Р.С.: Пане Ігоре, Ви людина бізнесу, так? Ви об’єдналися в якусь спілку, у Вас виходить у бізнесі, Ви ще й дивитеся далі «бізнесового носа», якщо так можна сказати. Ви кидаєте свої погляди в царину культури. Ви допомагаєте музикантам, поетам?
І.Г.: Людина не обмежується поняттям бізнесмен чи митець. Людина — поняття комплексне,вона має різносторонні інтереси. Якщо є можливість і є ідеї, які вважаються гідними зусиль, то ці зусилля докладаються, і проблема постає, яку потрібно вирішити. “Кому вниз” – це одна з таких проблем, які нам здалися гідними уваги. Бо правильне визначення поняття “проблема”— це є різниця між тим, що є і що мало б бути. От нам здалося, що різниця занадто велика й треба ці речі наблизити.
Р.С.: Ви кажете “нам”. Як, до речі, правильно називається ваша організація, ваша спілка?
І.Г.: “Комітет підприємців Львівщини”. Він виник по закінченню президентських виборів. Кістяком його стали ті підприємці, які під час другого туру заблокували обласну податкову інспекцію, як джерело фальсифікацій у Львівській області на виборах. Це був, на мій погляд, мужній крок. І ці люди, після закінчення виборів, зрозуміли, що знехтувати тією енергетикою, яку вони здобули під час виборів, буде неправильно. І вирішили продовжити свою діяльність, створивши таку структуру.
Р.С.: Такий комітет об’єднує найрізноманітніших бізнесменів – хто торгує нафтою, хто виробляє цукерки?
І.Г.: Так, зазвичай, він об’єднує бізнесменів різної направленості. Але тих, які хочуть щось змінити в цьому житті і готові докласти до цього зусилля. Для кого важливе не лише вирішення власних проблем, а й проблем ширшого кола людей.
Р.С.: Пане Ігоре, досить екзотична ваша ініціатива – висунути гурт “Кому вниз” на здобуття Шевченківської премії. А, можливо, ще було щось подібне? Ви підтримуєте митців, так?
І.Г.: Ну, давайте не будемо вже так із нас робити меценатів мистецтва. З гуртом “Кому вниз” це абсолютно не екзотична ідея, це нормальний стан справ. Треба нормально віддати митцям, відповідно до їхньої творчості, пошанування. На наш погляд, таким пошануванням може бути Національна премія імені Тараса Григоровича Шевченка.
Р.С.: А це вперше Ви таку акцію зробили небізнесового плану?
І.Г.: Так, вперше. Була ще одна акція, але вона в процесі реалізації. Це дублювання мультиплікаційних фільмів українською мовою. Але тут вийшло трошки тяжче. Але ми не губимо надії, сподіваємося, що й тут наші зусилля дадуть свої плоди.
Р.С.: Пане Ігоре, зрозуміло, що бізнес – це широке поле, й там люди різні. Скажіть, є такі, що прийшли, наприклад, з криміналу?
І.Г.: Ну, на рахунок людей, про яких ви згадували, це абсолютно не означає, що вони не допомагали мистецтву. Тому що, зазвичай, в таких людей є великий комплекс вини, який вони вважають, що можуть, так би мовити, грошима свої гріхи замолити... Це тяжка проблема, про неї не хотілося б казати... А на рахунок підтримки мистецтва – звичайно, ми готові підтримувати. Але завжди треба бачити цей баланс. Підприємці – це не означає, що це люди, в яких кишені напхані грошима. Це – структура, за якою також стоять люди, наймані працівники, яким треба виплачувати заробітну плату, розвивати свій бізнес, нести відповідальність перед великими колективами. Звичайно, коли появляється можливість для виділення грошей мистецтву, яке в нас, на жаль, не фінансується державою, ми це робимо. Але це не означає, що ми підтримуємо будь-яку ініціативу.
Р.С.: Ви вірите, що гурт “Кому вниз” таки одержить Шевченківську премію?
І.Г.: Ми сподіваємося. Віра – це більше поняття релігійного змісту. Ми сподіваємося, що переможе тверезий розум при прийнятті рішення й гідна оцінка цього мистецького напрямку й внеску “Кому вниз” в розвиток української музичної культури.
І.Г.: Людина не обмежується поняттям бізнесмен чи митець. Людина — поняття комплексне,вона має різносторонні інтереси. Якщо є можливість і є ідеї, які вважаються гідними зусиль, то ці зусилля докладаються, і проблема постає, яку потрібно вирішити. “Кому вниз” – це одна з таких проблем, які нам здалися гідними уваги. Бо правильне визначення поняття “проблема”— це є різниця між тим, що є і що мало б бути. От нам здалося, що різниця занадто велика й треба ці речі наблизити.
Р.С.: Ви кажете “нам”. Як, до речі, правильно називається ваша організація, ваша спілка?
І.Г.: “Комітет підприємців Львівщини”. Він виник по закінченню президентських виборів. Кістяком його стали ті підприємці, які під час другого туру заблокували обласну податкову інспекцію, як джерело фальсифікацій у Львівській області на виборах. Це був, на мій погляд, мужній крок. І ці люди, після закінчення виборів, зрозуміли, що знехтувати тією енергетикою, яку вони здобули під час виборів, буде неправильно. І вирішили продовжити свою діяльність, створивши таку структуру.
Р.С.: Такий комітет об’єднує найрізноманітніших бізнесменів – хто торгує нафтою, хто виробляє цукерки?
І.Г.: Так, зазвичай, він об’єднує бізнесменів різної направленості. Але тих, які хочуть щось змінити в цьому житті і готові докласти до цього зусилля. Для кого важливе не лише вирішення власних проблем, а й проблем ширшого кола людей.
Р.С.: Пане Ігоре, досить екзотична ваша ініціатива – висунути гурт “Кому вниз” на здобуття Шевченківської премії. А, можливо, ще було щось подібне? Ви підтримуєте митців, так?
І.Г.: Ну, давайте не будемо вже так із нас робити меценатів мистецтва. З гуртом “Кому вниз” це абсолютно не екзотична ідея, це нормальний стан справ. Треба нормально віддати митцям, відповідно до їхньої творчості, пошанування. На наш погляд, таким пошануванням може бути Національна премія імені Тараса Григоровича Шевченка.
Р.С.: А це вперше Ви таку акцію зробили небізнесового плану?
І.Г.: Так, вперше. Була ще одна акція, але вона в процесі реалізації. Це дублювання мультиплікаційних фільмів українською мовою. Але тут вийшло трошки тяжче. Але ми не губимо надії, сподіваємося, що й тут наші зусилля дадуть свої плоди.
Р.С.: Пане Ігоре, зрозуміло, що бізнес – це широке поле, й там люди різні. Скажіть, є такі, що прийшли, наприклад, з криміналу?
І.Г.: Ну, на рахунок людей, про яких ви згадували, це абсолютно не означає, що вони не допомагали мистецтву. Тому що, зазвичай, в таких людей є великий комплекс вини, який вони вважають, що можуть, так би мовити, грошима свої гріхи замолити... Це тяжка проблема, про неї не хотілося б казати... А на рахунок підтримки мистецтва – звичайно, ми готові підтримувати. Але завжди треба бачити цей баланс. Підприємці – це не означає, що це люди, в яких кишені напхані грошима. Це – структура, за якою також стоять люди, наймані працівники, яким треба виплачувати заробітну плату, розвивати свій бізнес, нести відповідальність перед великими колективами. Звичайно, коли появляється можливість для виділення грошей мистецтву, яке в нас, на жаль, не фінансується державою, ми це робимо. Але це не означає, що ми підтримуємо будь-яку ініціативу.
Р.С.: Ви вірите, що гурт “Кому вниз” таки одержить Шевченківську премію?
І.Г.: Ми сподіваємося. Віра – це більше поняття релігійного змісту. Ми сподіваємося, що переможе тверезий розум при прийнятті рішення й гідна оцінка цього мистецького напрямку й внеску “Кому вниз” в розвиток української музичної культури.