Людмила ЛитвинюкВтратила роботу, власну справу, багатьох друзів, чоловіка...
Вона розповіла, що у той злощасний день 24 липня 1995 року, коли тролейбус виїхав на два метри на тротуар і збив її, вона не тільки отримала важкі травми голови і втратила здоров’я. Тоді вона втратила улюблену роботу – вона була екскурсоводом, власну справу – тоді тільки відкрила туристичну фірму. Втратила багатьох друзів, чоловіка, який згодом пішов, і ледь не втратила сина, якому не змогла дати хорошої освіти. Саме тому вимагала від тролейбусного компенсації хоча б за частину матеріальної і моральної шкоди.
Людмила Литвинюк зазначає, що за 10 років ходіння судами вже втратила їм лік: “Дуже багато! Було десь близько 12 постанов, рішень і визначень. А скільки суддів змінилося – це певно весь суддівський склад Сімферополя. Я їх всіх знаю в обличчя!”.
У Європейський суд звернулася без допомоги адвоката
Коли в 2005 році Людмила вже вкотре поїхала зі скаргою до Міністерства юстиції, один із чиновників, імені якого вона не запам’ятала, порекомендував подати до Європейського суду з прав людини і подарував брошуру з роз’ясненнями, як це зробити. І та без допомоги адвокатів сама написала скаргу, а потім 2 роки переписувалася із судом. “Справа в тому, що за всі ці роки своїх митарств я розчарувалася в усіх юристах, адвокатах і журналістах”, – наголошує Людмила Литвинюк.
За її словами, рішення європейської судової інстанції тепер додасть їй нових сил для боротьби, хоч спочатку вона не вірила у свою перемогу: “Я не сподівалася, що європейський суд виграю. Хоча я знала, що правда на моєму боці. Але я вже звикла програвати. Ось програю, але борюсь, програю, а все рівно борюся. Як та жабка, що збиває масло в молоці. Ось моє життя було чимось схожим на цю жабку”.
Матеріали до теми:
Україна на 4 місці за кількістю звернень до Європейського Суду: як реагує на це держава? "Звуки життя": За правами до Європи. Сім тисяч українців шукали торік справедливості у Євросуді.
