Доступність посилання

ТОП новини

Прес-клуб “Вечірньої Свободи”: що думають відомі журналісти про Віктора Ющенка.


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.


Гості Свободи: Єгор Соболєв – тележурналіст, ведучий 5-го каналу; В’ячеслав Піховшек – тележурналіст, ведучий телеканалу “Студія 1+1”.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Юлія Жмакіна: Чому саме він став третім Президентом України? Чим заплатив за це? Чим платить Україна за його президентство?

Що найбільше впадає у вухо пересічних і непересічних слухачів – це теза про те, що Віктор Ющенко несвоєчасний політик для України. Що це означає за вашими версіями?

В’ячеслав Піховшек: Неправильна точку зору. Кожний політик є своєчасним.

Оскільки особистість Віктора Ющенка була затребувана у виборчій кампанії 2004 року, люди його обрали.

Юлія Жмакіна: Тобто, за Вашою версією, він – своєчасний політик? В’ячеслав Піховшек: Я не ставлю подібним чином просто запитання. Він - Президент України. Він обраний Президентом.

Юлія Жмакіна: Єгоре, що означає “несвоєчасність”, цей термін, який вживають до Віктора Ющенка? Що мають на увазі його прихильники (про це говорять прихильники частіше)?

Єгор Соболєв: Я на відміну від 2004 року відразу приєднаюся до Слави.

Ющенко дуже вчасний політик. Більше того, я вважаю, що те, що він зробив протягом 2004 року, приблизно до 10 грудня, було надзвичайно важливим, неоціненним. Він виконав всю свою місію як політик ще до інавгурації себе як Президента України. Він був фантастично важливий, фантастично потрібний нам. І ми мусимо йому за це бути вдячними.

Юлія Жмакіна: Я так розуміла, що несвоєчасність – це йдеться про його м’якість, про його ліберальність, про його неадекватність політичній ситуації і політикам, які є нині в Україні. Чи не так?

В’ячеслав Піховшек: Юлія Жмакіна знайшла єдиний день в році, коли я критикувати Президента Ющенка не можу...

Юлія Жмакіна: Тому що непослідовний.

В’ячеслав Піховшек: Це день його народження. Критикувати його в цей день я вважаю правилом дурного тону. Тому я буду говорити обережно, вибираючи слова. Набагато більш обережніше, ніж я його критикував би в інший час.

Я сказав би, що те, що я говорив про Ющенка в 2004 році, зараз говорять всі.

Юлія Жмакіна: Тобто, Ви хочете сказати, що Ви були людиною з таким прогнозом, який збувся абсолютно?

В’ячеслав Піховшек: Я займався Ющенком.

Юлія Жмакіна: Ви пишаєтеся цим?

В’ячеслав Піховшек: Жодного кайфу я від цього не отримав.

Юлія Жмакіна: Від цього свого вдалого прогнозу чи від того, що відбувається в країні?

В’ячеслав Піховшек: Від цього свого вдалого прогнозу жодного кайфу я не отримав.

Юлія Жмакіна: З коротким портретом мій колега Віктор Міняйло слухачам і нам нагадає віхи творчості і життя сьогоднішнього нашого героя.

Віктор Міняйло: Великий Житин Рівненської, Чайкіне Чернігівської, Хоружівка Сумської – ось вона, топоніміка української влади, села-герої, які дали країні всенародно обраних президентів.

В останньому, Хоружівці, рівно 53 роки тому в учительській родині народився Президент Віктор Андрійович Ющенко.

Школа, Тернопільський фінансово-економічний інститут, помічник колгоспного головбуха, воїн Радянської армії на турецькому кордоні...

Все це буде згодом розглянуто під мікроскопом, все матиме значення, все стане об’єктом “стьобу” чи, навпаки, героїзації. Пішов в бухгалтери, а от справжні мужчини йдуть в офіцери, а з іншого боку, от він, молодий і мужній, в солдатському х/б і зі зброєю. Це фото прислужилося кандидатові у президенти Ющенку 2004 року.

Образ воїна змінює образ чесного банкіра: Держбанк, Агропромбанк СРСР, банк “Україна”... І, нарешті, 1993 року Віктор Ющенко стає головою Національного банку України. На цій посаді він приборкав гіперінфляцію, брав активну участь в запровадженні гривні і не брав активної участі в політиці.

А в 1999 році Ющенко приміряється до найвищих державних посад: балотуватися в президенти відмовляється, а от прем’єрське крісло від Леоніда Кучми отримує. За час роботи на чолі уряду Віктор Андрійович стає найпопулярнішим політиком України.

Успіхи прем’єра не влаштовують потужні політичні сили і все менше надихають Банкову. Ющенко не хоче чи не вміє (тоді це не було зрозуміло) домовлятися, і 26 квітня 2001 року парламент відправляє найуспішнішого прем‘єра у відставку.

“Я йду, щоб повернутися,” - заявив тоді Віктор Ющенко. Опальний прем’єр піднімається на свою улюблену Говерлу і звідти проголошує план повернення.

Звучать скандування: “Ющенко! Ющенко! Ющенко!”

Віктор Ющенко: Дорогі друзі, багато раундові політичні консультації практично завершені. І ми приступаємо до формування широкого демократичного об‘єднання з назвою “Наша Україна”.

Віктор Міняйло: “Наша Україна” стає найбільшою фракцією у Верховній Раді-2002. Але домовитися знов не вдається і вона опиняється в опозиції.

2,5 роки над Ющенком збиткуються головні телеканали, але рейтинг Віктора Андрійовича не падає.

Потім починається найбрудніша, за словами Леоніда Кучми, президентська виборча кампанія: отруєння, спотворене обличчя, тиск, тиск, тиск влади, “яка є сильною, як ніколи”... і вибух Майдану.

Інавгурація 23 січня 2005 року, голуби, ейфорія і безмежні надії. Юля-прем’єр, любі друзі, чесні парламентські вибори і політреформа...

Янукович-прем’єр і відступ, крок за кроком у виснажливій боротьбі за повноваження...

Якщо перефразувати класика, то президент в Україні вже менше, ніж Президент.

Юлія Жмакіна: Часто лунають думки про те, що Ющенко зробив би фантастичну кар’єру як банкір, а не як політик? Єгоре, ти погоджуєшся з такою точкою зору?

Єгор Соболєв: А чому ми його так низько цінуємо або так низько оцінюємо? В чому проблема?

Тому, що його дуже багато критикують, то це не значить, що щось погано. Більше того, це його головна заслуга, одна із найбільших. Те, що його можна і треба (це вже стало звичкою) багато критикувати.

Він зробив прекрасну кар’єру як політик. Давайте ж його порівнювати з іншими президентами. Я не кажу про Кучму чи Кравчука. Давайте порівняємо з президентами чи з лідерами інших країн. Тоні Блер, Джордж Буш, Володимир Путін...

Я не вважаю, що Ющенко пасе задніх в цьому ряду. Він прекрасний лідер, дуже потрібний, з дуже правильними технологіями, який справді нам дає можливість жити в свободі, навчитися свободі (не тільки радіо). Це нелегко. Через це ми, можливо, відчуваємо певний дискомфорт, але це не значить, що це треба робити.

Я впевнений, що він з тих лідерів, яких в історії дуже-дуже високо будуть цінувати. Я не знаю щодо пам’ятників, але моє відчуття, що Президент все робить окей і взагалі все окей.

Юлія Жмакіна: Надзвичайно цікаво почути про здобутки Віктора Ющенка від В’ячеслава Піховшека.

В’ячеслав Піховшек: Я бачу одним із найбільш вагомих здобутків Віктора Андрійовича відсутність будь-якого тиску на пресу, не управління в ручному режимі, так би мовити, інформаційними потоками...

Юлія Жмакіна: В’ячеславе, очевидно, що Ви і до 2004 року, особисто Ви, не відчували тиску на себе як на тележурналіста. В чому різниця тоді?

В’ячеслав Піховшек: Різниця полягає не в мені, тому що я і при Кучмі більш-менш говорив те, що я думаю. Більш-менш. Я не хочу сказати, що все тільки так, як я думаю, але я й тоді був достатньо автономний, я сказав би. Але цього тиску не відчувають журналісти, яких більшість. Я маю на увазі те, що журналістські колективи виведені з тиску самого Президента і його Секретаріату.

Юлія Жмакіна: Це єдиний здобуток?

В’ячеслав Піховшек: З беззаперечних здобутків, то так.

Юлія Жмакіна: Хто головний політичний опонент Ющенка: Тимошенко чи Янукович?

Єгор Соболєв: Я боюся, що люди, які не готові брати на себе відповідальність, виборці, скоріше, а не якісь політики.

В’ячеслав Піховшек: Я погоджуюся. І хочу ще раз Ющенка привітати з днем народження і тих 30 людей, які, згідно з повідомленням УНІАН, зібралися в одному з ресторанів Києва.

Юлія Жмакіна: Що буде з політиком Ющенком після 2009 року? От пролунала така думка від представника СДПУ(О), до речі, що лише, якщо він очолить партію “НУ”, є майбутнє після 2009 року.

В’ячеслав Піховшек: Я думаю, що він буде впливовим політиком.

Тільки хочу пожартувати, знов-таки, бажаючи йому здоров’я в першу чергу на цей день народження, що я до комплекту документів, які, здається, ЦВК веде реєстрацію тієї чи іншої особи кандидатом в президенти, додав би рекомендації від двох попередніх президентів України, чи ця людина в стані справлятися з такою роботою.

Єгор Соболєв: Я думаю, що він піде з політики, але залишиться дуже шанованою людиною.

В’ячеслав Піховшек: Поганого він нічого не зробив, дійсно.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG