
«Ми змушені весь навколишній світ уявляти таким, який би найбільше відповідав можливості здобути потрібні для існування засоби. Насправді ж усе, що ми бачимо, загадкове і таємниче. Дрібна мошка та величезний слон, лагідний вітерець і сніговий ураган, молоде деревце та велетенська гора – звідки все це? “Навіщо?”, “Чому?”— безперервно напрошуються, але не промовляються: заради потреб дня філософія завжди відсувається на задній план».
Перебуваючи на лікуванні у Римі, Шестов познайомився зі студенткою Анною Березовською і невдовзі одружився з нею, проте не наважився сказати батькам про свій шлюб з дівчиною-християнкою. Упродовж одинадцяти років він влітку виїздив з Києва до Швейцарії, щоб зустрітися там зі своєю дружиною та двома дочками. І тільки коли батько передав сорокадворічному Шестову всі права на родинну фірму, філософ оголосив про свій шлюб і оселився з родиною у Фрайбурзі в Німеччині. Згодом він мешкав у Коппе в Швейцарії, у Петрограді та Москві і щороку кілька місяців проводив у Києві.
Шестов знову оселився у Києві у липні 1918 року і тут викладав в університеті давньогрецьку філософію. Коли ж Червона армія захопила місто, Шестови виїхали до Ялти, а звідти через Стамбул, Геную та Женеву – до Парижа. Упродовж наступних сімнадцяти років Лев Шестов викладав філософію у Сорбонні, читав лекції у Берліні, Амстердамі, Кракові, Празі та Єрусалимі. Він помер у Парижі 20 листопада 1938 року.
«Там, де немає свободи, не може бути ні облаштованості, ані добробуту, взагалі не може бути нічого, що поціновується людьми на землі».