М.Г.: Львівська середня музична школа-інтернат імені Крушельницької - більшість із нас вчилися в одному класі. І коли ми ще вчилися в 11-му класі, я вирішила зробити вертеп. Оскільки це цікаво і можна гарно провести взимку час. Цього року ця ідея мала продовження. Оскільки більшість із нас вчиться зараз у Музичній академії, а ще є ті, що вчаться в університеті чи в політехніці, - вони теж з нами ходили минулого року. От ми всіх зібрали і вирішили повторити минулорічну розвагу.
Р.С.: Всі одразу погодилися?
М.Г.: Так. Минулого року доводилося декого вмовляти, а тепер усі змирилися з тим, що це класна річ.
Р.С.: Як вас приймали?
М.Г.: Основна риса, що всім чомусь дуже сподобався наш вертеп. Всі нас хвалили, дякували, пару разів пригостили пампухами. Нам теж дуже сподобалося. Головне, що ми змогли принести якусь радість людям.
Р.С.: Які візити найбільше запам’яталися, до кого?
М.Г.: До депутата.
Р.С.: Сподобалося?
М.Г.: Нам сподобалося, депутатам також сподобалося.
Р.С.: Ви демонстрували всю виставу?
М.Г.: Так, ми скрізь показували всю виставу. Хоча в деяких будинках умови були геть не відповідні. У квартирах, що у центрі Львова, дуже маленькі коридори і доводилося бути компактними. Ще був цікавий випадок. В одній хаті, куди ми потрапили чисто випадково, там була максимальна віддача людей - всі так посміхалися, сміялися. І там нас направили з виставою в лікарню. Ми пішли, це був психоневрологічний диспансер, там зібралися лікарі, пацієнти - вони були страшенно задоволені. Оце нам дуже сподобалося. А ще класна вистава відбулася на площі Ринок. Там ми стали біля фонтану, люди зібралися навколо і дуже уважно слухали, реагували. Було видно, що це всім подобається, а нам найбільше.
Р.С.: Хто вам готував костюми?
М.Г.: Ми в останній день. Нам стукнула ідея пошити царям костюми. Пішли в магазин, купили за 4 гривні підкладку і склепали собі костюми. В результаті вийшло зовсім непогано. Чорт був у чорному, з браслетами на руках. Роги з картону і пофарбовані гуашшю. Сьомого числа був страшний дощ, роги геть промокли і потекли. Ангелик був з файними крилами. До речі, в лікарні Ангелу подарували білий халат, то тепер у нього оновлений костюм. Смерть була вся в чорному з розмальованою синьою фізіономією, дуже всіх вражала.
Р.С.: Марто, скільки часу ти готувала сценарій?
М.Г.: Днів два-три. Пару ночей недосипала, і все це під час сесії в Музичній академії, але вийшло добре.