Доступність посилання

ТОП новини

Українське весілля у вимірах життя.


Надія Степула

Слухати:

Надія Степула: Звуки весільних бубнів свідчать: життя триває. Нові звичаї і традиції українських весіль, ранні шлюби і розлучення, шлюбні контракти, відмирання патріархальних постулатів, важливість найголовнішого людського «вибору» і зміни його критеріїв – усе це в новому випуску «Вимірів життя».

Напередодні нового року в Україні побралися півтисячі пар. Знаковий день року, коли більшість людей бодай уявно починає своє життя з нового старту, став також пам’ятним і для тих пар, які саме цього дня вирішили розлучитися.

За повідомленнями Міністерства юстиції, середньорічний показник розлучень удвічі вищий від попереднього року.

Статистика тільки фіксує факти. А весільні бубни, оркестри, білі та кольорові сукні, квіти і дзвін бокалів сповіщають про народження нових учасників інституту сім’ї, одного з найважливіших у світі.

В Україні на тисячу жінок приходиться 850 чоловіків. Може, страх полишитися в самотині, пливти по життєвому морю в човні з одним веслом провокує юних дівчат якомога швидше піти під вінець. Ранні шлюби в Україні стали звичним явищем.

З іншого боку, зросла кількість молодих людей, котрі створюють сім’ї, народжують дітей, але не беруть шлюбу та не фіксують свої стосунки загсівською печаттю…

Ті ж, хто на весілля таки зважився, влаштовують його по-різному.

Традиційне українське весілля, яке об’єднувало в собі кілька сюжетів і тривало від двох днів до тижня, пішло в минуле. Фрагменти його можна ще побачити на полотнах українських художників, зокрема уславленої Тетяни Яблонської, відомого мариніста І.Айвазовського в нехарактерній для нього жанровій картині «Весілля на Україні», російського художника В.Тропініна «Весілля в селі Кукавці» та багатьох інших.

Що таке «оглядини», «сватання», «змовини», «заручини»? Нині відомо хіба з енциклопедій та фольклорно-етнографічних досліджень. Хоч традиційне весілля почасти відроджується як не тільки екзотика, а й шана до культурного спадку. В деяких селах, а зрідка і в містах молодь вертається до прадавніх обрядів, радісно їх втілює, намагаючись замінити майже буденний процес «розписування» в білій сукні та діловому костюмі з краваткою і пісними усмішками гостей на справжній спектакль із барвистістю костюмів, іграми, танцями, театральністю дійства.

Будні почнуться потім. І в них знайдеться немало підводних каменів, які сімейний човен оминатиме, як зможе.

Тим часом грають троїсті або просто маленький оркестр. Жодної хмарини на обрії спільного життя.

У тих пар, які пов’язують свою долю рушничком, зваживши все у своїх стосунках якомога ретельніше, більше шансів на те, щоб їхні обрії залишалися не захмареними якомога довше.

Минулий рік на Львівщині був чи не найврожайніший за кількістю весіль. Щосуботи та неділі на рушничок щастя ставало до 100 пар.

Найкращі зали для весіль у Львові замовляють на рік-півтора наперед.

Молодята, які бажають взяти шлюб, обов’язково проходять навчання при церкві. Найстрогішою, як кажуть майбутні подружжя, є греко-католицька церква. Духовенство переконане, що спільні молитви молодят зміцнюють їхні майбутні родини.

Тему продовжує колега, кореспондент Радіо Свобода Галина Терещук.

Галина Терещук: “Життя – це мистецтво, а його витвір, родина, вимагає особливого таланту, щоб стати міцною,” - сказав мені під час розмови вже нині покійний маестро Микола Колеса.

Люди, які одружуються, вважають, що сім’я і так триматиметься, а в разі якихось непорозумінь між подружжям, вона розпадається, або ж кожен живе власним життям.

“Якщо ставитися до людини, як до мистецтва, то, звісно, вона матиме таку ж безцінність як велике творіння,” - зауважив тоді маестро.

“Усі хвилини твого життя – чисті сторінки, і тобі належить їх заповнити,” - вчать духовні особи. Молоді люди починають своє спільне життя із чистих аркушів, перші з них займає їхнє весілля. Ці клопоти і хвилювання, які вони вже ділять між собою порівну.

Щоб підготувати молодих людей до спільного життя, при церквах у Львові, де молодята планують брати шлюб, для них проводять навчання, яке триває кілька місяців. Це сповідь, духовні бесіди про сім’ю, виховання дітей.

Чимало молодих людей намагаються обійти церковні приписи, однак, за словами духовенства, якщо майбутнє подружжя бере участь у духовних бесідах, спільно молиться, то, попри усе, у її серці відкладається чимало корисного: вони стають більш відповідальними і терпеливими один до одного, вчаться творити власну родину.

Останніми роками у Львові спостерігається “весільний бум”, коли організовують справжні змагання за кількістю страв і дороговизною вбрання. Є вже люди, які займаються організацією весіль, і такі послуги відповідно коштують.

Найняти престижного кухаря, вибрати дорогий одяг, цікаву концертну програму за участю іменитих музикантів – цими клопотами переймаються не лише молодята, але й їхні батьки.

Додалися сьогодні і сучасні традиції. Скажімо, цивільний шлюб чимало молодих людей беруть на Високому Замку або ж у Карпатах.

Лише поодинокі пари дотримуються українських традицій. Церковний шлюб беруть в українських строях, скажімо, у старій дерев’яній церкві.

Працівники музею “Шевченківський гай” у Львові можуть пригадати кожне весілля, яке тут відбувалося із дотриманням української традиції: з народними музиками, піснями, танцями й усіма обрядами, адже таких весіль буває не так вже й багато.

Більшість відбувається традиційно: в ресторанних залах у містах і на вулиці під накриттям по селах. Кожна родина виходить із власних фінансових можливостей.

У Карпатах мені розповіли, на Гуцульщині, що весілля там гуляють три дні. Гості молодих розділені. Для них кожен із батьків робить власну забаву. Молодята мандрують від однієї хати до іншої. Таке весілля на Гуцульщині на 200 чоловік обходиться родині у 5 тисяч доларів.

Молода пара, яка планує побратися у червні цього року, розповіла, що найбільшою проблемою у Львові для них виявилося знайти зал для весілля. Усі великі приміщення, як з’ясувалося, замовленні на рік наперед.

І ще одне нововведення: вже з цього року молоді пари мають разом із іншими документами для оформлення спільного подружнього життя подавати і медичні довідки про стан здоров’я.

Наразі вони ще не знають, де можуть пройти такий медогляд. Однак до такого нового припису з боку держави ставляться радше із розумінням.

Дівчина: Обов’язковим робити було б варто, але чи він буде якісним, то вже залежить від лікарів.

Дівчина: Важко. Таких речей примусово не можна робити. Але це може бути можливим.

Галина Терещук: Однак, як кажуть молоді люди, коли любиш, то підеш на будь-які жертви.

Надія Степула: Родинний дім священики називають “домашньою церквою”, “спільнотою ласки і молитви”, “школою людських цнот”, нагадуючи, що головне завдання подружжя – це “передавати життя, як чудовий дар”.

Тим часом не надто глибоке осмислення молодими людьми таких цінностей, розвиток у суспільстві тенденцій до певного нівелювання моральних пріоритетів дає свої плоди.

Та ж безпристрасна статистика відмічає, що Україна займає друге місце в Європі за кількістю абортів. В Україні також спостерігаються найвищі в Європі темпи поширення ВІЛ-СНІДу, переважна частина інфікованих – це молодь, а 15% взагалі діти і підлітки.

Справжня епідемія розлучень залишає без сімейного тепла безліч дітей, котрі виростають майже напівсиротами.

Зростання тенденції до неформальних шлюбно-сімейних відносин збільшує частку бездітних та однодітних родин, кількість дітей, народжених поза шлюбом, і матерів-одиначок не тільки робить нещасливими самих учасників усіх цих процесів, а й погіршує демографічні перспективи держави.

Нещодавно Верховною Радою України внесено зміни до Сімейного і Цивільного кодексів.

Відповідно до Закону, підписаного Президентом України Віктором Ющенком, наречена та наречений перед шлюбом повинні пройти медичне обстеження та повідомити одне одного про стан свого здоров’я. Держава при цьому забезпечує оптимальні умови для такого обстеження тих, хто вирішив побратися. Результати повідомляються тільки майбутньому подружжю.

Приховування даних про стан здоров’я, у разі погіршення в шлюбі фізичного або психічного стну одного із подружжя чи їхніх нащадків, може стати підставою для того, щоб визнати шлюб недійсним.

Зміни в законодавстві мають посприяти у прямому й переносному розумінні оздоровленню шлюбів.

Одна з представниць української молоді, хто замислюється над проблемами інституту сім’ї та має свої сформовані погляди, працівниця банку Оксана поділилася своїми міркуваннями з колегою, кореспондентом Радіо Свобода Павло Вольвачем.

Павло Вольвач: Як сучасна молодь ставиться до проблем шлюбу, до проблеми одруження? Чи може сучасна молодь сьогодні і наскільки їй це легко чи важко дозволити створити сім’ю?

Оксана: Молодь може це собі дозволити. Єдине, що погляди на це стали трошки простішими. Не обов’язково справа доходить до офіційного шлюбу (мається на увазі громадянський шлюб як такий).

Крім того, такі гучні весілля, які традиційно на Україні справлялися, зараз це стало трішечки важким для гаманця.

Молодій людині для того, щоб створити сім’ю, потрібно накопичити якусь певну суму грошей. Зазвичай цей тягар лягає на батьків або ж, якщо молоді люди достатньо самостійні, вони самі мусять назбирати якось певні кошти для того, щоб відсвяткувати весілля.

Павло Вольвач: Як ти сама вважаєш, в матеріальному плані це непросте питання для молодих людей?

Оксана: Кому як. Є різні тенденції. Останнім часом з’явилися більш сучасні і спрощені погляди на традиції. У зв’язку з цим є когорта людей, які вважають, що не потрібно гучні весілля справляти, поїхати кудись або відкласти гроші на спільне життя.

Павло Вольвач: Тобто, від гучності і бучності весілля не змінюється якість життя, так?

Оксана: Абсолютно. Тим паче, що гучне весілля не є запорукою родинного щастя, я би сказала.

Павло Вольвач: Як ставиться молодь до такого явища, як шлюбний контракт?

Оксана: Якщо раніше взагалі про це й мови не було, то тут серед деяких моїх знайомих було що, говорять зазвичай, якщо, наприклад, одна зі сторін більш заможніша і надзвичайно себе хоче убезпечити, оскільки ці спрощені погляди на життя, тобто вже немає такого ставлення, що от це моя половина, вона одна на все життя, відповідно людина вже (слово незрозуміле) на рушник, так би мовити, вже думає про те, що, ага, це людина зараз, добре - я з нею зараз, а що буде потім? Складається відповідно такий шлюбний контракт.

Але насправді більш заможнішій стороні він, звичайно, вигідніший, але коли йдеться про кохання, то зазвичай люди якось опускаються.

Павло Вольвач: А ти сама як будеш? З контрактом? Гучне весілля, не бучне?

Оксана: Я прихильниця більш скромного заходу. Більш схильна на те, щоб ці гроші потім витратили, наприклад, навіть на подорож або на якісь спільні речі, житло, наприклад, чи будь-що.

Щодо контракту, то я думаю, що у нас це не настільки поширено.

Знаю, що моя подруга, коли її більш заможніша друга половина, європеєць, в якого в принципі в традиціях його родини йшлося про те, щоб складати контракти, то він навпаки зробив такий жест, щоб не укладати цей контракт, оскільки це був вияв поваги його, довіри.

Так що, я думаю, що все ж таки в моїй ситуації контракту також не буде.

Павло Вольвач: Яке весілля, де ти була останнім часом, найбільше тобі запам’яталося?

Оксана: Весілля, зазвичай, всі однакові. Більше якась драма, які головні герої, наречені, більше страждають від того, що вони у центрі уваги. Крім того, величезне навантаження як фізичне, так і емоційне.

Все дуже стандартно, якось дуже банально. З тих моїх знайомих, хто одружувався, була тенденція до пошуку чогось незвичного: чи то поїхати в якесь інше місто і там відсвяткувати, якісь там карети, щось таке незвичне вигадати, наприклад, у Львові проїхатися на тих кониках.

Надія Степула: З давніх-давен весілля було однією з найважливіших подій у житті не тільки молодят, а й цілої громади, суспільства.

Українська народна культура зберегла в собі відгомін весільних обрядів і пісень та з первісних часів пропагувала патріархальний уклад та культ матері у сім’ї, головним завданням якої було виховання нових повноцінних членів суспільства.

Найкращі, перевірені часом, традиції та звичаї повертаються, незважаючи на те, що більшість їх залишилися в минулому. Але саме життя у нових свої викликах ставить гострі проблеми молодої сім’ї, переконуючи, що щасливе подружжя неможливе без опертя на моральні й духовні цінності.

Можна одягнути замість білої сукні зелену чи червону – екстравагантність є справою приватною. Наприклад, одружуючись, відомий співак Олександр Пономарьов поставив своїм весільним гостям умову: бути у вишиванках.

Можна віддавати данину моді на ті чи інші способи святкування. В Україні нещодавно вже вшосте проводилась Міжнародна спеціалізована виставка «Весілля. Вернісаж. Світ моди», пропонуючи сучасний погляд на ринок весільних послуг.

Можна щось передбачити, а чогось ні. Та головне, що весілля починається з любові двох. Коли вони обоє дивляться не одне на одного, а в один бік, як мовили древні мудреці.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG