Олександр МілінкевичЯн Максим’юк: Білоруська опозиція є позасистемною. Вона відсутня в органах влади. Ні в уряді, ні в парламенті, ні на місцевому рівні ви її не знайдете. Це просто громадські організації, це кілька політичних партій. Це передовсім лідери, які мають структури в деяких більших містах Білорусі. Опозиція не має міцної структури в провінції. Про село я вже не кажу.
Р. С.: Отже, позасистемність білоруської опозиції робить її вразливою. Але це, мабуть, не головна причина її нинішньої, як з’ясувалося, роз’єднаності?
Я. М.: Я думаю, що головна причина в тому, хто на собі замикає контакти білоруської опозиції з Заходом. Контакти означають підтримку не лише моральну, а й фінансово-матеріальну. Деяким партійним лідерам не подобається те, що ці контакти замикає на собі Олександр Мілінкевич. У 2005 році його обрали єдиним кандидатом від опозиції на посаду президента. А потім він, схоже, перестав бути потрібним цим партійним лідерам. І вони зрозуміли, що він забирає у них хліб. Йдеться про всі ці контакти, які вони раніше мали з Заходом, із Вашингтоном.
Р. С.: Пан Мілінкевич здивував усіх заявою, що він не візьме участі у конґресі опозиції. Опоненти кажуть, що він боїться конкуренції. Сам Мілінкевич заявив: «Я не боюся конкуренції в боротьбі за лідерство. Але коли коаліція ухвалила рішення, що буде ротація, я одразу сказав, що мене це не цікавить. Бо ротація – це коли нема лідера, або коли лідерами є всі». Як ви це можете прокоментувати?
Я, М.: Думаю, він має рацію. Це не вельми серйозно, коли на кожну політичну кампанію опозиція вибирає лідера. І народ, і Захід хочуть, щоб білоруська опозиція говорила одним голосом. Щоб був один лідер, одна людина, з якою б можна було домовлятися. Ця ротація – не дуже добра справа. І коли Мілінкевич каже, що в інший спосіб ми диктатуру не поборемо, це правда.
Р. С.: Не всі партійні лідери сприймають позицію пана Мілінкевича. Одні, як приміром, лідер комуністів Сергій Калякін, вважають, що колишній кандидат на президента не впевнений у своїх силах. Голова партії «Білоруський народний фронт» Вінцук Вячорка вважає, що «з’їзд без Мілінкевича – це вже не з’їзд об’єднаних демократичних сил, але й Мілінкевич без об’єднаних демократичних сил – це вже не загальний лідер». А лідер іншої партії, Об’єднаної громадянської, Анатоль Лябедзка, взагалі вважає, що сьогодні в Білорусі немає лідера опозиції. Чи існує якийсь компромісний варіант, який би допоміг уникнути глухого кута?
Я. М.: Компроміс пропонують такий: щоб Мілінкевич залишався лідером опозиції з міжнародних контактів, а ще одна людина – голова президії ради опозиції (цю посаду ще належить запровадити) — контролювала би Мілінкевича. Я не знаю, наскільки така пропозиція є реальною, але саме зараз опозиція дискутує з цього приводу. Тому я не впевнений, що з’їзд відбудеться у березні. Є пропозиція перенести його на травень.
Р. С.: Пане Максим’юк, який ваш прогноз щодо білоруської опозиції?
Я. М.: Я б обережно спрогнозував, що опозиція залишиться єдиною. Тобто, щось там змінять, але Мілінкевич, я б сказав, достатньо розумний політик, щоб не довести ситуацію до повного розбрату. Думаю, він залишиться з іншими партійними лідерами. Бачите, Мілінкевич прийшов у політику не з якоїсь політичної партії, а з громадських структур. Він не мав своїх структур ні в провінції, ні в містах. І я розумію той відчай і ту заздрість партійних лідерів, які мали структури, а їх з’їзд не обрав єдиним кандидатом на президента у 2005-му. Тому вони тепер домагаються своєї частки в опозиційному житті і міжнародних контактах. Я думаю, що Мілінкевич також це розуміє, а тому якийсь компроміс вони знайдуть.
Матеріали до теми:
«У мене таке враження, що він соромиться свого походження», – автор «списку 20 тиранів світу» про Аляксандра Лукашенко. Аляксандр Лукашенко – батько нації чи безбатченко? Лукашенко: Білорусь хоче йти власним шляхом поміж Росією й Заходом. Білоруський опозиціонер Ігар Лялькоу про Білорусь, Росію, Україну та Євросоюз. Президент Білорусі хоче поліпшення відносин із Заходом. Чи щиро?