами здійснювати вирішення цієї проблеми, потрібно буде 25-30 років лише для того, щоб забезпечити квартирами військовослужбовців.
Я не кажу про тих, хто звільнений у зв’язком зі скороченням ЗСУ, з реформами, тих, хто давно вже звільнений. Це, звичайно, проблема. Тут треба думати про те, як її вирішити.
- Ось Ви тут сказали про певну проблему. Я так розумію, дорікаючи міністру і міністерству.
Я хотів би поставити питання, а хто має нести відповідальність за проблеми, які існують у галузі забезпечення військових та їхніх сімей житлом?
Тут багато говорять і про важку спадщину Радянського Союзу, і про нестачу бюджетних коштів для фінансування, але є і докори стосовно використання тих коштів, які все ж таки надходять. Тож на кому відповідальність найбільше?
Микола Петрук: Я думаю, що відповідальність повинна бути не тільки на міністрові оборони, тим більше, Ви бачите, що на 2007 рік я сказав, на кого покладається відповідальність, — на Міністерство будівництва.
Я вважаю, що і Президент повинен звернути на це увагу в першу чергу як Верховний головнокомандувач ЗСУ, і він повинен приділити цьому якнайбільшу увагу.
Якщо хоча б у рік ті офіцери, які не мають квартир, а це 47 тисяч, хоча б 7— 8 тисяч видавати цих квартир у рік, зрозуміло, що цю проблему можна було б вирішити за 6—7 років.
Кабінет Міністрів тут повинен докласти великі зусилля до того, щоб ця програма виконувалася. Зрозуміло, що під контролем ВРУ. Обов’язково!
Степан Бульба: Проблема гостра, тому що кожна з гілок влади серйозно не займалася цими питаннями.
Але водночас я хочу сказати, що все-таки організаторами забезпечення соціального захисту військовослужбовців повинні бути саме міністр оборони і Міноборони.
Звісно, погано, що є спеціальний фонд, є загальний фонд. Це, з одного боку, погано, а з іншого боку, при належному контролі з боку міністра і при організації цієї роботи можна було б багато знайти коштів для поповнення саме спеціального фонду.
Ми і на Комітеті з питань національної безпеки і оборони, до речі, говорили, що корупція в Міноборони не лише зменшується, а набуває все більш загрозливих розмірів. І тут є проблема, яку без, можливо, навіть кадрових призначень неможливо вирішити. Я маю на увазі кадрові призначення в Міноборони.
- Панове, які інші проблеми українського війська ви б відзначили, як найгостріші?
Микола Петрук: Я вважаю, що не завтра і не післязавтра, а вже сьогодні потрібно подумати про підвищення зарплати офіцерському складу. Ви можете собі уявити, коли у лейтенанта, у якого є дружина, мала дитина, зарплата складає 800 гривень у Києві або в іншому обласному центрі. Зрозуміло, що це недостатньо. Дуже великий відтік офіцерського складу в даний час тільки із-за цих проблем. Без квартир і мала зарплата.
Тому я вважаю, що це є великою проблемою, над цим потрібно думати і це потрібно вирішувати.
Наступна проблема, яка існує у ЗСУ, — це відновлення техніки і озброєння. Техніка і озброєння у ЗСУ (я відверто заявляю, бо я це питання дуже добре знаю) 1960-их - 1970-их років. Що з цієї техніки можна взяти? Нічого!
Я коли вводив 5-ту окрему механізовану бригаду в Ірак і дивився на зразки техніки, і знайомився з американською, англійською, італійською... По базі наша техніка непогана, вона є виносливою, вона може пройти, а системи управління вогнем настільки старі, недосконалі, що про це вже мови ніякої немає. Тому на модернізацію техніки, на розробки нової техніки потрібно і зараз виділяти гроші.
Якщо виділяти гроші на нову техніку, то потрібно піднімати військово-промисловий комплекс. Військово-промисловий комплекс зараз на колінах. Його треба піднімати з колін, виділяти туди гроші, тому що якщо ми втратимо ВПК, то про майбутні Збройні Сили мова не може йти.
Степан Бульба: Я згоден абсолютно з тим, що сказав мій колега.
Але ще крім того є проблеми. Скажімо, за останні роки військові суди тільки центрального регіону розглянули 32 368 позивних заяв і скарг. При цьому було присуджено більше 40 мільйонів гривень для стягнення на користь позивачів та заявників. З бюджету, до речі, Міноборони.
Більшість справ з чим пов’язана? Невиплата військовослужбовцям коштів, а саме: підйомної допомоги, грошового забезпечення, одноразової грошової винагороди, коштів на відрядження та польові виходи. Давайте навчимося хоча б ці вирішувати питання і проблеми.
Мені здається, що основна наша проблема, що ми хочемо бути в НАТО, але не розуміємо, що перш за все треба подумати про соціальний захист на рівні країн-учасників НАТО, тоді буде добре.
- Шановні гості, як ви оцінюєте перспективи?
Микола Петрук: На мою думку, на 2007 рік проблеми розв’язані для ЗСУ не будуть. Якщо буде працювати спільно уряд, ВРУ і Президент України, то на 2008 рік можна розраховувати на те, що буде виконано 2% від ВВП для ЗСУ. Тоді можна говорити про вирішення.
Степан Бульба: Перспективи нашої країни – це завершення політичної реформи і створення відповідальної влади, і подолання цього принципу безвідповідальності. Тому і ЗСУ мають перспективу, бо перший крок на шляху політичної реформи ми зробили.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Кирило Булкін: Соціальне забезпечення військовослужбовців є однією з гострих тем, навколо яких точаться суперечки критиків та симпатиків нинішнього міністра оборони Анатолія Гриценка.
Ведучий: Кирило БулкінЯ свідомо наголошую “цієї та інших”, оскільки сподіваюся, що наша розмова вийде за рамки однієї, хоча й дуже важливої проблеми. Забезпечення житлом військовослужбовців.
Я хочу попоросити гостей програми дати свою оцінку сьогоднішнім парламентським слуханням, оскільки День уряду у Верховній Раді був присвячений якраз темі, що ми обговорюємо.
Шановні гості, яким, на вашу думку, виявився рівень готовності до розв’язання нагальних проблем війська, що продемонстрували Міноборони, Мінекономіки, а з іншого боку— народні депутати? Микола Петрук: Я сьогодні нічого нового не побачив. Ті видатки, які заплановані в Державному бюджеті на 2007 рік для забезпечення військовослужбовців житлом, лишаються незмінними. Я вважаю, що в наступному році житло військовослужбовцям у повному обсязі виділене не буде.
Чому? Бо кошти передані Мінбуду, а це не менше року-півтора для того потрібно, щоб можна було переоформити документи і все таке інше, щоб запрацювала ця система в Міністерстві будівництва.
240 мільйонів – це спеціальний фонд. Я неодноразово наголошував на тому, що спеціальний фонд потрібно прибрати з Міноборони, потрібно прибрати з Міноборони і ці заробітки: продаж техніки, озброєння, майна і все таке інше, тому що воно неефективне, воно не наповнюється і результатів абсолютно не дає.
Я за цим слідкую з 1993 року ще з посади командира дивізії. Дійшов до посади командувача сухопутними військами — абсолютно нічого не міняється.
Степан Бульба: Мене прикро вразило те, що на таких дуже важливих слуханнях, на важливому Дні уряду був відсутній міністр оборони. Замість нього був заступник Бойко, котрий дуже невдало відповідав на запитання. У мене склалося враження, що він не готовий був до такої серйозної розмови.
- Міністр оборони в Косово.
Степан Бульба: Ну, це інша справа... Ми планували цей захід задовго до його здійснення і реалізації, тому він повинен був передбачити. Я переконаний, що так повинен був зробити міністр.
Мене вразило й те, що, скажімо, основне питання, яке виносилося, а це квартири військовослужбовцям, проблема практично залишається невирішеною.
Незважаючи на всі розмови, на всі обіцянки, скажімо, із 7 тисяч квартир, які в цьому році повинні були отримати за планом за 9 місяців, 1581 квартира отримана реально.
Якщо такими темпами здійснювати вирішення цієї проблеми, потрібно буде 25-30 років лише для того, щоб забезпечити квартирами військовослужбовців.
Я не кажу про тих, хто звільнений у зв’язком зі скороченням ЗСУ, з реформами, тих, хто давно вже звільнений. Це, звичайно, проблема. Тут треба думати про те, як її вирішити.
- Ось Ви тут сказали про певну проблему. Я так розумію, дорікаючи міністру і міністерству.
Я хотів би поставити питання, а хто має нести відповідальність за проблеми, які існують у галузі забезпечення військових та їхніх сімей житлом?
Тут багато говорять і про важку спадщину Радянського Союзу, і про нестачу бюджетних коштів для фінансування, але є і докори стосовно використання тих коштів, які все ж таки надходять. Тож на кому відповідальність найбільше?
Микола Петрук: Я думаю, що відповідальність повинна бути не тільки на міністрові оборони, тим більше, Ви бачите, що на 2007 рік я сказав, на кого покладається відповідальність, — на Міністерство будівництва.
Я вважаю, що і Президент повинен звернути на це увагу в першу чергу як Верховний головнокомандувач ЗСУ, і він повинен приділити цьому якнайбільшу увагу.
Якщо хоча б у рік ті офіцери, які не мають квартир, а це 47 тисяч, хоча б 7— 8 тисяч видавати цих квартир у рік, зрозуміло, що цю проблему можна було б вирішити за 6—7 років.
Кабінет Міністрів тут повинен докласти великі зусилля до того, щоб ця програма виконувалася. Зрозуміло, що під контролем ВРУ. Обов’язково!
Степан Бульба: Проблема гостра, тому що кожна з гілок влади серйозно не займалася цими питаннями.
Але водночас я хочу сказати, що все-таки організаторами забезпечення соціального захисту військовослужбовців повинні бути саме міністр оборони і Міноборони.
Звісно, погано, що є спеціальний фонд, є загальний фонд. Це, з одного боку, погано, а з іншого боку, при належному контролі з боку міністра і при організації цієї роботи можна було б багато знайти коштів для поповнення саме спеціального фонду.
Ми і на Комітеті з питань національної безпеки і оборони, до речі, говорили, що корупція в Міноборони не лише зменшується, а набуває все більш загрозливих розмірів. І тут є проблема, яку без, можливо, навіть кадрових призначень неможливо вирішити. Я маю на увазі кадрові призначення в Міноборони.
- Панове, які інші проблеми українського війська ви б відзначили, як найгостріші?
Микола Петрук: Я вважаю, що не завтра і не післязавтра, а вже сьогодні потрібно подумати про підвищення зарплати офіцерському складу. Ви можете собі уявити, коли у лейтенанта, у якого є дружина, мала дитина, зарплата складає 800 гривень у Києві або в іншому обласному центрі. Зрозуміло, що це недостатньо. Дуже великий відтік офіцерського складу в даний час тільки із-за цих проблем. Без квартир і мала зарплата.
Тому я вважаю, що це є великою проблемою, над цим потрібно думати і це потрібно вирішувати.
Наступна проблема, яка існує у ЗСУ, — це відновлення техніки і озброєння. Техніка і озброєння у ЗСУ (я відверто заявляю, бо я це питання дуже добре знаю) 1960-их - 1970-их років. Що з цієї техніки можна взяти? Нічого!
Я коли вводив 5-ту окрему механізовану бригаду в Ірак і дивився на зразки техніки, і знайомився з американською, англійською, італійською... По базі наша техніка непогана, вона є виносливою, вона може пройти, а системи управління вогнем настільки старі, недосконалі, що про це вже мови ніякої немає. Тому на модернізацію техніки, на розробки нової техніки потрібно і зараз виділяти гроші.
Якщо виділяти гроші на нову техніку, то потрібно піднімати військово-промисловий комплекс. Військово-промисловий комплекс зараз на колінах. Його треба піднімати з колін, виділяти туди гроші, тому що якщо ми втратимо ВПК, то про майбутні Збройні Сили мова не може йти.
Степан Бульба: Я згоден абсолютно з тим, що сказав мій колега.
Але ще крім того є проблеми. Скажімо, за останні роки військові суди тільки центрального регіону розглянули 32 368 позивних заяв і скарг. При цьому було присуджено більше 40 мільйонів гривень для стягнення на користь позивачів та заявників. З бюджету, до речі, Міноборони.
Більшість справ з чим пов’язана? Невиплата військовослужбовцям коштів, а саме: підйомної допомоги, грошового забезпечення, одноразової грошової винагороди, коштів на відрядження та польові виходи. Давайте навчимося хоча б ці вирішувати питання і проблеми.
Мені здається, що основна наша проблема, що ми хочемо бути в НАТО, але не розуміємо, що перш за все треба подумати про соціальний захист на рівні країн-учасників НАТО, тоді буде добре.
- Шановні гості, як ви оцінюєте перспективи?
Микола Петрук: На мою думку, на 2007 рік проблеми розв’язані для ЗСУ не будуть. Якщо буде працювати спільно уряд, ВРУ і Президент України, то на 2008 рік можна розраховувати на те, що буде виконано 2% від ВВП для ЗСУ. Тоді можна говорити про вирішення.
Степан Бульба: Перспективи нашої країни – це завершення політичної реформи і створення відповідальної влади, і подолання цього принципу безвідповідальності. Тому і ЗСУ мають перспективу, бо перший крок на шляху політичної реформи ми зробили.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
