Сучасне фото пам'ятника магдебурзбкому
праву.Наталя Білоус: “Укорінення цього німецького права в німецьких землях було пов’язане з інтенсивним розвитком ремесла і торгівлі, і як наслідок цього – економічної могутності міст, яке вимагало внутрішнього самоврядування і свободи від свавілля землевласників. Поширення цього міського права – то був довгий процес запозичень. Одне місто одержувало його від іншого, і таким чином поширювало його на інші міста. В Північній Італії германські імператори, які здійснювали завойовницькі походи в ці землі, ознайомилися з варіантами міського права італійських міст. Це, насамперед, римське право, а це вільне право. Таким чином в основу німецького права лягли засади римського права”.
Спершу було чимало різних форм самоврядування
Міське самоврядне право зароджувалося з множини європейських практик. В італійських містах було своє право, у французьких, англійських, інших – своє. Навіть на німецьких землях існували, поряд із маґдебурзьким правом, інші форми права, які пішли з міст Галле і Любека. Але маґдебурзьке право стало найпоширенішим завдяки, зокрема, архиєпископові Віхману, який у XII столітті запровадив реформу міського управління Маґдебурґа і надав привілей цьому містові.
Тоді ж розпочалася судова реформа, в основу якого лягло перше міське законодавство, котра завершилася в першій половині XIII століття. Отож, пройшло приблизно чотири століття, доки практика не оформилася в 9 статей маґдебурзького права.
Коли маґдебурзьке право з’явилося в Україні?
Наталя Білоус: “Це був дуже такий довгий шлях. Спочатку маґдебурзьке право перейняли польські, угорські, чеські міста. В українських містах воно з’явилося вперше в середині 13 століття і було пов’язане з діяльністю німецьких колоністів, які осіли в українських містах. Першими були міста Холмщини і Перемищини, які входили до складу Галицько-Волинського князівства. Першим містом був Львів, який одержав маґдебурзьке право в 1256 році, а в 1356 році ці привілеї розширилися, збільшивши пільги і права міщан”.
У 14 столітті маґдебурзьке право прийшло у Володимир (Волинський), Луцьк і Кременець. В 15 столітті, – каже Наталя Білоус, – коли Волинь увійшла до складу Великого Литовського князівства, це право згаданим містам було підтверджене і розширене. А Київ одержав маґдебурзький привілей приблизно в 1498 році, але документи не збереглися внаслідок великої пожежі на Подолі.
Наталя Білоус: “Перший привілей, на жаль, не зберігся. Ми не знаємо навіть його копій, але приблизний зміст можна реконструювати. В Київ маґдебурзьке право приходило поступово. Цей привілей в обмеженому вигляді київська громада одержала приблизно в листопаді-грудні 1498 року. Міську громаду очолював війт, однак він ще не мав судової прерогативи, судової влади, і судочинством займалися воєводські намісники”.
“Це основа тодішньої життєдіяльності міст”
Маґдебурзький привілей означав менші податки і розширення можливостей для розвитку міської громади.
Наталя Білоус: “Якщо в місті запроваджувалися регулярні ярмарки і торги, яких вони до того не мали, то, звичайно, туди вже був приплив різних купців, торговців. З’являлися ремісничі цехи. Це основа тодішньої життєдіяльності міст, на основі чого могла розвиватися їхня економіка. Місто звільнялося від судового підпорядкування великим землевласникам, якщо це було приватновласницьке містечко, і королівським намісникам, якщо це було королівське місто. Воно одержувало правову автономію, на основі чого могло далі розвиватися, тобто маґдебурзьке право була потребою часу”.