На перший погляд, наміри припинити видобуток кам’яного вугілля в Німеччині викликають здивування. Адже в країні не вщухають дискусії про те, щоб зменшити її залежність від російських газу й нафти.
З обуренням сприйняли так вістку й самі гірники. «Те, що зараз роблять політики, є просто нахабством. Вони кидають нас напризволяще», — сказав один із шахтарів.
Дороге задоволення
Зрозуміти дії політиків, однак, можна, якщо взяти до уваги, що німецьке вугілля є вкрай дорогим задоволенням. Торік, наприклад, галузь отримала з державної скарбниці 2 мільярди 500 мільйонів євро. Гроші пішли на видобуток 21 мільйона тонн чорного золота. Виявляється, що закуповувати вугілля за кордоном німцям значно дешевше, ніж видобувати його у себе вдома.
Врешті-решт це зрозуміли й соціал-демократи, які досі блокували питання про закриття німецьких шахт. Вони запропонували, однак, компромісний варіант. Міністр фінансів Німеччини, соціал-демократ Петер Штайнбрюк сказав: «СДПН може погодитися з пропозицією закрити копальні. Але передумовою для цього має стати обов’язкова перевірка в 2012 році рамкових умов в енергетичній галузі. Тобто, йдеться про збереження можливості при потребі відкоригувати дату остаточного закриття копалень, запланованого на 2018 рік».
Що буде далі?
Нині в Німеччині працює вісім вугільних шахт — сім у Рурському басейні й одна у федеральній землі Саар. На них зайнято загалом 35 тисяч гірників. Щоб уникнути масового безробіття, у цих регіонах планують провести великомасштабну структурну перебудову.
Експерти пропонують про всяк випадок усе ж таки залишити кілька шахт. Це дасть змогу знову повернутися до вугілля в разі загострення енергетичної кризи або після розроблення екологічно чистих технологій для використання «чорного золота».
З обуренням сприйняли так вістку й самі гірники. «Те, що зараз роблять політики, є просто нахабством. Вони кидають нас напризволяще», — сказав один із шахтарів.
Дороге задоволення
Зрозуміти дії політиків, однак, можна, якщо взяти до уваги, що німецьке вугілля є вкрай дорогим задоволенням. Торік, наприклад, галузь отримала з державної скарбниці 2 мільярди 500 мільйонів євро. Гроші пішли на видобуток 21 мільйона тонн чорного золота. Виявляється, що закуповувати вугілля за кордоном німцям значно дешевше, ніж видобувати його у себе вдома.
Врешті-решт це зрозуміли й соціал-демократи, які досі блокували питання про закриття німецьких шахт. Вони запропонували, однак, компромісний варіант. Міністр фінансів Німеччини, соціал-демократ Петер Штайнбрюк сказав: «СДПН може погодитися з пропозицією закрити копальні. Але передумовою для цього має стати обов’язкова перевірка в 2012 році рамкових умов в енергетичній галузі. Тобто, йдеться про збереження можливості при потребі відкоригувати дату остаточного закриття копалень, запланованого на 2018 рік».
Що буде далі?
Нині в Німеччині працює вісім вугільних шахт — сім у Рурському басейні й одна у федеральній землі Саар. На них зайнято загалом 35 тисяч гірників. Щоб уникнути масового безробіття, у цих регіонах планують провести великомасштабну структурну перебудову.
Експерти пропонують про всяк випадок усе ж таки залишити кілька шахт. Це дасть змогу знову повернутися до вугілля в разі загострення енергетичної кризи або після розроблення екологічно чистих технологій для використання «чорного золота».