У грудні 1945 року двоє військовиків — начальник штабу Української повстанської армії Дмитро Грицай-Перебийніс та член бюро Проводу Організації українських націоналістів Дмитро Маївський, — виконуючи важливі доручення, намагались перетнути кордон Чехословаччини, щоб дістатись до Німеччини. Обоє на той час уже пройшли польські й гестапівські тюрми.
На кордоні зав’язався бій, в якому Маївський загинув, а Грицая схопило радянське НКВС. Його перевезли до Праги й кілька днів катували в тюремних казематах. Не видавши побратимів, Дмитро Грицай 22 грудня 1945 року покінчив життя самогубством.
Про місце поховання Маївського і Грицая досі нічого не відомо. Для розшуку архівів українських жертв репресій до Праги приїхали представники Львівської обласної держадміністрації на чолі зі Святославом Шереметою. Головна мета візиту — налагодити діалог із чеськими військовими фахівцями, щоб відшукати ці та інші українські військові поховання в Чехії.
Сподівання на допомогу
Шеремета в студії РС.
На думку Святослава Шеремети, чехи допоможуть у пошуках: «Ми зустрічалися з представниками Міністерства оборони Чеської Республіки, зокрема, з директором Інституту історії чеської армії полковником Алешем Кнєжеком. Відразу після нашої зустрічі й нашого звернення він дав запит в архіви Міністерства оборони Чехії, а також звернувся до архівів чеського Міністерства внутрішніх справ. На даний момент уже запущено систему пошуку, де визначені прізвища двох генералів Української повстанської армії — Дмитра Грицая і Дмитра Маївського. Ближчим часом, можливо навіть сьогодні-завтра, пан директор нам зателефонує, щоб сказати, чи є надія знайти хоч якісь сліди в чеських архівах».
Разом зі Львівською обласною адміністрацією пошуком українських військових поховань активно займається також «Центр вивчення і збереження пам’яті українського народу». Внаслідок цих зусиль вдалося встановити пам’ятники на могилах загиблих у Польщі, наприклад, у Павлокомі.
Пошук у Чехії — перша спроба
А от пошук військових поховань у Чехії, зокрема, воєначальників УПА, ведеться вперше і матиме, на думку Святослава Шеремети, багато проблем: «Жертв тоталітарних режимів ховали у загальних могилах, тобто це питання буде досить складним. Але ми сподіваємось, якщо вдасться натрапити на архівні дані, що стосуються генералів Української повстанської армії, що є шанс, що можна буде знайти й тіла чи, можливо, місце поховання».
На чеських теренах розкидано сотні українських поховань. Це могили українців — жертв Першої і Другої світових воєн, вояків Української Галицької армії, державних діячів, учених, поетів. Без державної допомоги неможливо гідно утримувати пам’ять про них.
На кордоні зав’язався бій, в якому Маївський загинув, а Грицая схопило радянське НКВС. Його перевезли до Праги й кілька днів катували в тюремних казематах. Не видавши побратимів, Дмитро Грицай 22 грудня 1945 року покінчив життя самогубством.
Про місце поховання Маївського і Грицая досі нічого не відомо. Для розшуку архівів українських жертв репресій до Праги приїхали представники Львівської обласної держадміністрації на чолі зі Святославом Шереметою. Головна мета візиту — налагодити діалог із чеськими військовими фахівцями, щоб відшукати ці та інші українські військові поховання в Чехії.
Сподівання на допомогу
Шеремета в студії РС.Разом зі Львівською обласною адміністрацією пошуком українських військових поховань активно займається також «Центр вивчення і збереження пам’яті українського народу». Внаслідок цих зусиль вдалося встановити пам’ятники на могилах загиблих у Польщі, наприклад, у Павлокомі.
Пошук у Чехії — перша спроба
А от пошук військових поховань у Чехії, зокрема, воєначальників УПА, ведеться вперше і матиме, на думку Святослава Шеремети, багато проблем: «Жертв тоталітарних режимів ховали у загальних могилах, тобто це питання буде досить складним. Але ми сподіваємось, якщо вдасться натрапити на архівні дані, що стосуються генералів Української повстанської армії, що є шанс, що можна буде знайти й тіла чи, можливо, місце поховання».
На чеських теренах розкидано сотні українських поховань. Це могили українців — жертв Першої і Другої світових воєн, вояків Української Галицької армії, державних діячів, учених, поетів. Без державної допомоги неможливо гідно утримувати пам’ять про них.
